Текст подано таким, яким він став після цієї правки: пізніших правок тут не видно.
Ясногородка
село, Фастівський район, Київська область. Стара назва Довгобродка, Богушівка, Ясногородка мѣстечко
Інвентар маєтку 1720 року описує це місце коротко: «гдѣ прежде было мѣстечко, теперь пустое поле»[5]. Через пʼятдесят три роки король окремим привілеєм заснує містечко вдруге й дасть йому десять ярмарків на рік[4][5], а ще через сто двадцять сім у ньому будуть парова млинарня, аптека, лікар, фельдшер і дванадцять торгових лавок[7].
Село лежить за 40 верст від Києва[4], на половині дороги з Бишева в Білогородку, по 14 верст до кожного, при ручаї Трубищі, що впадає в Ірпінь уже в сусідніх Новосілках[5][29]. Колись це Бишівська волость Київського повіту[7], а нині Бишівська громада Фастівського району[39].
Назва
Назва молодша за поселення, і джерела показують три шари. Найдавніший називає Руліковський: місце звалося Довгобродкою, після татарського спустошення стало пусткою, і нове село осіло вже на іншому місці під іменем Ясногородки[6]. У 1880-х роках давній переказ ще показував, де стояла знищена Довгобродка.
Другий шар - Богушівка. Похилевич у виданні 1887 року пише, що південна частина містечка зветься так з XVI століття, за прізвищем тодішнього власника князя Димитрія Богуша Хабенського[5]; Руліковський називає першими власниками рід Богушів-Гулькевичів[6]. У виданні 1864 року Похилевич вів її лише від XVII століття, від запису 10 жовтня 1670 року[4].
Третій шар - сама Ясногородка. Похилевич каже прямо: на початку XVIII століття вона вважалася селом, а значення містечка й теперішню назву дістала, ставши резиденцією князів Шуйських[4]. Народне пояснення назви від Ясної Гірки книга памʼяті подає як переказ[9].
Кому належало
Перша дата, яку джерело називає прямо, - 1585 рік: маєток Богушів-Гулькевичів куплено княгинею Йоахимовою Корецькою з Ходкевичів, рідною сестрою славетного полководця Кароля Ходкевича, і відтоді Ясногородка входить у білгородські добра[6]. 1646 року князь Самуель Кароль Корецький продав її з усім білгородським ключем Максиміліанові Брозовському. Ще одна можлива згадка лишається непевною: у Зборівському реєстрі 1649 року стоїть Ясногородська сотня Київського полку - сотник Трохим Яценко, 87 козаків[12] - розбір спірного.
Далі маєток успадкувала Зофія Брозовська й вийшла за Яна Констянтина Шуйського, старосту яловицького[6]. Він першим із польських Шуйських почав підписуватися князем.
Маєток тримав Ігнатій Шуйський - Похилевич веде його 1730-1750 роками[4]. А що він заселяв спустошене наново й заснував навпроти Білгородки, на другому від неї березі Ірпеня, Ігнатівку, назвавши її своїм хресним іменем, каже Руліковський[6]; що Ігнатівку названо від Ігнатія Шуйського, пише й Похилевич[4]. Палац його стояв іще в 1880-х: двоповерховий, камʼяний, серед великого парку, оточеного валом із зовнішнім ровом, який раніше наповнювався водою з Трубища[5].
Княгиня Шуйська виїздила до короля Станіслава Августа й виклопотала привілей 1773 року; про нього й про її лист, який Руліковський друкує цілком[6], - окремий запис.
До ясногородського маєтку, пише Похилевич 1887 року, належали Бузова, Гуровщина, Шпитьки, Гореничі, Петрушки, Неграші та інші села, а також Остроглядовичі й Хойники Річицького повіту[5]. Після княгині маєток розділили на три схеди між трьома дочками. Ясногородку з Горбовичами, Княжичами, Музичами й Лукою взяла Франциска, віддана за полковника Авраама Івановича Марченка[6][4]. На 1864 рік маєтком володіє його син Іван, який служить при посольствах і живе здебільшого за кордоном; на 1900-й містечко вже належить поміщиці Іоанні Фадеївні Залєвській, а господарство веде управитель Людвіг Степанович Рутковський[7]. Наприкінці 1900 року київська газета друкує оголошення кредиторів: ясногородський маєток описано за борги, і опис призначено на 13 листопада[16].
Заводи, ярмарки й заробітки
1855 року містечко горіло: вогонь забрав тридцять пʼять єврейських домів[6]. 1864 року в містечку були винокурний і шкіряний заводи[4]. Наділ містечка 1887 року - 1133 десятини, викупних платежів за нього - 1356 рублів 14 копійок[5].
Землі при містечку 1900 року 2854 десятини: поміщикам 1 997, церквам 42, селянам 815[7]. Головним заняттям тоді було хліборобство; частина жителів ходила до Києва на заробітки домашньою прислугою, а євреї торгували. Ярмарків на рік було девʼять, одноденних. Від вогню містечко берегла пожежна частина з двох бочок і чотирьох багрів, яку тримала коштом поміщиця. В Ясногородському лісі стояв один двір на 12 жителів, і жили там із рубки лісу, який зняв купець Вайсберг.
Скільки людей
| Рік | Людей | Що саме порахували |
|---|---|---|
| 1775 | - | 80 домів у містечку і 11 селищ у ключі[4] |
| 1864 | 1389 | 980 православних у 137 дворах, 3 римо-католики, 406 євреїв[4] |
| 1866 | - | щонайменше 117 дворів і 468 душ парафії за сповідним розписом[3] |
| 1887 | 1475 | 986 православних, 4 католики, 75 лютеран, 410 євреїв; окремо Богушівка 200 душ[5] |
| 1900 | 1670 | обох статей у 158 дворах, 820 чоловіків і 850 жінок[7] |
| 1928 | - | 465 дворів за газетною заміткою[15] |
| 1971 | 1526 | жителі села[8] |
XX століття
Чим жило містечко. У 1913 році тут заснували сільськогосподарське кредитове товариство, і через чотирнадцять років у ньому було 280 членів, серед них сімнадцять жінок[14]. За нарисом книги памʼяті, 1922 року в селі були два товариства спільного обробітку землі, «Зоря» і «Дорога»[9]. 1925 року газета висміяла ясногородського фінінспектора: малописьменний селянин Трохименко з сусідами домагався пільги незаможника аж до губернської Робітничо-Селянської Інспекції, бо фінінспектор вимагав з нього 46 карбованців 50 копійок[23]. Того ж року Київський автомобільний клуб спілки транспортних робітників оголосив стокілометровий мотоциклетний пробіг через село: Київ - Петропавлівська - Білогородка - Ясногородка - Копилово - Київ[24]. У 1928 році газета дорікає, що при тринадцятьох селькорах стінгазета «Червоний Селянин» за півтора року вийшла пʼять разів і має тринадцять читачів[15].
А артілі 1936 року газета зве по-різному: у травні в Ясногородці колгоспи імени Постишева й імени Чубаря[21], а в липні «колгосп імени Калініна»[22]. 1940 року газета лає ясногородський колгосп ім. Калініна за молотьбу[25], а колгосп ім. Ілліча за десять місяців дістав від тваринництва 97 тисяч карбованців[26].
Голод. Книга памʼяті подає сім загиблих і пише, що поіменно вдалося встановити чотирьох дітей[9]. Докладніше - у записі про голод.
Терор. За київським обласним томом книги репресованих уродженців Ясногородки одинадцятеро, і четверо з них дістали розстрільний вирок[10]; житомирський том додає дванадцятого, розстріляного 1938 року священника з «с. Ясногородка Київської губ.», а Ясногородок у губернії дві[11]. Докладніше - у записі про репресії. Серед них - Берта Мартин, німкеня з Ясногородки, засуджена аж 1947 року й реабілітована 1967-го - за двадцять два роки до того, як реабілітували більшість односельців[10].
З Ясногородки на примусові роботи до Німеччини вивезли 230 осіб - найбільше число серед сіл Бишівського району, для яких районна газета подає підрахунок[13]. Нагороджених, за томом 1971 року, 370[8], а полеглих на фронтах, за районними нарисами, - 270[35]. Докладніше - у записі про війну, а про братську могилу в центрі села - окремо.
Репресії тут не скінчилися тридцятими. За спогадом самого Ореста Васкула, 8 лютого 1984 року його заарештували просто на роботі в Ясногородці; 1968 року він дістав прописку в Макарівському районі, а до того відбув частину двадцятипʼятирічного строку в Караганді й Воркуті. Київський суд дав йому ще одинадцять років[20] - докладніше.
Церква і школа
Церква тут Різдва Богородиці, деревʼяна, шостого класу, 36 десятин землі, збудована 1743 року, і з опису речей у візиті Хвастівського деканату за 1746 рік Похилевич виснує, що вона стала на місці давнішої[4]. Руліковський додає, що ця церква була уніатською[6]. Окремо від неї наприкінці XVIII століття князь Франц Шуйський збудував деревʼяну церкву Іоанна Богослова: до 1839 року в ній часами правили уніатську службу, а 1848-го поміщик Авраам Марченко переробив її на теплу; призначена вона для поховання православних із родини власника[4]. Тому «Список» 1900 року й рахує в містечку дві православні церкви та єврейський молитовний дім[7]. Сьогодні парафія носить ту саму посвяту - Різдва Божої Матері[27].
Метрична книга 1903 року показує парафію зсередини. Записи ведуть приходський священник Автоном Самойлович і псаломщик Іаков Чекавський, а поруч стоять два різні стани: «мѣстечка Ясногородки крестьянинъ» і «мѣщанинъ Ясногородскаго мѣщанскаго общества»[1]. У селі міщанського товариства не буває, і Похилевич рахує в тому товаристві 329 євреїв і двох християн[5].
Школа 1900 року одна, однокласна приходська[7]; відкрито її, за районними нарисами, 1862 року, і ходила в неї менш як третина дітей[35]. У 1909 році губернське земство почало будувати чотирикомплектну, бо стара церковно-парафіяльна «дуже стара, і через це місцеві селяне не хочуть посилати своїх дітей до цієї школи і не допомагають їй грішми»; дітей шкільного віку рахували 239[17]. Про цю будову - окремий запис.
Радянська школа стала середньою й дала селу двох учителів, про яких і 2017 року писала районна газета[19][18]. Математику викладав Никифор Захарович Малько, який до революції закінчив фізико-математичний і юридичний факультети Київського університету святого Володимира[19]. Мову й літературу з 1953 до 1976 року читала Лідія Андріївна Сиченко, родом із Королівки[18]. Її чоловік, письменник Петро Сиченко, учителював тут із 1953 року[19]; книга памʼяті помилково зве його уродженцем Ясногородки[9] - розбір.
Що збереглося
Палацу Шуйських немає. Немає й деревʼяної церкви 1743 року: сьогоднішня цегляна стоїть у полі за кованою огорожею, з окремою дзвіницею на стовпах[37]. У переліку 2003 року по селу стоять два обʼєкти, обидва в центрі: «братська могила 6 комуністів, яких розстріляли фашисти в серпні 1941 року», споруджена 1967-го, охоронний номер 557, і памʼятник воїнам-односельцям 1953 року, охоронний 558[30]. Третя, братська могила радянських воїнів на цвинтарі, стоїть у зведеному переліку памʼяток району[36]. Районні нариси згадують памʼятник над братською могилою радянських воїнів, де поховано 11 чоловік[35].
На 1971 рік у селі колгосп ім. Леніна на 2900 гектарах, з них 2100 орної, молочне тваринництво, зернові й розвинуте садівництво, а також середня школа, будинок культури, бібліотека й пологовий будинок[8]. Орден Трудового Червоного Прапора за врожаї 1976 року має ясногородець Йосип Олексійович Лосенко[35].
Не плутати. Ясногородок у Київському повіті було дві, і розрізняє їх посвята церкви: наша - містечко з церквою Різдва Пресвятої Богородиці[4], друга - Миколаївська над Дніпром, у Похилевича 1887 року взагалі Ясногорка[5].
Для пошуку. Метричні книги ясногородської парафії лежать у ЦДІАК, фонд 127, опис 1078: книги за 1880, 1881, 1883, 1887, 1891, 1902 і 1903 роки, оцифровані[2]. Старший шлях - сповідні розписи Київського повіту в тому самому фонді, опис 1015[31]. Жителі Богушівки записані в тих самих книгах. Записи двох Ясногородок відбирають за посвятою церкви в самому записі[32] (розбір). Ясногородська міщанська управа 1908-1910 років - ДАКО, фонд 851[34].