Сто сімнадцять дворів, і три з них ми прочитали

Метрична книга каже, хто народився й хто помер. Сповідний розпис каже, хто жив - двір за двором, з іменами всіх, хто в ньому був, і з віком кожного. Для села це найповніший документ, який узагалі буває, і для Ясногородки він знайшовся за 1866 рік.

Заголовок секції писаний від руки й не лишає сумніву, чиє це село:

Кіевской Епархіи, [Кіевскаго] уѣзда, Мѣстечка Ясногородки Церкви Рождество Богородичной, состоящей въ вѣдомствѣ 5-ой Части Благочинніи … Учинена за 1866 годъ^[1]

Секція йде на шістнадцяти сторінках, і на сторінці 219 двори дійшли до № 117, а люди до № 468^[1]. Скільки їх у парафії всього, ми не знаємо: останні три сторінки ще ніхто не відкривав, тож 117 це нижнє число. Прочитали ми з них три двори.

Причт

Першим у розписі завжди стоїть двір священника, і 1866 року це Іоаннъ Діонисіевъ Комаровскій, двадцяти пʼяти років, з дружиною Агафією Игнатіевою двадцяти трьох і двома дітьми - дворічним Алексѣєм і річною Александрою^[1]. Це імʼя в проєкті нове: доти найдавніший відомий нам священник Ясногородки був Автономъ Самойловичъ, і він служив тут через тридцять сім років, 1903-го.

Далі стихарний дячок Иванъ Ивановъ Савькевичъ, двадцяти восьми років, з дружиною й двома синами; вдова Ѳеодора Яковлева Жукалова, сорока шести, з двома дорослими синами; і заштатний дячок Ѳеодоръ Кириловъ, шістдесяти одного^[1].

Два двори Войтенків підряд

На сторінці 212 стоять поруч двори № 48-49 і № 50, і обидва Войтенкові, вочевидь братові^[1]:

Двір Симеона з сімома дітьми проіндексовано, і його можна знайти пошуком за іменем. Двору його брата Василя в тому покажчику немає^[3] - його видно тільки на самому аркуші. Це і є відповідь на питання, навіщо відкривати плівку, коли є покажчик.

І ще одне, що дає покажчик. Наймолодший син Симеона, Діонисій, якому 1866 року два роки, тримається в тих самих розписах ще сорок років: 1894, 1901, 1902 і 1906 років він стоїть головою власного двору з дружиною Домникією Евтихієвою, і рік народження при ньому щоразу той самий, 1864-й^[3]. Це найдовший родинний ланцюг, який ми поки що простежили по цьому селу. Запис 1894 року покажчик кладе в Ясногородку, а сама сторінка книги має заголовок «Деревни Неграшей» у парафії Музичів^[3]. Чи це переїзд, чи помилка покажчика, буде видно з секції Ясногородки в тій самій книзі 1894 року.

Прізвище тримається в містечку довго: у метричній книзі 1903 року Войтенки стоять і серед батьків, і серед хрещених батьків^[2], а за сімдесят років по тому ланкова Оксана Омелянівна Войтенко двічі потрапляє в обласну газету.

Що з цього виходить для пошуку

Сповідні розписи в ЦДІАК, фонд 127, опис 1015, оцифровані задовго до метрик, які ми маємо: пооповітна картка починається з 1764 року, а губернська - з 1738-го. Це найдавніший відкритий шлях до жителів цього містечка. Наша секція за 1866 рік лежить на плівці DGS 7799458, образи 00171-00185. Книга це одна частина благочиння, і сусідні секції в ній - Шпитьки перед нами і Юрівка після. Юрівка тут наша, бишівська: заголовок її секції на сторінці 223 названо «Села Юровки Рождество Богородичной Церкви», і частина благочиння в ньому та сама, пʼята^[1]. У цілому Київському повіті Юрівка з власною церквою Різдва Богородиці одна, і це саме вона; однойменна Юрівка під Києвом церкви не мала взагалі й була приписана до Крюковщини^[4]. Тобто вся книга це наш кущ, а не однойменне село над Дніпром.

Прочитано три двори зі щонайменше ста сімнадцяти. Решти ще ніхто не відкривав, і кожен двір у ній це родина з іменами й віком. Прочитати їх можна на тій самій плівці.