Про проєкт

Майже в кожного з нас є село, з якого пішла родина. Про нього немає книжки, а те, що збереглося, лежить в архівах окремими рядками. Ми збираємо ці рядки в одне місце.

Рядок це часто дуже мало. У книзі реєстрації смертей за 1933 рік заняття однієї жінки записали так: «просила у людей», а місце роботи - «ніде, а ходила просила». Їй було двадцять вісім років, і оце все, що про неї збереглося. Але воно збереглося, і тепер його можна знайти.

Що тут є

Села, люди, події та процеси, задокументовані в архівах. Ми беремо одне село й проходимо його до дна: від першої згадки в документах до людей, які там народилися й померли. Кожен факт має виноску, а виноска веде на джерело.

Шукаєте прізвище діда - вам у люди. Шукаєте село - у місця. Хочете побачити, що там відбувалося рік за роком - у події.

Головне правило: жодного вигаданого факту

Немає джерела - немає твердження. Не «ймовірно», не «за різними даними», не «як відомо». Просто немає.

Так само не вдаємо точності, якої немає:

• джерела кажуть різне - показуємо обидві версії й те, чим їх розрізнити;
• цитуємо чужий переказ, а не сам документ - так і написано;
• чогось не знаємо - написано, чого саме і що це доведе.

Прочерк чесніший за правдоподібне число.

Як це збирається

Одиниця тут не людина, а подія: вирок, метричний запис, збори, бій. Архів не фіксує стосунків між людьми. Він фіксує події, і люди виявляються повʼязаними тому, що потрапили в один документ. Тому на сторінці людини інша людина зʼявляється лише через папір, де названі обоє, а не через спільне село чи спільне прізвище.

Найважче - зрозуміти, чи це та сама людина. Одне поширене прізвище приходить трьома рядками з трьох різних справ, і саме зведення їх в одну біографію дає те, чого немає в жодному джерелі окремо. Тезки в метриках річ звичайна, тому імена тут не склеюються автоматично: рядок стає сторінкою людини лише тоді, коли доведено, що це вона.

Готовий текст перечитує не той, хто його писав, і звіряє кожну дату й кожне число проти самого документа. Якщо формулювання здається надто гладким, це привід перевірити ще раз, а не привід друкувати.

Чому по одному селу, а не по всій країні

Бо джерела складені по районах, а не по селах: один розділ книги репресованих, одна справа актів на кущ сіл, одна підшивка районної газети. Пройшовши одне село до дна, ми вже тримаємо матеріал про десяток сусідніх. Тому краще кілька сіл на всю глибину, ніж уся область на один абзац.

Звідки дані

Описи фондів ЦДІАК, ДАКО та інших архівів. Метричні книги й книги реєстрації актів цивільного стану. Скани на Вікісховищі та FamilySearch. Книги памʼяті. Краєзнавча література XIX століття. Районна преса 1930-х. Відкриті реєстри.

Радянські видання читаємо теж, але завжди кажемо, що це радянське видання: репресій у них або немає, або вони названі інакше.

Хто це робить

Проєкт некомерційний і робиться руками. Реклами тут немає, платного доступу немає, і поки що це не планується.

Що далі

• Побачили помилку або маєте що додати - напишіть нам. Спогади, родинні документи й фотографії цінні найбільше: цього немає в жодному архіві.
• Хочете взяти наш текст до себе - можна, і ми цього хочемо. Умови й обовʼязкове правило про підпис - там само.
• Хочете, щоб ми взялися за ваше село - запропонуйте його.