Запропонувати село або людину
Черга наступних сіл не таємна. Хочете, щоб у ній стояло ваше, - напишіть, і воно там стоятиме. Нижче сказано, що саме написати, щоб пропозиція справді зрушила, і чому одні села просуваються швидше за інші.
Можна й просто написати на pravky@mistok.wiki своїми словами.
Що написати
- Назву й де це. Обовʼязково район і область, а найкраще ще й колишні повіт та волость. Однойменних сіл в Україні більше, ніж здається: тут уже є дві Фасови, і розрізняє їх не область, а повіт.
- Стару назву, якщо знаєте. У документах XIX століття сучасної назви може не бути взагалі, і без старої шукати нема за чим.
- Що ви вже знаєте і звідки. Навіть «баба казала, що під час голоду померло пів вулиці» це напрямок, а посилання на місцеву книжку чи статтю це вже готова зачіпка.
- Що у вас є на руках. Ось це найважливіше, і про це нижче окремо.
Від чого залежить черга
Скажу прямо, бо це питання не про справедливість, а про арифметику.
Я вже взявся за 44 села одного куща на Київщині, навколо Макарова й Бишева, а джерела там спільні: один розділ книги репресованих, одна справа актів на кілька сільрад, одна підшивка районної газети. Сусіднє село коштує тому частку ціни. Село в іншій області починається з нуля: заново шукати, які фонди взагалі існують, які книги оцифровані, де лежить підшивка районної газети. Тому сусіди опрацьованого району просуваються швидше.
Друге, що вирішує: чи збереглися документи. Для одного села книги реєстрації смертей за 1932-33 роки лежать оцифровані, і тоді зʼявляються імена, дати й причини смерті. Для сусіднього таких книг не існує, і все, що я можу дати, це одне число з переказу. Перевірити це можна наперед і швидко, тому «я подивився, і там нічого немає» - теж відповідь, яку ви отримаєте.
І третє, найсильніше: чи є жива памʼять. Про це нижче.
Що просуває село поза чергою
Те, чого немає в жодному архіві:
- записані спогади - навіть кілька абзаців, навіть суперечливі, з іменами й роками;
- фотографії памʼятників і плит, де читаються написи. У Фасовій іменний список розстріляних цивільних відомий саме з такої фотографії, і більше ніде його немає. А в сусідньому селі памʼятник знято, але написи не читаються, і 194 імена лишаються недоступними;
- родинні документи: свідоцтва, довідки про реабілітацію, листи, підписи на зворотах фотографій;
- шкільні й сільські музеї, зошити краєзнавців, рукописні хроніки. Такі папери зникають тихо, разом із людьми, які їх тримали.
Якщо у вас є щось із цього, скажіть у листі. Село з живою памʼяттю я беру раніше, бо ця памʼять зникає, а опис фонду нікуди не подінеться.
Чого я не зроблю
Щоб не було зайвих сподівань.
- Не складу ваш родовід на замовлення. Я пишу про село й про людей, задокументованих у доступних джерелах; це може перетнутися з вашою родиною, а може й ні.
- Не подам запит до архіву замість вас. Архівно-слідчі справи видають за заявою конкретної людини, і подати її маєте ви самі - доводити родинний звʼязок для цього не треба. Зате можу показати, як це робиться: як замовити справу в архіві.
- Не напишу того, чого немає в джерелі. Якщо перевірити нічим, на сторінці буде сказано, що перевірити нічим - і це не відмова писати, а спосіб писати чесно.
- Не назву дати. Проєкт робиться руками, одне село триває довго, і обіцяти «до кінця місяця» було б неправдою.
Але відповідаю на кожен лист, у якому є адреса, - навіть якщо відповідь буде «це буде не скоро» або «я подивився, і документів по цьому селу не збереглося». Іноді не швидко: роблю це сам.