Мартин Берта Германівна

1889 - ?, домогосподарка, двірник

Берта Германівна Мартин народилася в Ясногородці 1889 року. Німкеня, малописьменна. На день вироку жила в Києві, записана домогосподаркою, а до того працювала двірником.^[1] 26 лютого 1947 року Особлива нарада при МВС СРСР дала їй пʼять років позбавлення волі.

Ні статті звинувачення, ні місця, куди її відправили, довідник не подає. Рік реабілітації подає.

Двадцять два роки раніше за гурт

Уродженців Ясногородки в макарівському розділі тому одинадцятеро. Вісьмох реабілітували 1989 року - одним заходом, через півстоліття після вироків і здебільшого посмертно. Ще двох пізніше: Григорія Мотузинського 1990-го, Миколу Панченка 1998-го. Берту Мартин - 1967 року.^[1]

Це на двадцять два роки раніше за той гуртовий перегляд. Пʼятирічний строк, відлічений від лютого 1947 року, кінчався 1952-м, тобто рішення 1967 року застало її вже поза табором, якщо вона до нього дожила. Ні дати смерті, ні того, куди вона повернулася з увʼязнення, том не каже.^[1]

Девʼять Мартинів, і вісім із них не звідси

Прізвище Мартин у тому самому розділі трапляється девʼять разів, і в кожній із девʼяти статей стоїть «німець» або «німка». Шестеро народилися в Садках-Строївці, одна в Марʼянівці, один у Києві. Ясногородка стоїть лише при ній.^[1]

Тобто прізвище в районі не поодиноке, і сплутати її є з ким. Розрізняє їх усе підряд: по батькові, рік народження, село народження, місто, у якому вона жила на день арешту, і те, хто саме виносив вирок. Найближчі до неї за прізвищем - Адольф Едуардович 1894 року й Рудольф Едуардович 1907-го - обидва із Садків-Строївки, обидва судимі в інші роки.^[1]

Сімдесят пʼять лютеран, яких через тринадцять років немає

Похилевич 1887 року розкладає жителів містечка так: 986 православних, 4 католики, 75 лютеран, 410 євреїв.^[2] Берта народилася за два роки після цього рахунку, тобто в містечку, де лютеранська громада була досить велика, щоб її рахували окремим рядком.

Через тринадцять років її вже не видно. «Список населенных мест» 1900 року перелічує в Ясногородці дві православні церкви, єврейський молитовний дім і однокласну приходську школу, і жодної лютеранської будівлі серед них немає.^[3] Куди поділися ті сімдесят пʼять і звідки вони взялися в містечку над Трубищем, ми не встановили.

Чи була Берта Мартин із тієї громади, книга репресованих не каже: про віру вона не пише нічого, а німецьке імʼя й по батькові Германівна самі собою цього не доводять. Шукати треба в метричній книзі лютеранської парафії, до якої приписували Ясногородку, або в ревізькій казці містечка з окремим переліком іновірців.