Король надав Богушівку Києво-Братському монастиреві

10 жовтня 1670 року король Михайло Корибут Вишневецький записом надав Богушівку разом із Новосілками, Мостищами, Звонками й Лобковщизною Києво-Братському училищному монастиреві. У самому записі Богушівку названо приселком, тобто малим поселенням при більшому^[1].

Южная часть мѣстечка, лежащая ниже по ручью называется Богушовкою, подъ какимъ именемъ село это было извѣстно еще въ XVII вѣкѣ, когда король Михаилъ Корыбутъ пожаловалъ оное вмѣстѣ съ м. Новоселками, Мостищами, Звонками и Лобковщизною записью 10-го октября 1670 года Кіево-Братскому училищному монастырю. При этомъ Богушевка названа приселкомъ.

Богушівка це південна частина сьогоднішньої Ясногородки, нижча по Трубищу. Тобто грамота 1670 року стосується не всього містечка, а тієї його половини, яка й досі має власне імʼя, - і ця половина того року дісталася київському монастиреві, а не світському власникові.

Через двадцять три роки Похилевич переписав свою статтю наново, і в редакції 1887 року та сама грамота стоїть із тими самими датою й переліком сіл, але короля названо Михайлом Вишневецьким, а Лобковщизну - Лобковщиною^[2]. Розбіжності тут немає: Михайло Корибут Вишневецький це одна людина під двома половинами свого імені. Різні написання показують інше - що обидва рази Похилевич передавав грамоту своїми словами, а не переписував її текст.

Самої грамоти ми не бачили, і Похилевич ні в 1864, ні в 1887 році не сказав, де вона лежить. Далі за неї в його статтях іде вже світська історія містечка: у XVIII столітті Ясногородкою володіють князі Шуйські^[1], а Богушівка при них лишається південною частиною містечка з окремою назвою^[2]. Скільки в монастиря пробула ця частина й чим його володіння скінчилося, стане відомо, коли сам запис 1670 року знайдуть у паперах Києво-Братського монастиря.