Король надав Богушівку Києво-Братському монастиреві

10 жовтня 1670 року король Михайло Корибут записом надав Богушівку разом із Новосілками, Мостищами, Звонками й Лобковщизною Києво-Братському училищному монастиреві. У самому записі Богушівку названо приселком, тобто малим поселенням при більшому^[1].

Южная часть мѣстечка, лежащая ниже по ручью называется Богушовкою, подъ какимъ именемъ село это было извѣстно еще въ XVII вѣкѣ, когда король Михаилъ Корыбутъ пожаловалъ оное вмѣстѣ съ м. Новоселками, Мостищами, Звонками и Лобковщизною записью 10-го октябра 1670 года Кіево-Братскому училищному монастырю. При этомъ Богушевка названа приселкомъ.

У виданні 1864 року Похилевич називає Богушівкою південну частину містечка, нижчу по ручаю Трубищу, і пише, що під цим імʼям село було відоме ще в XVII столітті^[1]. Чи надано 1670 року лише цю частину, чи все тодішнє село, з його слів не видно; так чи так, ця земля того року дісталася київському монастиреві, а не світському власникові.

Через двадцять три роки Похилевич переписав свою статтю наново, і в редакції 1887 року та сама грамота стоїть із тими самими датою й переліком сіл, але короля названо Михайлом Вишневецьким, а Лобковщизну - Лобковщиною^[2]. Розбіжності тут немає: Михайло Корибут Вишневецький це одна людина під двома половинами свого імені. Обидва рази Похилевич переказує грамоту своїми словами, а не наводить її тексту^[1][2].

Похилевич ні 1864, ні 1887 року не каже, де лежить сама грамота^[1][2]. Далі за неї в його статтях іде вже світська історія містечка: у XVIII столітті Ясногородкою володіють князі Шуйські^[1], а 1887 року Богушівка значиться окремим передмістям нижче по Трубищу^[2]. Скільки в монастиря пробула сама Богушівка, Похилевич не каже ні 1864, ні 1887 року^[1][2]; про Мостище, назване в тому самому записі, він пише, що воно належало Братському монастиреві до 1686 року^[1].