Дванадцять статей і один день, що стоїть окремо

У макарівському розділі книги репресованих одинадцять статей про уродженців Ясногородки^[1]. Шестеро з них на час арешту жили в самому селі, двоє в Києві, один у Бишеві, ще двоє були в діючій армії. Розстрільний вирок дістали четверо, і виконання довідник підтверджує в трьох.

Дванадцятий стоїть уже не в київському томі, а в житомирському: священник Іван Якович Чекавський, 1891 року народження, який на день арешту жив у Житомирі. Трійка при тамтешньому УНКВС засудила його до розстрілу, вирок виконали 3 червня 1938 року, реабілітували 1958-го.^[2] Том пише за ним «с. Ясногородка Київської губ.», а Ясногородок у губернії дві, тому привʼязка цієї статті до нашого села непевна^[2].

Розстрільний вирок дістав і колгоспник Сергій Васильович Белінський, 1889 року народження: трійка засудила його 28 вересня 1938 року, і вирок виконали 5 жовтня^[1].

31 серпня 1938 року трійка при управлінні НКВС по Київській області засудила до розстрілу двох колгоспників Ясногородки, Трохима Наумовича Грибка 1879 року народження й Андрія Яковича Трохименка 1892 року, обох розстріляли 7 вересня^[1]. Це не розправа над селом окремо: у макарівському розділі тому ця дата стоїть у девʼятьох людей району. Того самого дня та сама трійка засудила до розстрілу ще сімох: чотирьох людей із Новосілок і по одному з Козичанки, Грузького та Яблунівки.

А ось 12 лютого 1930 року цією датою в усьому розділі проходить одна людина - селянин-одноосібник Кузьма Григорович Галдецький, 1901 року народження, якому дали пʼять років^[1].

Решта одинадцятьох показує, наскільки різними шляхами людина потрапляла в цю книгу. Андрій Іванович Лиманський, рахівник колгоспу, дістав у червні 1933 року три роки виселення за межі України. Сергій Федорович Санченко, колгоспник, у жовтні 1938 року дістав пʼять років від Особливої наради при НКВС СРСР^[1]. Дмитро Васильович Римар-Білинський, поляк із Ясногородки, працював вагарем на станції Київ-пасажирський, і в 1930-му йому дали три роки. Микола Васильович Панченко, лейтенант із вищою освітою, пішов під військовий трибунал Чорноморського флоту в жовтні 1941 року - вісім років і поразка в правах. Григорій Васильович Мотузинський, червоноармієць, - пʼять років від трибуналу залізничних військ 1-го Українського фронту в грудні 1944-го. І Берта Германівна Мартин, німкеня, уродженка містечка, - пʼять років від Особливої наради при МВС уже в лютому 1947 року.

Прізвище Радиненка Миколи Павловича, якому 10 березня 1930 року винесли розстрільний вирок, книга друкує з роком народження «1989»; чи вирок виконали, вона не каже - «даних про виконання вироку у справі немає»^[1]. Це друкарська помилка самого тому, і справжнього року народження книга не дає. За нею Радиненко народився в Ясногородці, жив у Бишеві й був селянином-одноосібником.

Одинадцять - це нижня межа, а не підсумок. Том розкладає людину то за місцем народження, то за місцем проживання: четверо з одинадцятьох потрапили в макарівський розділ лише тому, що тут народилися: двоє жили в Києві, а двоє служили в діючій армії^[1]. Отже той, хто і народився, і був заарештований поза районом, у цьому розділі невидимий, скільки б років він у селі не прожив. Житомирський обласний том тієї самої серії дає ще одну статтю з Ясногородкою, про Івана Чекавського, і за яким із двох сіл вона стоїть, том не уточнює^[2]. У київському томі двадцять шість районних розділів, три міські та Ірпінська приміська зона, і поза макарівським розділом жодного ясногородця в ньому немає: Ясногородка інших його статей - тезка з Вишгородського району^[1].

У Белінського, Грибка й Трохименка книга пише «Місце поховання невідомо», а в статті Радиненка про поховання не сказано нічого^[1].