Дванадцять статей і один день, що стоїть окремо

У макарівському розділі книги репресованих одинадцять статей про уродженців Ясногородки^[1]. Шестеро з них на час арешту жили в самому селі, двоє в Києві, один у Бишеві, ще двоє були в діючій армії. Розстрільний вирок дістали четверо, і виконання довідник підтверджує в трьох.

Дванадцятий стоїть уже не в київському томі, а в житомирському: священник Іван Якович Чекавський, 1891 року народження, який на день арешту жив у Житомирі. Трійка при тамтешньому УНКВС засудила його до розстрілу, вирок виконали 3 червня 1938 року, реабілітували 1958-го.^[2] Том пише за ним «с. Ясногородка Київської губернії», а Ясногородок у губернії дві, тому цей рядок ми тримаємо за нашим селом із застереженням.

Четвертий, кому винесли розстрільний вирок, - колгоспник Сергій Васильович Белінський, 1889 року народження: Трійка засудила його 28 вересня 1938 року, і вирок виконали 5 жовтня^[1].

31 серпня 1938 року трійка при управлінні НКВС по Київській області засудила до розстрілу двох колгоспників Ясногородки, Трохима Наумовича Грибка 1879 року народження й Андрія Яковича Трохименка 1892 року, обох розстріляли 7 вересня^[1]. Це не розправа над селом окремо: ту саму дату ми порахували по всьому розділу, і вона стоїть у девʼятьох людей району. Трійка ухвалювала списками, і двоє ясногородців стоять в одному такому списку з людьми із сусідніх сіл.

А ось 12 лютого 1930 року цією датою в усьому розділі проходить одна людина - селянин-одноосібник Кузьма Григорович Галдецький, 1901 року народження, якому дали пʼять років^[1].

Решта одинадцятьох показує, наскільки різними шляхами людина потрапляла в цю книгу. Андрій Іванович Лиманський, рахівник колгоспу, дістав у червні 1933 року три роки виселення за межі України. Дмитро Васильович Римар-Білинський, поляк із Ясногородки, працював вагарем на станції Київ-пасажирський, і в 1930-му йому дали три роки. Микола Васильович Панченко, лейтенант із вищою освітою, пішов під військовий трибунал Чорноморського флоту в жовтні 1941 року - вісім років і поразка в правах. Григорій Васильович Мотузинський, червоноармієць, - пʼять років від трибуналу залізничних військ 1-го Українського фронту в грудні 1944-го. І Берта Германівна Мартин, німкеня, уродженка містечка, - пʼять років від Особливої наради при МВС уже в лютому 1947 року^[1].

Прізвище Радиненка Миколи Павловича, якому 10 березня 1930 року винесли розстрільний вирок, книга друкує з роком народження «1989»; чи вирок виконали, вона не каже - «даних про виконання вироку у справі немає»^[1]. Це друкарська помилка тому: ми звірили її з самою сторінкою скану, і там стоїть саме так. Ким він був насправді, з книги не встановити; відомо тільки, що народився в Ясногородці, а жив у Бишеві.

Одинадцять - це нижня межа, а не підсумок. Том розкладає людину то за місцем народження, то за місцем проживання: троє з наших одинадцятьох потрапили в макарівський розділ лише тому, що тут народилися, хоч жили в Києві й Бишеві. Отже той, хто і народився, і був заарештований поза районом, у цьому розділі невидимий, скільки б років він у селі не прожив. Житомирський обласний том ми пройшли суцільно, і він дав рівно одного такого. Київський том ми відтоді теж прочитали підряд - усі двадцять шість районних розділів, три міські та Ірпінську приміську зону, 13 698 статей, - і жодного ясногородця поза макарівським розділом у ньому немає.

Місця поховання книга не називає в жодного з чотирьох, і ми його не домислюємо.