Два села з однією назвою розрізняє імʼя церкви
У Київському повіті було дві Ясногородки, і в описі метричних книг ЦДІАК їхні справи стоять під однією назвою. Розрізняє їх не місце, не повіт і не район, а те, чиє імʼя носить церква.
Однойменні села коштують знятих фактів, тому кожне нове доводиться звіряти.
Обидві Ясногородки лежали в Київському повіті Київської губернії, називалися однаково, і в обох були православна церква й цвинтар із братською могилою. Довідник місць, найдешевша перевірка приналежності, ставить їх під одним ідентифікатором повіту - тобто на цій парі не працює взагалі.
Чому чужу книгу легко взяти за свою
На FamilySearch є оцифрована метрична книга 1856 року, підписана «Orthodox Church records for the Nikolaevskaia Church in Iasnogorodka, Kiev, Kiev». Довідник місць того самого порталу знає Ясногородку «near Lishnia», а Лишня це сусіднє село нашого куща. За цими двома підписами плівка виглядає парафією за кілька кілометрів від Новосілок і єдиним дореволюційним церковним записом усієї околиці.
Не сходиться одне: Похилевич знає в нашій Ясногородці церкву Різдва Богородиці, а картка каже Миколаївська. Ця розбіжність два села й розводить.
Що виявилося насправді
Опис фонду духовної консисторії каже про ту саму справу так: «Метричні книги церков св. Миколая с. Ясногородка; Різдва Пресвятої Богородиці с. Глібівка Київського пов.»[3] Глібівка - село над Дніпром, за сорок із гаком верст на північ від нашого містечка.
Сама плівка каже те саме. На титульному аркуші стоїть: «МЕТРИЧЕСКАЯ КНИГА, данная изъ Кіевской Духовной Консисторіи Кіевскаго Уѣзда Села Ясногородки въ Николаевскую Церковь … на 1856 годъ»[1]. Через два аркуші, у частині про шлюби, вінчані - з Козаровичів і Глібівки, а священник Филипп Пашинський підписується тут «наблюдающій», тоді як у глібівській частині тієї самої книги він «приходскій»[1]. Отже він був парафіяльним у Глібівці й лише наглядав за сусідньою Ясногородкою.
Наша Ясногородка була містечком, а не селом, і в 1903 році мала власного приходського священника - Автонома Самойловича[2]. Похилевич 1887 року взагалі розводить ці два поселення сам: наддніпрянську він зве Ясногоркою й додає, що «під останнім імʼям відоме інше містечко в західній частині Київського повіту»[4].
Ключ, який працює по всьому фонду
Опис метричних книг ЦДІАК пише посвяту при кожній церкві, і саме вона розводить двох тезок без винятку:
| Наша | Чужа |
|---|---|
| «Різдва Пресвятої Богородиці м-ка Ясногородка» | «св. Миколая с. Ясногородка» |
| у книзі поруч Шибене, Грузьке, Пашківка, Новосілки, Бишів, Козичанка, Рубежівка | у книзі поруч Демидів, Литвинівка, Козаровичі, Лютіж, Глібівка, Димер, Катюжанка, Старі Петрівці |
Для пошуку. Метричних книг нашої парафії в описі 1078 сім: справи 1827 (за 1880 рік), 1847 (1881), 1936 (1883), 2018 (1887, тільки наше містечко), 2089 (1891), 1682 (1902) і 205 (1903)[3]. Решта двох десятків справ, у заголовку яких стоїть «Ясногородка», описує чуже село. У таблиці опису номер справи й рік стоять сусідніми колонками, тому числа 1880, 1881, 1883 легко прийняти за шифри справ - це роки.
Ще три ключі, які теж витримали перевірку
Річка. Словник гідронімів дає нашій Ясногородці Трубище, ліву притоку Ірпеня, з гирлом у Новосілках, а трьом іншим згадкам того самого імені - Будчу, Міхову й Сельницю, тобто прямі притоки Дніпра[5].
Охоронний номер памʼятки. Другий сегмент у ньому це індекс району за класифікатором: 32-227 - Макарівський, наш, 32-218 - Вишгородський[6]. Чотири братські могили на Wikimedia Commons, підписані «Ясногородка» й пронумеровані 32-218, належать чужому селу, і з них не можна брати жодного імені.
Назва району в документах до 1973 року. Реєстр памʼятників 1970-х називає Ясногородку шість разів, і половина цих рядків чужа. Дві позиції підписані «Києво-Святошинського району» й стоять серед Лісників, Ходосівки, Шпитьків і Горбанів; чотири - «Макарівського», і це вже наші: могила жителів села, закатованих 1941 року, братська могила воїнів 1943 року, памʼятник тим самим воїнам і бюст Леніну[7]. Третього села тут немає: Вишгородський район створено аж 1973 року, і до того чужа Ясногородка числилася саме за Києво-Святошинським.
Чому посвята надійніша за адресу
Однойменні села зазвичай розрізняє повіт і волость. На цій парі це не працює, бо повіт в обох один. Працює інше: посвята храму - це власне імʼя, а не адреса, і воно тримається в описах фонду сталим, тоді як назва району встигає застаріти двічі за півстоліття.
Побачивши в описі церковного фонду знайому назву, дивіться не на неї, а на два слова поруч: чиє імʼя носить церква і які парафії стоять із нею в одній книзі.