Могила, яку два реєстри описують по-різному

За переліком памʼяток 2003 року, у центрі Ясногородки стоїть братська могила, і два державні переліки описують її по-різному^[4].

Реєстр памʼятників 1970-х років називає її «братська могила жителів села Ясногородки, які закатовані німецько-фашистськими загарбниками в 1941 році» і додає, що на могилі залізний обеліск^[3]. Перелік памʼяток 2003 року описує братську могилу в центрі села інакше, і звести її з рядком 1970 року можна лише за описом: «братська могила 6 комуністів, яких розстріляли фашисти в серпні 1941 року», споруджена 1967 року, охоронний номер 557^[4].

Формулювання різняться: у реєстрі це «жителі села» і «закатовані», у переліку 2003 року - «6 комуністів» і «розстріляли». Пізніший документ додає число й місяць, яких у ранішого немає, і жоден із двох не називає, звідки взято його опис^[3][4].

Шість імен існує, і найраніше з відомих видань, де вони надруковані, - нарис про Ясногородку в «Нарисах з історії Макарівського району» 2006 року: «Окупувавши село, 26 липня 1941 року німці вчинили звірячу розправу над активістами. Вони розстріляли голів колгоспів Хому Микитовича Поломаренка і Олексія Федоровича Комашенка, голову сільради Омеляна Мефодійовича Синевського, ланкових Оксану Омелянівну Войтенко, Ганну Семенівну Лебідь і голову ССТ Л. Л. Войтенка»^[2]. Ті самі шестеро стоять у статті української Вікіпедії й у нарисі бібліотекарки села в архіві сайту сільради, обидва називають серед літератури окрему книжку про село, видану 2010 року, а нарис бібліотекарки ще й том 2006 року^[7][8]. Є вони й у самій книжці 2010 року, з роками народження^[9].

Дат із днем у джерелах дві, і обидві стоять у книжках одного упорядника. Нарис 2006 року дає 26 липня^[2]. Книжка 2010 року подає обидві дати одним реченням: «26 липня (за іншими даними - 9 серпня) 1941 року», а розповідь про розстріл спирає на спогади Надії Андріївни Коваленко^[9]. Упорядник обох книжок - Євген Букет^[2][9]. Серпень без числа стоїть у переліку 2003 року^[4] і в таблиці памʼяток того самого тому 2006 року, де шістьох комуністів так само розстріляно «в серпні 1941 р.»^[2]. Нарис бібліотекарки серпня не називає: 26 липня 1941 року в нього день, коли село окупували, а дати розстрілу він не дає^[8]. Вікіпедія дня розстрілу теж не дає, а окупацію починає 10 липня 1941 року^[7].

Прізвища ці тексти пишуть по-різному. Голову колгоспу книжки 2006 і 2010 років та Вікіпедія звуть Поломаренком, сільрада - Пономаренком^[2][9][7][8]. У метричній книзі ясногородської церкви за 1903 рік стоїть «Никита Игнатіевъ Пономаренко... мѣстечка Ясногородки крестьянинъ»^[1]: рід Пономаренків у містечку документований первинним джерелом, Поломаренків - ні. Прізвище голови колгоспу 1941 року з цього не виводиться: книжка 2010 року пише «Поломаренко» не лише про нього, а й про кількох інших односельців^[9]. Голову сільради книжка 2006 року зве Синевським, обидва перекази й книжка 2010 року - Синявським^[2][7][8][9]. Повне імʼя Л. Л. Войтенка дають Вікіпедія й книжка 2010 року, але книжка зве його не головою товариства, а бригадиром садово-городної ділянки, 1896 року народження; нарис 2006 року й сільрада лишають ініціали^[7][9][2][8]. Число сходиться з переліком 2003 року, але збіг числа не доводить складу.

Двоє з цієї шістки перегукуються з іншими джерелами про село. Оксана Омелянівна Войтенко - те саме імʼя, по батькові й заняття, що в ланкової, яку київська газета 1936 року називає серед кращих ланкових району, а 1939-го - у складі окружної виборчої комісії від ясногородського колгоспу^[5][6]. А прізвище Синявський стоїть у метричній книзі ясногородської церкви за 1903 рік двічі: 8 червня там хрестили Ѳеодора, сина Сергія Моисеева Синявського, а 20 липня - Емеліана, сина Меѳодія Трофимова, обидва батьки записані «мѣстечка Ясногородки крестьянинъ»^[1]. Книжка 2010 року дає роки народження: Омелянові Мефодійовичу Синявському - 1903, Оксані Омелянівні Войтенко - 1898, і про неї додає, що вона «отримала перший у Бишівському районі орден Трудового Червоного Прапора»^[9]. Обидва зіставлення поки не доказ.

Голів колгоспів серед шістьох нарис 2006 року називає двох, і колгоспів у селі тоді, за тим самим нарисом, справді було кілька: у лютому 1930 року виникла друга артіль, імені Червоної Армії, у грудні 1934-го артіль імені Першого серпня розділилася на два колгоспи, а 1950 року три колгоспи обʼєднали в один^[2]. Про ясногородські артілі розповідає й газета 1936 року.

Той самий нарис ставить памʼятник на чотири роки раніше й в іншому місці. У переліку дат наприкінці нарису стоїть: 1963 рік - «на околиці села відкрито обеліск активістам, розстріляним у 1941 році»^[2]. Перелік 2003 року датує братську могилу шістьох 1967 роком і ставить її в центрі^[4]. А нарис бібліотекарки села каже, що монумент 1967 року відкрито «у напрямку села Мотижин (в долині за селом)» на місці розстрілу односельчан^[8] - тобто теж не в центрі.

Виходить, що з трьох текстів у центрі памʼятник ставить лише один, а рік дають два різні. Або обʼєктів справді два - обеліск за селом і могила в центрі, - або це один обʼєкт із трьома різними описами. Книжка 2010 року пише, що активістів розстріляли «в долині за селом у напрямку Мотижина» і що монумент 1967 року відкрито на місці розстрілу^[9]. Прокоп Семенович Войтенко, за нею, просив у коменданта дозволу перепоховати розстріляних на кладовищі, і той звелів «ховати кожного окремо, щоб не було братської могили»^[9]. Розповідь книжка спирає на спогади односельців, а документа 1941 року не називає жоден із цих текстів.

Облікова справа памʼятки в обласному управлінні культури мала б містити паспорт обʼєкта з підставою й переліком похованих.