Чотири рядки, у яких два імені

«Кількість жертв в селі - 7 загиблих, встановити вдалося поіменно 4-х дітей», - пише том^[2]. Рядків у мартиролозі чотири, стільки ж, скільки названо поіменно. Але імен у них два:

Циток Ганна 5-6 років Циток Федір 7-8 років Радзієвська дитина Радзієвська дитина

Два останні рядки так і надруковано^[2]. Ні імені, ні статі, ні віку - тільки прізвище родини й слово «дитина», повторене двічі. Тобто про двох із чотирьох відомо лише те, що вони були діти Радзієвських.

Вік у двох названих теж стоїть діапазоном - «5-6 років», «7-8 років». Років народження чи смерті при них книга не подає^[2].

Чого в цьому мартиролозі немає взагалі - це графи причини смерті. Він не таблиця з колонкою, у яку хтось уписав «від голоду», а голий перелік із чотирьох рядків. Отже документом причину смерті цих чотирьох дітей не підтверджено; підтверджено те, що вчителька Ясногородської школи Н. М. Белінська записала їх 1998 року як жертв Голодомору за свідченнями двох людей^[2].

Мартиролог укладено «за свідченнями Войтенко К.С., 1935 р.н., Перепеченка П.Й., 1914 р.н.»^[2] - тобто перший свідок народився через два роки після подій, про які свідчить. Те, що свідок розповів 1998 року, це переказ, а не побачене; очевидцем із двох міг бути тільки другий, якому 1933 року було вісімнадцять чи девʼятнадцять. Це не робить список хибним, але робить його наполовину переказом.

Прізвище Циток у цьому селі старе. У метричній книзі ясногородської церкви за 1903 рік записано, як 1 березня хрестили Ѳеодота, сина Ѳеодора Іосифова Цытока, селянина містечка Ясногородки^[1]. Родинного звʼязку між ним і дітьми, які померли за тридцять років, метрика не встановлює, і збігу прізвища для цього замало. Але це те саме село й те саме прізвище, і той, хто шукатиме своїх Цитоків, має обидві точки.

Одне свідчення про голод при цьому селі надруковано двічі, а в розгорнутому записі самого свідка така сама сцена стоїть на Митниківці.^[2] Районні нариси 2006 року наводять при Ясногородці спогад письменника Петра Сиченка: люди вмирали просто в черзі за хлібом, на Житньому ринку торгували людським мʼясом, «і в Ясногородці жінка вбила своє дитя»^[3]. Через два роки ту саму фразу при тому самому селі повторює книга памʼяті^[2].

Але в розгорнутому свідченні, надрукованому в тій самій книзі памʼяті на вісімсот сторінок далі, Сиченко описує таку саму сцену на Митниківці, з іменами тамтешніх родин, а підписане це свідчення «житель с. Новосілки Макарівського району»^[2]. Народився він у Новосілках, середню освіту здобув у Ясногородській школі, а з 1953 року вчителював у Ясногородській середній школі^[4]; голод 1933 року він описує як картину своїх дитячих літ^[2]. Нариси 2006 року, до речі, звуть його жителем села, а не уродженцем^[3]: слово «уродженець», яке переставило йому дитинство, стоїть при ньому в книзі памʼяті 2008 року^[2].

Тобто обидві книжки подають цю фразу при Ясногородці^[3][2], а підписаний запис самого Сиченка кладе таку саму сцену на Митниківку. Розгорнутого спогаду про голод саме в Ясногородці ні нариси, ні книга памʼяті не друкують^[3][2]. Чому уродженцем Ясногородки він не був - у розборі.

У покажчику актів про смерть Державного архіву Київської області Ясногородка Макарівського району стоїть за 1926 і 1928 роки, а за 1932 і 1933 роки її в ньому немає^[5]. Що записано про село в книгах актів про смерть району за ці два роки, поки не встановлено.

Як ми це зʼясували: Той самий письменник двічі в одному томі, і щоразу з іншого села