Текст подано таким, яким він став після цієї правки: пізніших правок тут не видно.
Новосілки
село, Фастівський район, Київська область. Стара назва Нове село, Новоселки
1636 року «економічні нотатки» налічують у Новоселках десять дворів, два млинові колеса, шевця й коваля[3].
Новосілки стоять на лівому березі Ірпеня, за дванадцять верст на схід від Бишева[2] і за сорок пʼять від Києва[4]. До революції це Київський повіт і Бишівська волость, далі Бишівський район[16][32], потім Макарівський, а нині Фастівський район і Боярська міська громада[29][30]. У паперах село від XVII століття майже завжди стоїть поруч із сусіднім Мостищем[2][32]; нині Мостище в Бишівській громаді[30].
Назва
Найдавніша відома форма - Нове село. Під нею поселення стоїть у запису про медові данини Київської Софійської митрополичої вотчини: «У Новом селі Ондрієви діти дають ведро меду». Євген Букет відносить цей запис до 1415 року з обмовкою «чи пізніше»[20].
Далі в документах ідуть Новоселки, а поруч зі «селом» трапляється й містечко: Похилевич у статті «Ясногородка» пише «м. Новоселками», хоча власну статтю на попередній сторінці відкрив заголовком «Новоселки село»[2].
Кому належало
Нарис про Новосілки 2006 року веде власників від 1571 року, коли Софія з родини Грабів Уруських продала село Василю Васильовичу Розсудовському; 1581 року маєток купив Богуш Гулькевич Глебовський[21]. 1636 року селом володіє Філон Богушевич Гулькевич[3], а 1670 року королівська грамота закріпила Новоселки за Києво-Братським училищним монастирем[2]. Монастир за Новоселки заплатив: 60 000 польських злотих «складочних» грошей.[2] 3 травня 1671 року польський полковник Пиво пограбував і спалив Новоселки, а жителів вирізав[3].
На початку XVIII століття селом володіє Анна Виговська, скарбникова земська київська, та сама, що збудувала латинський костел у Бишеві[2]. 1742 року двір Виговських розгромила ватага з-за Ірпеня, а 1750 року в судовому акті власниками названо Адама Іпогорського-Ленкевича, старосту гребніського, і Томаша, підстолія мозирського[9]. З другої половини століття Новоселки родинними звʼязками відходять до Бишівського маєтку[2].
Далі маєток кілька разів переходить з рук у руки. 1830 року Франц Харлінський продав його разом із деревнею Мостищами адвокатові Грабовському, а той за кілька років перепродав адвокатові Ігнатію Марцинковському; із двох його синів Новоселки дісталися старшому Фердинанду, Мостище молодшому Алберту[2]. Грабовського поміщиком Новосілок називає вже справа консисторії 1818-1820 років про чужі сінокоси, підтоплені греблею[10]. 1875 року Фердинанд продав маєток Василю Константиновичу Цеслінському, 675 десятин поля й 458 лісу, а невдовзі перед виходом тому 1887 року власником став уже пан Борисов[3]. У назвах землевпорядних планів села стоять три прізвища поміщиків: Хірвінський 1813 року, Марцинківський 1874-го, Петричек 1890 і 1891-го[13].
Наприкінці XIX століття село тримають Петричеки. На 1900 рік воно значиться за поміщицею Варварою Вікентіївною Петричек, управитель при ній Григорій Іванов Стеценко[4]. 12 лютого 1915 року о 23:30 у маєтку Новоселки помер Євграф Осипович Петричек; поховати його мали 16 лютого там-таки, після літургії в Хрестовоздвиженській церкві, а оголошення в «Кіевлянинѣ» подала дружина[14].
Ліс, сад і водяний млин
1864 року за Новоселками 2182 десятини землі «съ хорошими лѣсами», а при власниковому домі великий сад, винокурня і хлібний магазин[2]. Видання 1887 року записує наділ у 1025 десятин і викуп 1356 рублів 14 копійок[3].
На 1900 рік із 2256 десятин поміщикам належало 1136, селянам 1072, церкві 42, іншим станам 5. Поміщиці тоді належали також хутір Новий, водяний млин і пожежний насос із бочками, а в селі була одна школа, однокласна парафіяльна[4].
Скільки людей
| Рік | Людей | Що саме порахували |
|---|---|---|
| 1864 | 829 | душ: 801 православний, 10 римо-католиків і 18 євреїв[2] |
| 1887 | 1046 | 1000 православних і 46 євреїв[3] |
| 1900 | 1332 | жителів, 678 чоловіків і 654 жінки[4] |
| 1939 | 1131 | жителів[6] |
| початок 1970-х | 973 | жителів[5] |
Ряд росте до 1900 року, а далі спадає. Втрати села в голод 1932-1933 років книга памʼяті оцінює «за дві сотні» людей, виводячи їх із різниці між переписами 1926 і 1939 років[6].
Церква і школа
Церква в Новоселках Хрестовоздвиженська, деревʼяна, пʼятого класу. Похилевич пише, що збудована вона «еще въ началѣ прошлаго вѣка», тобто на початку XVIII століття, «но въ какомъ именно году неизвѣстно», а 1857-1859 років її фундаментально відремонтували; землі при ній 46 десятин[2], до 1900 року лишилося 42[4].
Описи справ консисторії зберегли дрібне життя парафії початку XIX століття. Священник Аверкій Кміта просить дозволу відремонтувати церкву й влаштувати бічні вівтарі, він же зі старостою Іваном Орленком - покрити деревʼяний дах; 1829 року йде справа про збір пожертв на ремонт, а наприкінці 1828 року дячком до Новосілок призначено Василія Кміту, якого згодом рукоположили в диякони до Ясногородки[10].
1833 року в землі в Новоселках знайшли давній срібний хрест з підніжжям, вагою два з половиною фунти, з грубим зображенням розпʼяття й хрещення Господнього; розпорядженням консисторії його передали до Києво-Софійського собору[2].
Хрещення, шлюби й похорони парафії записано в метричних книгах; найраніша, знайдена в описах ЦДІАК, охоплює 1762-1808 роки[10]. Дублікати метричних книг парафії 1752-1852 років є й у покажчику дублікатів метричних книг Київської губернії[11].
1900 року школа в селі одна, однокласна парафіяльна[4], а на початок 1970-х у Новосілках працює восьмирічна[5].
XX століття
Влітку 1917 року Новосілки разом із Леонівкою, Ясногородкою і ще одним селом повіту пожертвували для дієвої армії 171 пуд 30 фунтів жита і 50 з половиною пудів гречки[15].
У лютому 1924 року Новосілки - один із трьох зерноочисних пунктів на весь Бишівський район, поряд із Леонівкою і Бишевом, а прокатні станції дісталися пʼятьом іншим селам[16]. У серпні того ж року комсомольська газета описує гурт комсомольців, що з піснями йде полем, з червоними бантами й значками КІМу на вишиваних сорочках, і згадує, між іншим, про «банду Гайового» як про щось місцеве й недавнє, куди куркульський син міг піти «знову»[1]. До замітки є малюнок: схід під церквою з двома банями, промовець на трибуні, юрба в брилях.
У грудні 1925 року Київська окрполітосвіта вносить Новосілки до плану на двадцять кіноустановок 1926 року: приміщення на 200-350 глядачів, апарати від ВУФКУ в розстрочку на три-пʼять років, квиток три-пʼять копійок[17].
У квітні 1928 року Новосілки потрапили на першу шпальту «Пролетарської правди» з фейлетоном Івана Земляка «Новосілківський чорт». Школярі побачили вранці в класі чорта в кожусі вовною наверх, а надвечір чортом виявився місцевий житель, «який близько стоїть до кооперації», що заночував у класній кімнаті з Ніною. Кінцівка говорить про завідувача школи, який замість викрити вигаданого чорта на місці побіг заявляти про нього до сільради, і закінчується словами «І не тільки про цього вчителя, а й про Новосілки»[18].
Голод 1932-1933 років: очевидці, опитані 2008 року, пригадали 86 померлих, а сам нарис оцінює втрати села «за дві сотні»[6]. Свідчення чотирьох очевидців, за якими укладено мартиролог Новосілок у «Національній книзі памʼяті», записав учитель історії місцевої школи Микола Білоцький[28]. Репресії: у томах «Реабілітовані історією» стоять вісімнадцять уродженців і жителів Новосілок, від січня 1930 року до 1944-го, і десятьох із них розстріляно[7][8].
Вивезення на примусові роботи до Німеччини забрало з села 98 осіб; пʼятеро з них названі поіменно як загиблі там[19]. Орденами й медалями за бої проти німців нагороджено 146 жителів села[5].
Іван Хомич Кучеренко народився в Новосілках 28 грудня 1908 року. З грудня 1941 року він командував підводним човном С-51, яка в листопаді 1942 - січні 1943 року перейшла з Далекого Сходу на Північний флот[27]; указом Президії Верховної Ради СРСР від 8 липня 1945 року дістав звання Героя Радянського Союзу[26][27], з 1953 року контр-адмірал. Помер 19 грудня 1959 року[26].
На початок 1970-х центральна садиба в Новосілках - радгосп, тоді як у сусідів колгоспи: Пашківка з «Перемогою», Рожів із «Трудом», Ситняки з «Ленінцем». Радгосп «Новосілківський» мав 3520 гектарів землі, з них 2426 орної, спеціалізувався на молоці й вирощував пшеницю, картоплю, льон і овочі; у селі працювали восьмирічна школа, клуб, бібліотека, медична амбулаторія й аптека[5].
Що збереглося
За переліком обʼєктів села при нарисі 2006 року, на місці Хрестовоздвиженської церкви лишився тільки зруйнований фундамент із деревʼяним хрестом 1994 року[21].
Перелік памʼяток називає в Новосілках дві памʼятки війни: братську могилу під охоронним № 535, відкриту 9 травня 1957 року, і памʼятник 129 воїнам-односельцям, що не повернулися з фронтів, відкритий 18 березня 1965 року[25][22]. На камені, який на знімках 2021 року підписано як братську могилу, напис: «Вічна слава героям. Односельчани, які загинули в роки Великої Вітчизняної війни», а нижче списки прізвищ[31]. 1970 року облвиконком обліковував у селі дві братські могили, полеглих 1943 року й полеглих у громадянську війну[23], а кого саме поховано в братській могилі, книжки й переліки називають по-різному[25][24][21][5]; про це «Могила, у якої три різні роки».
При школі 9 травня 1989 року відкрито історико-краєзнавчий музей: три розділи - про контр-адмірала Кучеренка, «Новосілки з глибини віків» і про письменників краю, Володимира Малика й Петра Сиченка; 350 експонатів, з них 280 основного фонду, на вісімнадцяти квадратних метрах[28].
Село має власні герб і прапор. На гербі синє й зелене поля розділяє хвиляста срібна смуга - Ірпінь, угорі хрест між двома золотими бджолами, унизу розгорнута книга; автор - А. П. Марчук[31].
Для пошуку. Село в документах стоїть як Нове село, Новоселки й містечко Новоселки. Новосілки належали до Київського повіту, і в тому самому повіті 1900 року були ще одні Новосілки[4], тож у метриках варто дивитися на парафію - Хрестовоздвиженська церква. Волость «Список» 1900 року називає Бишівською[4], географічний покажчик церков ЦДІАК - Мотижинською[29]. Метричні книги й клірові відомості лежать у ЦДІАК, ф. 127[10], дублікати метрик - в оп. 1012[12]. Радянські документи шукайте під Новосілківською сільрадою, що діяла вже 1946 року[32].