Наїзд пріора Клюковського на село під виглядом гайдамаків

Так це виклали в скарзі. 16 вересня 1750 року до житомирських гродських книг від імені власників села внесли маніфестацію - «manifestuie у protestuie się o to», - і все, що нижче, переказано з неї. Другої сторони в томі немає.^[1]

13 серпня 1750 року опівночі до Новосілок приїхав ксьондз Томаш Клюковський, настоятель бишівського домініканського конвенту: сам при пістолетах, а з ним кількадесят козаків. Заїхали до корчми, і козаки почали лякати «po haydamacku», під гайдамаків. Сільська сторожа розбіглася, вирішивши, що це справді гайдамаки; перелякали все село й самого позивача у дворі. Далі ті самі козаки точили в корчмі горілку й забрали дещо з речей новосілківського орендаря.^[1] Щоб село розбіглося, гайдамаків не треба було: вистачало кількох людей, які вміли їх удати.

Селом тоді володіли Адам Іпогорський-Ленкевич, староста гребніський, і Томаш Іпогорський-Ленкевич, підстолій мозирський; скаргу від їхнього імені подавав Войцех Яхимович.^[1]

Сварка була за межу. Домініканський конвент насилав підданих з Лишні орати й засівати новосілківські ґрунти й нищив ліси, а того ж року Клюковський зі своїми людьми з Лишні понарізав по деревах понад пʼятсот межових знаків - від самого Ірпеня аж до шляху, що йде з Бишева до Ясногородки, більш як на пів милі вздовж. Понарізавши, він став виїжджати туди зі стрільбою, брати берест, косити сіножаті й рубати дерево, наче межа вже проведена.^[1] Нічний наїзд стоїть у скарзі не окремим злочином, а черговим пунктом цього переліку.

7 вересня 1750 року возний Київського воєводства Ян Устимович зі шляхтичами Єжи Могичем і Томашем Могичем оглянув межу між новосілецькими ґрунтами й Бишівщиною і посвідчив: знаки по деревах справді є, порубані приватно, від Ірпеня до дороги з Бишева до Ясногородки, більш як пʼятсот. Це єдине, що підтвердила стороння людина, і навіть тут авторство знаків возний записав не від себе: що їх нарізав Клюковський зі своїми підданими з Лишні, «казали люди» позивачів.^[1] Самої нічної їзди возний не бачив.

Видавець тому підсумував справу в заголовку так: приїхавши вночі зі збройним загоном слуг у село позивачів Новосілки, Клюковський «навелъ страхъ на жителей, выдавая отрядъ свой за гайдамаковъ».^[1] Чим це скінчилося, акт не каже: маніфестація фіксує претензію, а не рішення суду.