Грамота 1670 року, у якої дві дати
Історія села в документах починається не з переказу про Старосілля і не з цитати про ведро меду, а з королівської грамоти: 1670 року Новоселки закріплено за Києво-Братським училищним монастирем. Це найраніша згадка села, за якою в наших джерелах стоїть документ, і саме від неї має сенс шукати папери про село далі.[1]
Але з датою цієї грамоти проблема, і вона така, що замовчувати її не можна.
Дві дати на одному розвороті
Лаврентій Похилевич 1864 року описує грамоту двічі, у статтях про два сусідні села, і статті стоять на одному розвороті.
У статті «Новоселки» дата грамоти - 25 квітня 1670 року, а передано нею Новоселки разом із Мотовилівкою. У статті «Ясногородка» - 10 жовтня 1670 року, і передано Ясногородку «вмѣстѣ съ м. Новоселками, Мостищами, Звонками и Лобковщизною». Короля в першій статті названо Михайлом Вишневецьким, у другій - Михайлом Корибутом; це та сама особа, Міхал Корибут Вишневецький, названий різними частинами імені.[1]
Або грамот було дві, або одна з дат хибна. Розсудити може лише сам акт, і доти дату варто називати тільки разом зі статтею, з якої вона взята.
Що ця грамота означала на практиці
Монастир за Новоселки заплатив: 60 000 польських злотих «складочних» грошей. А коли за пізнішими трактатами ці маєтки лишилися за кордоном, вони перестали бути власністю колегії.[1] Тобто володіння тривало не надто довго, і саме тому по ньому лишилося мало паперів.
Практичний наслідок для того, хто шукає документи, є й досі. Грамота ставить Новосілки в один пакет із сусіднім Мостищем: у статті «Ясногородка» вони названі поруч, і Мостище лишалося за Братським монастирем до 1686 року.[1] Новосілок на Київщині кілька, і в покажчиках вони плутаються, тому найдешевша перевірка «чи наше це село» - подивитися, чи стоїть поруч Мостище. Ця пара тримається в документах довго й розходиться аж у наш час.
Дві дати, старші за грамоту, і чому вони слабші
Обидві варто знати, бо в переказах вони трапляються частіше, ніж 1670 рік.
1415 рік. Краєзнавець Євген Букет наводить запис про грошові й медові данини Київської Софійської митрополичої вотчини: «У Новом селі Ондрієви діти дають ведро меду». Датує він цей запис 1415 роком «чи пізніше», і саме цю обмовку пізніші перекази гублять. Друга слабка ланка тут у тому, що в записі стоїть «У Новом селі», а не «Новосілки»: ототожнення належить авторові статті, а не документу. Архівного шифру запису він не наводить.[2]
1240 рік. «Історія міст і сіл» пише, що того року монголо-татари спалили село Старосілля за два з половиною кілометри на схід звідси, а жителі оселилися на новому місці й назвали село Новосілками.[3] Джерела для дати видання не називає, а той самий Букет переповідає цю історію як місцеву легенду і роком не датує взагалі.[2]
Між 1415 і 1670 роками в доступних виданнях порожньо: два з половиною століття без жодного документа про це село. Через цю порожнечу на грамоту 1670 року лягає більше ваги, ніж витримує одна суперечлива сторінка.
Що це розсудить
Сам акт Міхала Корибута Вишневецького - у зібраннях привілеїв або в описі маєтку. Одна дата в ньому означатиме, що грамота була одна й Похилевич десь описався; дві дати означатимуть дві грамоти на різні поселення. Друга дорога - клірова відомість новосілківської парафії: при описі церковної землі підставу володіння там зазвичай переказують разом із датою.
Як ми це зʼясували: Похилевич проти Похилевича на одному розвороті