Вивезені до Німеччини: 98 із села і пʼятеро, що там загинули

Якщо ви шукаєте свою родину в Новосілках сорокових років, найпевніший слід лишила не лінія фронту, а вивезення на роботи до Німеччини. Із села вивезли 98 осіб, і цю цифру можна перевірити: її вирахував за матеріалами Державного архіву Київської області історик Віталій Гедз, село за селом по двох районах, і разом у нього вийшло 3203 особи.^[2] Гедз сам застерігає, що число не остаточне, і показує, чому: різні переліки дають по одному й тому самому селу різні цифри, а підрахунок по Бишівському району - а Новосілки тоді належали саме до нього^[3] - він завершеним не вважає.^[2]

Як це робилося в селі

Вивезення починалося не з облави, а з оголошення, і від першої хвилі можна було сховатися. У лютому 1942 року в Новосілках почалася мобілізація на роботи до Німеччини; двоє братів із села втекли на кілька днів до родички в Київ, а коли повернулися, довідалися, що перша хвиля вже скінчилася. Того ж лютого сільська управа сповістила, що всі чоловіки віком від 20 до 50 років мають зʼявитися в с. Осикове, де була німецька колонія.^[1]

Далі працював сільський староста, і саме через нього родина могла переграти призначення. 12 липня 1942 року німецька жандармерія заарештувала молодшого з тих братів, Михайла; йому загрожувало вивезення, і мати вмовила старшого сина поїхати замість нього. Старший пішов до сільського старости, і його, за його ж словом, «обміняли» на брата.^[1] Цей старший син - Володимир Сиченко, майбутній письменник Володимир Малик, і його помісячний опис тієї дороги - єдине, що ми маємо про механіку вивезення зсередини цього села.

Заміна в родині не була тутешнім винятком. Гедз пише про це як про звичну річ по всій Макарівщині: серед вивезених жінок було часто вдвічі більше, ніж чоловіків, і однією з причин він називає саме родинний розрахунок, коли сестра погоджувалася їхати замість брата.^[2]

Кого саме брали

Це важливо тому, хто шукає свого. Переважну більшість вивезених по району становили люди 1923-1928 років народження, тобто підлітки й молодь. Гедз окремо наголошує, що діти 1926-1928 і навіть 1929 років народження їхали як самостійна робоча сила, без батьків, із самого початку наборів 1942 року, а не з 1943-го, як доти вважалося в літературі.^[2] Чоловіків 1919-1922 років народження серед вивезених майже немає: цей вік уже забрала мобілізація до Червоної армії.^[2]

Пʼятеро, що не повернулися

По обох районах достеменно відомо про смерть на примусових роботах 52 осіб. Пʼятеро з них - з Новосілок, і газета друкує їх під окремим підзаголовком села:^[2]

• Осипенко Іван Федорович
• Петенко Володимир Данилович
• Поліщук Віра Семенівна
• Романченко Володимир Кіндратович (Харитонович)
• Романченко Тетяна Юхимівна

Це не список вивезених, а список тих, хто там загинув, і різницю варто тримати в голові: 98 поїхали, про пʼятьох відомо, що вони не повернулися. Скільки повернулося з решти, редакція встановити не змогла - документів, які показали б це бодай частково, вона не знайшла.^[2] Подвійне по батькові при Романченкові стоїть у самій газеті, тобто розбіжність успадкована з документів, а не з набору.

Звʼязок із селом при цьому був: із Німеччини писали додому, а з Новосілок слали посилки. Скільки з них доходило, показує єдиний відомий нам підрахунок - з дому надіслали 250 посилок, а дійшло менше 150.^[1]

Чого ми не знаємо про саме село

Що діялося в Новосілках між приходом німців і поверненням фронту, наші джерела не показують. Ні дати окупації села, ні дати його визволення в них немає.

Не встановлено й того, чи були бої в самому селі. Три перелічені версії між собою не сходяться. «Історія міст і сіл» знає в Новосілках братську могилу 64 бійців-богунців, полеглих у бою з денікінцями, і року не називає.^[4] Перелік памʼяток місцевого значення знає в тому самому селі братську могилу 64 червоноармійців, які загинули в листопаді 1941 року.^[6] А рішення Київського облвиконкому 1970 року обліковує тут дві різні могили окремими рядками: воїнів, полеглих 1943 року за визволення села, і воїнів, які загинули в роки громадянської війни.^[5] Тобто одні тексти відносять поховання до громадянської війни, інші - до Другої світової, і жоден із трьох не посилається на документ про сам бій. Розсудить це напис на камені або облікова картка памʼятки.

Двох чисел, які тут часто ставлять поруч, теж не варто змішувати. «Історія міст і сіл» пише, що 146 жителів Новосілок нагороджено орденами й медалями за бої, і поіменно не називає нікого.^[4] Перелік памʼяток називає памʼятник на честь 129 воїнів-односельців, що не повернулися з фронтів, поставлений 1965 року.^[6] Перше число про тих, хто воював, друге - про тих, хто загинув, і зійтися вони не мусять.

Як ми це зʼясували: Могила, у якої три різні роки