Голодомор 1932-1933

1932-1933, державний рівень. Штучний голод 1932-1933 років, коли виконання хлібозаготівлі забезпечували вилученням продовольства, а села, які не виконали плану, відрізали від постачання режимом «чорної дошки».

Голод 1932-1933 років був наслідком не неврожаю, а способу, у який держава збирала хліб. План хлібозаготівлі доводили згори, а невиконання тлумачили як саботаж: у село надсилали уповноваженого, який мав право вилучати продовольчі запаси в рахунок недоданого.

На Київщині уповноваженим ЦК КП(б)У з хлібозаготівель був голова Центральної контрольної комісії КП(б)У і народний комісар робітничо-селянської інспекції УСРР Володимир Затонський, і повноваження його були практично необмежені.^[1] Саме він у листопаді 1932 року обʼїжджав Макарівський район.

Головним знаряддям тиску на село була «чорна дошка». Формально це була господарська санкція за невиконання плану: селу припиняли підвіз промислових товарів, достроково стягували з нього кредити, а до дворів приходила комісія вилучати продовольчі запаси. На практиці занесення відрізало громаду від усього, чим можна було перезимувати, і робило це взимку, коли купити або виміняти харчі вже не було де.

По Макарівському району голод забрав близько 15 тисяч селян, а імена за свідченнями очевидців вдалося встановити лише 1770.^[1] Ця пропорція пояснює, чому мартирологи окремих сіл такі короткі. Акти про смерть за 1932-1933 роки збереглися не всюди, і там, де їх немає, лишаються самі спогади сусідів, записані через сімдесят років.