Голодомор

Це одне з трьох сіл Макарівського району, чий мартиролог Голодомору укладено самими лише книгами реєстрації актів про смерть, без спогадів: так само зроблено Забуяння й Озірщину.^[3] Королівка, Ситняки й Маковище мають і акти, і свідчення; решта сіл району - самі свідчення, записані через сімдесят років. Тому тут відомі не самі імена, а дата, вік і причина, записані рукою сільського реєстратора тоді ж, у 1932 і 1933 роках.

Актів тридцять: двадцять три за 1932 рік і сім за 1933-й.^[1][2]

Хто вмирав

У 1932 році з двадцяти трьох померлих девʼятнадцять - діти й підлітки, і восьмеро не дожили до року. Дорослих лише двоє: Бенедикт Мілевський, 60 років, і Олександр Мілевський, 68. Ще у двох актах вік не записано взагалі - мартиролог подає обох немовлятами, але в документі цього немає.^[1]

У 1933 році навпаки: жодної дитини й семеро дорослих - двадцяти восьми, сорока трьох, сорока пʼяти, шістдесяти, шістдесяти двох, шістдесяти семи й сімдесяти двох років.^[2] Наймолодшій із них, Ядвізі Пирнач, було двадцять вісім.

За рік з невеликим склад померлих змінився повністю: у 1932 році в актах майже самі малі діти, у 1933 - самі дорослі, і половині з них за шістдесят.

Від чого, за документом

Найчастіша причина - дизентерія: сім записів за два з половиною місяці, з 30 серпня по 15 листопада 1932 року.^[1] У селі, де за пів століття до того стояло девʼятнадцять хат^[3], це не тло, а спалах. Серед решти причин, як їх записав реєстратор: «від старости», «воспалення легкіх», «воспалення мозгів», «Скарлятина», «діфтерит», «сібірске язва», «от простуди», «скоропостижно», «от роспуханія горлових мишцу», «від слабонарождення», «Різак», «од довгої хворості», «від поважних причин».

Один із тридцяти записів це взагалі не хвороба: сімнадцятирічна Яніна Пірнач з хутора Соболівка «убилась на Пісківському полустанку П.З.З. під час ходу поїзду» 29 вересня 1932 року.^[1]

Слова «голод» немає в жодному з тридцяти актів.

І ось що робить це мовчання промовистим. Мартиролог сусіднього Забуяння теж укладено самими актами, того самого фонду й тих самих місяців. Він складається з трьох записів, і в усіх трьох причина смерті записана прямо: «від голоду» - семирічна Ольга Бондар 12 березня 1932 року, пʼятдесятишестирічна Семкліта Зарицка 11 жовтня, двадцятишестирічна Гапка Ліхицька, член артілі, 16 жовтня.^[3]

Якої саме справи ті три акти, ми не знаємо: книга посилається на спр. 638, арк. 157-204, а за власним змістом цієї справи ті аркуші належать Озірщині й Ситнякам. Це вже третє хибне посилання того самого тому. Самих актів Забуяння ми не бачили, тому три причини смерті наведено за книгою.

Тобто заборони писати це слово не було - принаймні такої, яка діяла б на весь район. У сусідньому селі реєстратор писав «від голоду», у нашому не написав жодного разу за тридцять актів. Чому - з документів не видно. Ми лишаємо їхні слова без тлумачення.

Один запис, який усе-таки проговорився

4 березня 1933 року померла Ядвіга Бартломеовна Пирнач, двадцяти восьми років, з хутора Соболівка. Причина смерті в акті - «од довгої хворості». Але в графі заняття той самий реєстратор написав «просила у людей», а в графі місця роботи - «ніде, а ходила просила».^[2]

Де запис уривається

Останній акт по цьому селу датований 31 березня 1933 року.^[2] Далі в справі немає нічого - а попереду були квітень, травень і червень, найтяжчі місяці Голодомору.

Що це означає, ми не знаємо. Або записи за другу половину 1933 року лежать в іншій справі, якої ми ще не знайшли, або реєстрація смертей у селі просто припинилася. Це головне відкрите питання цієї сторінки.

Чому числа тут не збігаються з книгою

«Національна книга памʼяті» подає ці ж тридцять імен, але з помилками, і знайти їх можна було тільки за самими актами.^[3]

Книга посилається на справу 641, аркуші 100-122. Насправді на цих аркушах записи сусіднього села Озірщина, а двадцять три акти Макарівської Буди за 1932 рік лежать у справі 638 на аркушах з тими самими номерами.^[1]

Чотири дати в книзі хибні. Три з них зсунуті назад із жовтня й листопада в серпень: Марія Пілюховська померла 1 жовтня, а не 1 серпня; Болеслав Мілевський - 13 жовтня, а не 13 серпня; Антон Мілевський - 15 листопада, а не 15 серпня. Четверта зсунута на девʼять днів у межах вересня: Яніна Пірнач загинула 29-го, а не 20-го.^[1] Через ці три перенесення серпневий сплеск, який видно в книзі, частково створений самою книгою.

Хибні там і прізвища: Панчук у книзі став «Панчиком», Яковіцький - «Яковським», а Ранчикові, записаному в акті Геронімом, книга дала імʼя Георгій. Хибні дві причини смерті: трирічний Генрих Панчук помер не від запалення легень, а від «воспалення мозгів», а Аркадій Карпенко - не від скарлатини, а «скоропостижно».^[1]

Що книга зробила чесно, теж варто сказати: вона обіцяє подати записи «в порядку запису в книзі реєстрації» - і за 1932 рік подає їх саме так, аркуш за аркушем від сотого до сто двадцять другого.