Голодомор

Це одне з небагатьох сіл Макарівського району, чий мартиролог Голодомору укладено самими лише книгами реєстрації актів про смерть, без спогадів: так само в макарівському розділі книги зроблено Озірщину.^[7] Королівка, Ситняки, Маковище й сам Макарів мають і акти, і свідчення; решта сіл району - самі свідчення очевидців.^[6] Тому тут відомі не самі імена, а дата, вік і причина, записані тоді ж, у 1932 і 1933 роках.^[1][2]

За вступами до мартирологів таких сіл у книзі три: Макарівська Буда, Озірщина й Забуяння.^[6] Три записи, надруковані під Забуянням, виявилися рядками з озірщинського списку із заміненою графою причини - розібрано окремо, «Три рядки з чужого списку».

Актів тридцять: двадцять три за 1932 рік і сім за 1933-й.^[1][2]

Хто вмирав

У 1932 році з двадцяти трьох померлих девʼятнадцять - діти й підлітки, і восьмеро не дожили до року. Дорослих лише двоє: Бенедикт Мілевський, 60 років, і Олександр Мілевський, 68. Ще у двох актах вік не записано взагалі - мартиролог подає обох немовлятами, але в документі цього немає.^[1]

У 1933 році навпаки: жодної дитини й семеро дорослих - двадцяти восьми, сорока трьох, сорока пʼяти, шістдесяти, шістдесяти двох, шістдесяти семи й сімдесяти двох років.^[2] Наймолодшій із них, Ядвізі Пирнач, було двадцять вісім.

Від чого, за документом

Найчастіша причина - дизентерія: сім записів за два з половиною місяці, з 30 серпня по 15 листопада 1932 року.^[1] У 1885 році, за книгою, в селі було девʼятнадцять хат.^[5] Серед решти причин, як їх записав реєстратор: «від старости», «воспалення легкіх», «воспалення мозгів», «Скарлятина», «діфтерит», «сібірске язва», «от простуди», «скоропостижно», «от роспуханія горлових мишцу», «від слабонарождення», «Різак» (слово в акті читається непевно), «од довгої хворості», «від поважних причин».

Один із тридцяти записів це взагалі не хвороба: сімнадцятирічна Яніна Пірнач з хутора Соболівка «убилась на Пісківському полустанку П.З.З. під час ходу поїзду» 29 вересня 1932 року.^[1]

Слова «голод» немає в жодному з тридцяти актів.

І це мовчання не тутешня особливість. Мартиролог сусідньої Озірщини укладено з актів того самого фонду, тих самих місяців і навіть тієї самої справи. У ньому сто сорок вісім датованих записів, і слова «від голоду» немає в жодному: сто сім разів книга подає в графі причини «невідомо», двадцять три рази «від старості», решта - хвороби, ризак і кілька нещасних випадків.^[7] Але в бородянському розділі того самого тому Озірщина має й другий мартиролог, укладений за свідченнями чотирьох очевидців, і його нарис каже, що в селі «встановлено 79 осіб, з них 19 дітей, які померли від голоду».^[8]

«Невідомо» в книзі - це переважно порожній рядок в акті

Те, з чого вона зроблена, - сто десять актів поспіль із книги смертей за 1933 рік: сто девʼять по Озірщині й один по Андріївці, на якого акт склала та сама озірщанська рада.^[4] Це частина тих ста сорока восьми записів мартиролога: на цих ста девʼятьох людях книга ставить «невідомо» вісімдесят пʼять разів.^[7] В актах це слово написане тричі.^[4]

Решту книга дописала сама. У вісімдесяти актах графа причини смерті не заповнена взагалі: під друкованим рядком «14. Зазначити докладно причину смерті» лишилася порожня лінійка. Ще у двох там щось написано, але почерк не розбирається.^[4]

«Невідомо» звучить як відповідь: причину питали й не встановили. Порожній рядок відповіді не містить. Реєстратор доводив акт до кінця - імʼя, вік, село, з чого людина жила, у кого жила, хто заявив про смерть, - доходив до причини й не писав нічого.

І робив він так не завжди. За перші чотири місяці 1933 року причину в актах Озірщини записано чотирнадцять разів із двадцяти. За липень, коли померло тридцять двоє, - жодного разу: тридцять два аркуші поспіль, і на всіх чотирнадцята графа порожня.^[4]

Але порожньо - це не «від голоду». Реєстратор причини не написав, і підставити за нього слово не можна так само, як не могла книга. Хто шукає тут свою родину, має бачити те, що справді стоїть у графі, - навіть коли там не стоїть нічого.

Чому реєстратор перестав заповнювати цю графу, з документів не видно.

Ядвіга Пирнач, яка «просила у людей»

4 березня 1933 року померла Ядвіга Бартломеовна Пирнач, двадцяти восьми років, з хутора Соболівка. Причина смерті в акті - «од довгої хворості». У графі, з чого жила, записано «просила у людей», і збоку пояснення: «як хвора малохольностю». У графі, де працювала, - «ніде, а ходила просила, неробітник (як малохольна)».^[2]

Де запис уривається

Останній записаний по цьому селу, Адам Сівко з хутора Соболівка, помер 31 березня 1933 року, а акт на нього складено 1 квітня.^[2] На ньому записи сільради в книзі кінчаються: сім актів пронумеровано підряд, без пропусків, а далі йдуть акти Маковища. А попереду були квітень, травень і червень, найтяжчі місяці Голодомору.

Чому записи уриваються, документи не пояснюють: на звороті останнього акта немає позначки ні про закриття книги, ні про передачу записів.^[2] Реєструвати народження сільрада не перестала: у книзі народжень за той самий 1933 рік останній запис по селу - про дитину, що народилася 18 серпня.^[3] Чи записано пізніші смерті деінде, чи їх перестали реєструвати, у доступних джерелах поки не видно.

Чому числа тут не збігаються з книгою

«Національна книга памʼяті» подає ці ж тридцять імен, але з помилками проти самих актів.^[5]

Для записів 1932 року книга посилається на ті аркуші книги смертей за 1933 рік, на яких насправді записи сусіднього села Озірщина.^[5][4] Двадцять три акти Макарівської Буди за 1932 рік лежать у книзі смертей за 1932 рік на аркушах з тими самими номерами.^[1]

Чотири дати в книзі хибні. Три з них зсунуті назад із жовтня й листопада в серпень: Марія Пілюховська померла 1 жовтня, а не 1 серпня; Болеслав Мілевський - 13 жовтня, а не 13 серпня; Антон Мілевський - 15 листопада, а не 15 серпня. Четверта зсунута на девʼять днів у межах вересня: Яніна Пірнач загинула 29-го, а не 20-го.^[1] Через ці три перенесення в книзі на серпень 1932 року припадають три смерті, яких у ньому за актами не було.

Хибні там і прізвища: Панчук у книзі став «Панчиком», Яковіцький - «Яковським», а Ранчикові, записаному в акті Геронімом, книга дала імʼя Георгій. Хибні дві причини смерті: трирічний Генрих Панчук помер не від запалення легень, а від «воспалення мозгів», а Аркадій Карпенко - не від скарлатини, а «скоропостижно».^[1][2][5]

Книга обіцяє подати записи «в порядку запису в книзі реєстрації» - і за 1932 рік подає їх саме так, у тому порядку, в якому акти стоять у книзі смертей.^[5][1]

Як ми це зʼясували: Два шифри під одним списком, сходиться один, У переліку серпень, в акті жовтень, Тридцять актів мовчать, три рядки поруч кажуть «від голоду»