Хибний шифр, який виправляє сусідня сторінка
Книга памʼяті посилає по мартиролог села в справу, де його немає. Розвʼязує це рукописний зміст на третьому аркуші - і нарис про сусіднє село в тій самій книзі.
Мартиролог цього села - один із трьох у районі, укладених самими лише книгами реєстрації актів про смерть, без спогадів.[2] Це найцінніший різновид: при кожному імені стоять дата, вік і причина, записані тоді ж, рукою сільського реєстратора.
Тим прикріше, що шифр під ним неправильний.
Що стоїть у книзі й чого немає в справі
Книга посилає по записи 1932 року в справу 641, аркуші 100-122.[2]
Аркуші 100-122 справи 641 існують. Записів Макарівської Буди на них немає.
Далі можна було б вирішити, що акти не збереглися або що книга помилилася в номерах аркушів. Обидва висновки хибні, і розвести їх удалося за один захід.
Рукописний зміст на третьому аркуші
Кожна така книга має рукописний зміст, укладений тоді ж, коли її зшивали. Він лежить на третьому аркуші й перелічує, чиї акти йдуть далі й на яких аркушах.
Зміст справи 638 називає Макарівську Буду й дає їй саме аркуші 100-122.[1] Тобто помилка не в аркушах, а в номері справи: замість 638 у книзі надруковано 641.
Записи 1933 року, семеро осіб, справді лежать у справі 641, на аркушах 1-7 - тут книга не помилилася. Через це помилку й непросто помітити: одне з двох посилань правильне.
Перевірка, для якої не треба виходити з тому
Найдешевший доказ знайшовся не в архіві, а на сусідній сторінці самої книги памʼяті.
У нарисі про сусіднє село - Маковище - вона посилається на справу 638, аркуші 123-147.[2] Тобто той самий том книги знає цю справу, знає, що аркуші після 122 належать сусідньому селу, і сам вибудовує неперервний ряд: 100-122 - Макарівська Буда, 123-147 - Маковище.
Збіг чисел точний і в іншому місці: на аркушах 100-122 справи 638 лежать двадцять три записи, і рівно двадцять три записи 1932 року стоять у мартиролозі.[1][2]
Це не поодинокий випадок у тому самому томі
Найближчий приклад лежить за кілька сторінок.
Мартиролог Забуяння теж укладено самими актами того самого фонду. Книга посилає по нього в справу 638, аркуші 157-204 - а за власним змістом цієї справи ті аркуші належать двом іншим селам, Озірщині й Ситнякам.[2][1] Тобто шифр знову веде не туди, і знову це видно з рукописного змісту.
Складається враження, що шифри в цьому томі виписували не по одному, а блоками, і десь у блоці зсунувся один номер. Але це здогад: як укладачі працювали з описами, книга не пояснює ніде.
Що з цього випливає для читача, який іде за посиланням: звірити шифр зі змістом справи - не зайва обережність, а перший крок. Обидві справи цього фонду лежать у відкритому доступі, і зміст видно на третьому аркуші кожної, перш ніж починаються самі акти.
Чому це не дрібниця
Хибний шифр робить із доступного документа недоступний.
Людина, яка прочитала мартиролог і хоче побачити акт про смерть свого прадіда - з віком, датою й причиною, - замовить справу 641 і не знайде нічого. Найпевніший висновок, який вона зробить: акти не збереглися. Насправді вони лежать цілі, за сусіднім номером, і скани обох справ доступні відкрито.
Правило, ширше за це село: якщо в описаній справі немає того, що обіцяє посилання, шукайте рукописний зміст на перших аркушах. Він укладений тоді ж і знає про справу більше, ніж будь-який пізніший заголовок.
Чого не встановлено
Звідки взявся номер 641 у книзі, невідомо: чи це описка набору, чи укладач переніс номер із сусіднього блоку 1933 року. Спитати нема в кого, і на суть це не впливає.
Не перевірено й те, чи трапляються такі самі зсуви в шифрах інших сіл району. Один такий випадок у тому самому томі вже відомий: мартиролог Забуяння посилається на аркуші, які за змістом справи належать двом іншим селам.