Голодомор у Фасовій
Скільки людей померло у Фасовій, не знає ніхто, і «Національна книга памʼяті» каже про це прямо: архівних підтверджень кількості немає.[1] Акти про смерть за 1932-1933 роки по цьому селу або не збереглися, або не розшукані, і там, де по сусідній Макарівській Буді укладачі спиралися на книгу реєстрації смертей з обласного архіву, по Фасовій у них лишалися самі спогади.
Тому цифри розходяться настільки, наскільки взагалі можуть. Вікіпедія й сайт громади пишуть про близько ста померлих на Фасову й Людвинівку разом[2]; «Національна книга памʼяті» відносить «понад сто» до самої Людвинівки, а один із найстаріших жителів Фасови, Якименко Федір Степанович 1920 року народження, свідчив, що тринадцятирічним бачив, як навесні й на початку літа звозили на поховання до двадцяти тіл на день, і нарахував до девʼятисот померлих.[1]
Мартиролог села містить 52 імені.[1] Це не перелік усіх загиблих, а перелік тих, кого через сімдесят років ще памʼятали на імʼя троє свідків. Записували їх учитель історії місцевої школи й двоє девʼятикласників.
Що видно з самого переліку: однакові прізвища повторюються гніздами. Тринадцятеро Ганаг, семеро Титаренків, по пʼятеро Кирпачів і Красюків, по четверо Крищенків, Герасименків і Закалюжних. Спорідненості джерело не фіксує, тому це перелік прізвищ, а не родин. Прізвища Закалюжних і Кирпачів через десять років знову стоятимуть поруч - на плиті розстріляних окупантами.