Текст подано таким, яким він став після цієї правки: пізніших правок тут не видно.
Почепин
село, Бучанський район, Київська область. Стара назва Почепинъ, Почапин
У ніч з 8 на 9 травня 1943 року біля Почепина підпільники спалили міст[16]; «Історія міст і сіл» пише, що тієї ночі макарівські підпільники підпалили мости на шляхах до Липівки, Макарова, Юрова й Почепина[8].
Село лежить у Наливайківському старостинському окрузі Макарівської селищної громади[19], недалеко від Макарова[16]. А історично хутір числився за Макарівською волостю Київського повіту Київської губернії[5]. У 1900 році на цьому хуторі було 28 дворів і 188 жителів - 95 чоловіків і 93 жінки.
Назва
Похилевич 1864 року ще не знає тут поселення, зате знає струмок: Наливайківка стоїть «при вершинахъ ручья Почепина»[3]. Хутір Почепин уперше позначено на карті Шуберта 1868 року - так подає краєзнавча стаття[4] (докладніше про цю дату). «Каталог річок України» описує Почепин як ліву притоку Здвижу довжиною 13 кілометрів із басейном 63 квадратні кілометри[14].
Написання змінювалося. У 1900 році це «Хут. Почепинъ», власницький, запис № 36 Макарівської волості[5]. У довіднику адміністративного поділу за 1 вересня 1946 року - «Почапин», через «а»[7]. А двадцятьма роками раніше список поселень Київської округи 1926 року записує хутір як «Почепин»[6].
Кому належало
У «Списку населених місць» 1900 року хутір записано власницьким, а всі 334 десятини при ньому належать «товариществу крестьянъ изъ 14 человѣкъ»[5].
Скільки людей
| Рік | Людей | Що саме порахували |
|---|---|---|
| 1900 | 188 | 28 дворів; 95 чоловіків і 93 жінки[5] |
| 1926 | 279 | хутір Наливайківської сільради, 92 господи[6] |
XX століття
Про голод «Національна книга памʼяті» пише в нарисі про сусідню Наливайківку: «лише з одного району села - Почепина» померло 33 людини, і це за неповними даними[9]. Про цей голод - окрема сторінка.
Двох людей, звʼязаних із Почепином, викинули за межі України позасудовими рішеннями. Трохим Іванович Лисенко, 1875 року народження, уродженець Ображіївки на Сумщині, селянин-одноосібник, який жив у Почепині: Особлива нарада при Колегії ДПУ УСРР виселила його на три роки 18 січня 1930 року[10].
Друга - Ганна Яківна Сердюк, 1908 року народження, уродженка Почепина, домогосподарка, яка на той час жила в Копилеві: Особлива нарада при НКВС СРСР виселила її на пʼять років 29 жовтня 1938 року[10]. Обох реабілітовано 1989 року.
Колгосп у Почепині звався «Червона нива», вирощував зернові та льон і тримався тваринництва[16], а за окупації тут діяло громадське господарство № 47[11]. Імʼя жителя окупаційних років стоїть у книзі реєстрації смертей: Корній Лукич Малишок, помер 4 квітня 1942 року у вісімдесят шість років, і заяву подав його син Яків Корнієвич[1].
За час війни загинуло 33 мешканці села[16]; у нарисі про сусідню Наливайківку сказано: «194 чоловіки з Наливайківки та 33 з Почепина полягли смертю хоробрих»[18].
На 1 вересня 1946 року Почапин разом із Фермою був хутором Наливайківської сільради[7], а 1971 року вже звався селом[8].
1956 року колгосп «Червона нива» ліквідували, а господарство влили в наливайківську «Родину»[16][19]. Із 1960 року в Почепині побудували одинадцять будинків, 1995 року заасфальтували половину вулиці села[16][15].
Що збереглося
У центрі села стоїть памʼятник воїнам-односельцям, які загинули в роки Великої Вітчизняної війни. Він датований 7 листопада 1969 року й стоїть в обласному переліку памʼяток під охоронним номером 1660[12][13][17].
Для пошуку. Дореволюційні документи про хутір шукати за Макарівською волостю Київського повіту[5], у XX столітті - під Наливайківською сільрадою[6][7]. Своєї церкви хутір 1900 року не мав[5]; у Наливайківці стояла Миколаївська церква[3], а метричні книги церков Київського повіту лежать у ЦДІАК, ф. 127, оп. 1078[2]. Окупаційний фонд «Громадське господарство № 47, с. Почепин» - ДАКО, ф. Н-2005, оп. 1[11].