Окупація: колгосп стає громадським господарством № 47

За окупації в Почепині діяло громадське господарство № 47, і саме під цією назвою цей пункт має власний слід в архіві: ДАКО зберігає окремий фонд Р-2005 із чотирьох справ за 1941-1942 роки^[2]. Чи це та сама одиниця, що доти звалася колгоспом «Червона нива»^[3], джерела прямо не кажуть - назви стоять у різних документах і ніде не зведені разом.

Власний фонд це більше, ніж дісталося сусідам. У Наливайківки, центру тієї самої сільради, такого фонду у зводі описів немає, а окремі господарства мали Маковище (№ 34), Людвинівка (№ 23), Андріївка (№ 2) і Озерщина (№ 51)^[2]. Тобто для окупаційної адміністрації Почепин був самостійною господарською одиницею, а не частиною Наливайківки - те саме, що кажуть про нього всі переліки від 1900 року.

Що з цього видно на людині. У книзі реєстрації смертей за 1942 рік Почепин теж стоїть окремою рубрикою, з власною нумерацією записів, і в ній один запис^[1]. 4 квітня 1942 року помер Корній Лукич Малишок, вісімдесяти шести років, вдовець. У графі місця роботи вписано «громадське г-во» - без номера, тому тотожність із господарством № 47 наша, а не документова; іншого господарства в Почепині джерела не називають. У графі проживання стоїть, що в цьому селі він прожив пʼятдесят три роки, причина смерті «по старості». Заяву того самого дня подав син, Яків Корнієвич Малишок^[1].

Акт і заголовок фонду сходяться на одному: у Почепині 1942 року було громадське господарство, і в ньому працював вісімдесятишестирічний чоловік. Із граф цього бланка видно й те, чого не дає жодна книга: Малишок оселився тут близько 1889 року, коли хутір уже стояв, але до опису 1900 року.

Опір. Єдиний воєнний епізод, який джерела привʼязують до самого Почепина, а не до сільради чи району, стався вже наступного року. Сайт громади подає його одним реченням: у ніч з 8 на 9 травня 1943 року підпільники спалили міст біля Почепина^[3]. Хто ці підпільники, проти кого діяли, про який саме міст ідеться і що було потім, текст не каже, а сама книга, яку він переказує, нам недоступна.

Одна обережність щодо шифру. Аркуш 41, який машинописний зміст книги приписує Почепину, насправді належить Наливайківці^[1]. Хто піде цим слідом, має шукати за фоліацією, а не за змістом.