Текст подано таким, яким він став після цієї правки: пізніших правок тут не видно.
Окупація: громадське господарство № 47 у Почепині
За окупації в Почепині діяло громадське господарство № 47, і саме під цією назвою цей пункт має власний слід в архіві: ДАКО зберігає окремий фонд із чотирьох справ[3]. Чи це та сама одиниця, що доти звалася колгоспом «Червона нива»[4], джерела прямо не кажуть - назви стоять у різних документах і ніде не зведені разом.
У Наливайківки, центру тієї самої сільради, такого фонду у зводі описів немає, а окремі господарства мали Маковище (№ 34), Людвинівка (№ 23), Андріївка (№ 2) і Озерщина (№ 51)[3]. У записі про смерть 1942 року, внесеному під Наливайківкою, місцем роботи вписано «гром. господарство № 45»[2].
У книзі реєстрації смертей за 1942 рік Почепин теж стоїть окремою рубрикою, з власною нумерацією записів, і в ній один запис[1]. 4 квітня 1942 року помер Корній Лукич Малишок, вісімдесяти шести років, вдовець. У графі місця роботи вписано «громадське г-во» - без номера, тому тотожність із господарством № 47 наша, а не документова; іншого господарства в Почепині джерела не називають. У графі проживання стоїть, що в цьому селі він прожив пʼятдесят три роки, причина смерті «по старості». Заяву того самого дня подав син, Яків Корнієвич Малишок[1].
Пʼятдесят три роки в селі означають, що Малишок оселився в Почепині близько 1889 року[1].
Опір. У ніч з 8 на 9 травня 1943 року підпільники спалили міст біля Почепина[5][4]. На іншій сторінці тієї самої книги сказано, що в ніч на 9 травня 1943 року, під час бомбардування Києва радянською авіацією, макарівські підпільники запалили мости «в районі Юрова, Макарова, Липівки, Почепина та ін.»[6].
Інший аркуш, який машинописний зміст книги приписує Почепину, насправді належить Наливайківці[2].