Репресії в Почепині: двоє висланих

Двоє людей, повʼязаних із Почепином, стоять у макарівському розділі «Реабілітованих історією». Обом присуджено виселення за межі України, і жодного розстрілу серед них немає^[1].

Для села, у якому й дворів було небагато, два імені - це не мало.

Прийшлий одноосібник

Трохим Іванович Лисенко, 1875 року народження, уродженець Ображіївки на Сумщині, на час арешту - селянин-одноосібник у Почепині. Особлива Нарада при Колегії ДПУ УСРР, 18 січня 1930 року, виселення на три роки за межі України^[1].

Він приїхав до Почепина здалеку, а вислали його ще далі. До колгоспу він, судячи із запису, так і не вступив - саме це слово, «одноосібник», і стоїть у графі заняття.

Домогосподарка з Копилова

Ганна Яківна Сердюк, 1908 року народження, уродженка Почепина, на час арешту жила в сусідньому Копилові й записана домогосподаркою. Особлива Нарада при НКВС СРСР, 29 жовтня 1938 року, виселення на пʼять років за межі України^[1].

Їй було тридцять. Заняття їй книга не приписує взагалі - «домогосподарка» це не посада, а відсутність запису про роботу.

Чого книга не каже

Статті звинувачення у виданні немає в жодному записі, немає й номерів архівно-слідчих справ^[1]. Тому за що саме вислали цих двох, із наявного джерела не встановлюється. Обох реабілітували 1989 року.

Шукати почепинця в цій книзі за селом проживання марно: одного записано за Почепином як місцем проживання, другу - як місцем народження, а жила вона в Копилові.