Текст подано таким, яким він став після цієї правки: пізніших правок тут не видно.
Колективізація: від комнезаму до колгоспів
1920 року у Фасовій створили комнезам - комітет незаможних селян, орган, через який влада спиралася на найбіднішу частину громади проти заможнішої. Через вісім років активісти-незаможники заснували ТСОЗ «Червоний незаможник», товариство спільного обробітку землі: реманент і робота спільні, земля ще своя. І вже на його базі 1930 року утворили колгосп імені Тараса Шевченка.[5]
Хто не вступив. Особлива нарада при Колегії ДПУ УСРР 26 жовтня 1932 року відправила на три роки за межі України Кривенка Дениса Петровича, 1903 року народження, селянина-одноосібника; 3 листопада того ж року - Якименка Андрія Федоровича, 1896 року, теж одноосібника. Обох реабілітовано 1989 року.[6]
Перше виселення сталося майже за чотири тижні, друге - менш ніж за три тижні до того, як уповноважений ЦК КП(б)У Затонський, побувавши 22 листопада 1932 року в Макарові, запропонував занести Фасову на «чорну дошку»[5].
Ще девʼятьох фасівців, селян-одноосібників, мартиролог третьої книги «Реабілітованих історією» називає розкуркуленими «рішенням місцевих органів влади»: 1928 року Ганогу Степана Артемовича; 1930-го Вовченка Мирона Федоровича, Козла Бориса Опанасовича, Стороженка Семена Петровича і Якименка Семена Петровича; 1931-го Донця Захара Мусійовича, Негрішного Артема Семеновича й Терещенка Андрія Григоровича; 1932-го Герасименка Василя Романовича. Усіх девʼятьох реабілітовано 1991 року.[7]
Колгосп був не один. Обласна газета показує в селі кілька господарств поруч. У травні 1936 року вона пише, що «правління колгоспів імени Шевченка та імени Косіора, село Фасове, та інші не забезпечили трактористів доброякісними харчами»[1]; у вересні 1940-го в одній замітці називає «Більшовик» с. Фасова серед передових артілей і ім. Горького с. Фасова серед тих, хто сіє некондиційним зерном[4]. Обидва рази два господарства стоять поруч у самому тексті, тому назва «колгосп села Фасова» в 1930-х не означає одного двору й одного правління. Головою колгоспу імені Шевченка в липні 1938 року названо тов. Грищенка[2].
Що сталося далі. Колгосп імені Горького, який «Історія міст і сіл» подає на початок 1970-х центральною садибою села з 2700 гектарами землі, з них 2200 орної[8], названий у газеті вже 22 травня 1939 року[3]. Чи перейменували між липнем 1938-го і травнем 1939-го той самий колгосп, чи це від початку різні господарства, з газет не видно; перевірити це можна за протоколом загальних зборів або за районною постановою.
Звідки взявся 1963 рік. Вікіпедія датує перейменування колгоспу імені Шевченка на імені Горького 1963 роком[10], хоча колгосп імені Горького в селі газета називає вже 22 травня 1939 року[3]. Та сама дата стоїть і в друкованому джерелі: районні «Нариси з історії Макарівського району» ставлять під 1963 роком той самий рядок про перейменування[9]. Це не додає даті ваги - нарис зверстано хронікою за роками й без жодного посилання на документ, - але пояснює, чому вона тримається в довідниках.
Кінець колгоспної історії. Той самий нарис веде її далі: 1995 року господарство стало КСП «Фасівське», а 2000-го його розділили на агрофірму «Славутич» і ПСП «Фоса»[9].