Соболівка
село, Бучанський район, Київська область. Стара назва Соболева
Десять із тридцяти актів про смерть, які складають мартиролог Голодомору Макарівської Буди, записано не на Буду, а на сусідній хутір Соболівку[1][2]. Так із Соболівкою було майже завжди: 1924 року вона стоїть рядком у Буда-Макарівській сільраді[10], 1946-го під Макарівсько-Будською[12], 1971-го довідник згадує її одним реченням у статті про Буду[13]. Людей цього хутора доводиться шукати в документах сусідів.
Хутір стоїть поруч із Будою: 1926 року від нього до сільради рахували одну версту, до районного центру 23 версти[11], а список 1924 року ставив відстань до сільради в 2½ версти[10]. Нині Соболівка - село Макарівської громади Бучанського району[23].
Назва
Найраніша відома форма - Соболева: під такою назвою хутір значиться на карті Шуберта 1868 року[4][5].
Не плутати. Похилевич 1864 року описує кількох Соболевок, і жодна з них не наша. Одна стоїть при річці Злобич, за вісім верст від Шершнів, у Радомисльському повіті: разом із сусідньою Шершнівською Будою там жило 130 душ, і належала вона до Воздвиженської парафії[7]. Решта в тому томі - у Сквирському й Звенигородському повітах. Тож «Соболевка» в губернських паперах не обовʼязково означає цей хутір.
Язвинка, «она же Соболевка»
Похилевич 1887 року пише про хутір «Язвинка, она же Соболевка» за дві версти на схід від Буди, на великій дорозі з Макарова в Макалевичі[8]. Жителів обох статей там було 70, у 10 хатах. Лісову землю при Липівці й при «хуторі Язвинці», 1481 десятину, 1883 року продано полковникові Володимиру Онопренку[8].
Але до Соболівки ця згадка, найімовірніше, не стосується. Списки поселень 1924 і 1926 років подають Язвинку й Соболівку як два різні поселення в різних сільрадах[10][11]. 1932 року в книзі шлюбів Павло Йосипів Сичевський записаний із хутора Язвинка, а його наречена Константина Адольфівна Мілевська з хутора Соболівка[14][16]. Опис 1887 року кладе свою Язвинку на схід від Буди[8], а списки 1924 і 1926 років відносять Язвинку до Майданівської сільради на Бородянщині, Соболівку ж до Макарівського району[10][11]. Один збіг назви - замало, щоб переносити і 70 жителів, і продаж лісу на нашу Соболівку.
Кому належало
За тим самим описом, 1875 року, коли давній великий маєток почав дробитися, Забуяння з деревнями Кодрою, Будою й Соболевкою та 5807 десятинами різної землі придбав С. Т. Єремеєв[8]. Яку саме Соболевку названо, опис не уточнює, а єдина Соболевка в описі Забуянської парафії - «Язвинка, она же Соболевка» на схід від Буди, про яку йшлося вище[8]. Тож і ця купівля стосується нашого хутора лише можливо.
Нариси 2006 року теж пишуть, що Кодру, Буду й Соболівку разом із 5807 десятинами різної землі купив С. Т. Єремєєв[9]. Для цього він узяв позику в Київському земельному банку на 16 500 рублів, з правом продати євреям на вирубку 5000 десятин лісу до 1 січня 1914 року[8]. Ті самі нариси датують заснування Соболівки приблизно 1875 роком[9], хоча на карті Шуберта 1868 року хутір Соболева вже позначено[4][5].
Скільки людей
1924 року на хуторі жили 123 чоловіки й 151 жінка, разом 274 людини[10]. 1926 року список рахує хутір у 69 господ і 354 душі[11]. Нариси 2006 року пишуть: «Зараз у Соболівці 84 двори, мешкає 71 людина»[9].
Два довоєнні числа зроблено за різними списками, з різницею в два роки, і рівняти їх як приріст не варто. А між 1926 роком і нарисом 2006-го стоять голод, війна й вивезення на роботи до Німеччини.
XX століття
У 1926 році Макарово-Будську сільраду, до якої належав хутір, позначено в списку як «Національну польську»[11].
Хутір жив із землі: в усіх шести актах про смерть 1932 року заняття записано як «хліборобство» чи «сільське господарство»[1]. Заробляли й на склі в сусідній Кодрі. З трьох чоловіків, чиї смерті записано 1933 року, 43-річний господар працював «в Кодро Шкло-Заводі», 67-річний «робив в Кодр-Шклян-Гуті» на поденщині, а 45-річний був у тій самій гуті візником[2].
Книги актів рік у рік називають на хуторі ті самі родини: Сівків, Пірначів, Мілевських, Панчиків, Совінських, Барановських[16]. Народження, шлюби й смерті Соболівки від 1921 до 1935 року зібрано на сторінці «Сівки, Пірначі, Мілевські: Соболівка в районних книгах актів».
На голодні роки припадає шість соболівських актів про смерть 1932 року і чотири 1933-го[1][2]. Акти цілком - на сторінці про голод у Макарівській Буді.
Павла Івановича Барановського, селянина-одноосібника з Соболівки, розкуркулили рішенням місцевої влади 1934 року, Юхима Івановича Мілевського - 1935-го[17]. Обох реабілітовано 1991 року.
Восени 1937 року семеро людей із сусідньої Макарівської Буди були засуджені до розстрілу постановами НКВС і Прокуратури СРСР, а жителів самої Соболівки серед жертв 1937-1938 років у київському томі «Реабілітованих історією» немає[19]. Про цих сімох - на сторінці «Комісія НКВС і Прокуратури СРСР забирає сімох».
За нарисами 2006 року, у Другу світову війну загинуло 17 жителів села[9]. Стаття в «Макарівських вістях» 2017 року, складена за документами ДАКО, рахує 20 вивезених із Соболівки на примусові роботи до Німеччини, і автор застерігає, що підрахунок не остаточний[18]. Докладніше - на сторінці про окупацію і вивезення з Буди й Соболівки.
Після війни
У довіднику адміністративного поділу на 1 вересня 1946 року Соболівка має номер 1097 і стоїть одразу після Макарівської Буди, під її сільрадою. Тип поселення там позначено «с», тобто село, а не хутір[12].
1 січня 1962 року Макарівсько-Будська сільрада з центром у Макарівській Буді ще існувала окремо від сусідньої Забуянської[20]. Перелік називає лише ради та їхні центри, тож Соболівки в ньому немає.
«Історія міст і сіл» 1971 року каже одним реченням: «Сільраді підпорядковане село Соболівка»[13]. Про окреме господарство хутора книга не пише. У Макарівській Буді працювала комплексна бригада колгоспу «Україна» з центральною садибою в Забуянні: вона обробляла 1200 гектарів угідь, зокрема 519 гектарів орної землі, і вирощувала картоплю та льон[13].
1 січня 1987 року Соболівка вже значиться селом Забуянської сільради, під номером 658, разом із Забуянням, Волосінню й Макарівською Будою[21]. Окремої Макарівсько-Будської сільради в тому переліку немає.
Церква і школа
До якої парафії належав хутір, прямо не сказано ніде з названого на цій сторінці. Опис 1887 року вписує до Забуянської парафії «Язвинку, она же Соболевку»[8], але, як сказано вище, це, найімовірніше, сусідній хутір.
1971 року початкова школа, клуб і бібліотека були в Макарівській Буді[13], та чи вчилися в тій школі діти з Соболівки, книга не каже.
Для пошуку. Акти 1932-1933 років про Соболівку лежать у ДАКО, ф. Р-5634, оп. 1. Смерті - спр. 638 і 641, шлюби - спр. 639, народження - спр. 640[1][2][14][15]. Акт 1942 року - спр. 3032[3].
Що збереглося
1895 року Антонович описує давній вал: від Заваловки він іде повз Нежиловичі й Забілоцьку Гуту і тягнеться далі до урочища Соболевки, де відомості про нього уриваються[6]. Чи це урочище лежить біля нашої Соболівки, з опису не видно, тож приписувати цей вал хуторові не варто.