Волосінь
село, Бучанський район, Київська область. Стара назва Волосень, Чапаївка
1900 року під назвою Волосень у Макарівській волості стояли два хутори. Панський налічував 20 дворів і 128 мешканців[5]. Селянський «Волосень 2-й» мав 10 дворів і 61 мешканця[5]. Довідники радянського часу знають уже одну Волосінь[14][16], а нариси 2006 року рахують у ній 70 людей[9].
Хутір належав до Київського повіту й Макарівської волості[5], і землю панського хутора рахували разом із землею Забуяння як одне володіння. У довідниках 1946, 1971 і 1987 років Волосінь стоїть під Забуянською сільрадою[14][15][16]. Нині це село Бучанського району Київської області[19].
Назва
Список 1900 року й акт про шлюб 1921 року пишуть Волосень[5][1]. Районна газета наприкінці 1932 року позначила замітку «х. Волосінь»[2]. У книзі актів 1933 року писарі ставили то «хутір Волосінь», то «х. Волосин»[3].
Нариси 2006 року дають селу друге імʼя: гасло там надруковано як «Волосінь (Чапаївка)»[9]. Довідники 1946, 1971 і 1987 років цієї назви не мають, у них тільки Волосінь[14][15][16].
Два хутори
Коли хутір зʼявився, у нарисах і в статтях того самого краєзнавця сказано по-різному. Гасло в нарисах 2006 року, підписане Н. Ащенко й Є. Букетом, каже коротко: «Засноване на початку ХХ століття»[9]. Є. Букет у газетній статті 2012 року й у журнальній 2016-го пише, що хутори Волосінь і Волосінь Другий «вперше зафіксовано під час перепису населення 1897 року»[6][7]. У журналі при цих словах стоїть посилання на список населених місць Київської губернії 1900 року, сторінку 166. Там справді надруковано обидва хутори Волосень поспіль: панський під номером 2, селянський під номером 3[5].
Журнальна стаття додає ще одне: Волосінь «зазначається як місце народження її мешканців з 1880 року»[7]. Посилання при цих словах веде на другу книгу «Реабілітованих історією», сторінку 522[7], а там стоїть довідка про Марію Гриневич, колгоспницю з Волосіні 1880 року народження, про яку йдеться нижче[13].
Список поселень Київської округи 1926 року знає вже один хутір Волосень, у Забуянській сільраді Макарівського району[18].
Кому належало
Панський хутір 1900 року належав Михайлові Степановичу Єремєєву, і окремого числа землі для нього список не дає: вона «показана въ общемъ количествѣ по с. Забуянахъ, составляющемъ одно имѣніе съ хуторомъ»[5].
Сусідній «Волосень 2-й» був зовсім іншим господарством. Список записує за ним 50 десятин і каже, що «вся она принадлежитъ крестьянамъ», а господарювали там за трипільною системою[5].
Скільки людей
| Рік | Людей | Що саме порахували |
|---|---|---|
| 1900 | 128 | панський хутір Волосень, 20 дворів; 77 чоловіків і 51 жінка[5] |
| 1900 | 61 | селянський хутір «Волосень 2-й», 10 дворів; 29 чоловіків і 32 жінки[5] |
| 2000 | 70 | населення на 15 грудня; будинків 61, господарств 66[8] |
Числа 1900 року рахують два окремі хутори, а таблиця 2000 року - одне село, тож рівняти їх можна лише з цим застереженням.
Церква
Похилевич, описуючи Забуянську парафію, 1864 року перелічує Кодру, Буду, Майданівку й Людвинівку[10], а 1887-го додає ще хутір Язвинку, він же Соболівка[11]. Волосені немає ні в тому, ні в іншому переліку[10][11].
XX століття
Покажчик актів цивільного стану ДАКО дає по хутору 22 акти за 1921-1933 роки: 12 народжень, 8 шлюбів і 2 розлучення[12]. Один із них - шлюб 15 жовтня 1921 року: Ригор Еварестович Рожнятовський із хутора Волосень, 1887 року народження, узяв Евеліну Свідерську із Забуяння, 1900 року народження[1]. Під актом наречений підписався «Ригорий», так само без «Г» на початку, як його імʼя записано в акті, а середина прізвища в підписі читається непевно[1].
Наприкінці 1932 року на хуторі вже був колгосп «Нове життя». Районна газета «За соціалістичні темпи» в номері за 25 грудня надрукувала про нього замітку.[2] Управа й колгоспники передплатили на перше півріччя наступного року 10 газет і журналів, 96 примірників чотирма мовами, а кожен колгоспник передплачував по дві газети.
У книзі актів про народження 1933 року на хутір записано пʼять дітей, і в першому акті, про дитину, народжену 29 січня, батьки названі членами колгоспу «Нове життя»[3]. Батька в усіх пʼяти актах записано українцем, а матерів у трьох - полькою чи полячкою. Серед батьків є хлібороби, коваль і голова колгоспу. Родини в цих актах - Фонтаний, Омельченки, Сороки й Корнієнки; прізвище пʼятої, на аркуші 16, написано нерозбірливо. Покажчик ДАКО не знає по хутору жодного акта про смерть, а книг актів про смерть із Забуянням у заголовку за 1930-1936 роки в описі фонду немає[12]. Шлюб 1921 року й ці пʼять актів докладно розібрано на сторінці «Весілля 1921 року і пʼятеро дітей 1933-го».
Анатолій Єварестович Рожнятовський народився у Волосені 1895 року, і в довідці «Реабілітованих історією» він записаний поляком[13]. Жив він у Пісківці Бородянського району й працював на тамтешньому склозаводі. 18 грудня 1937 року Комісія НКВС і Прокуратури СРСР засудила його до розстрілу, вирок виконали 25 грудня, місце поховання невідоме. Реабілітували його 1958 року.
Двох колгоспниць із самої Волосіні засудила 1944 року Особлива нарада при НКВС СРСР. Софію Валерʼянівну Вебер, 1903 року народження, 20 травня - на 5 років позбавлення волі[13]. Марію Володимирівну Гриневич, 1880 року народження, 7 жовтня - на 5 років виселення за межі України. Обох реабілітовано 1989 року. Про всіх трьох - на сторінці «Робітник склозаводу і дві колгоспниці».
У війну, за нарисами 2006 року, загинули четверо чоловіків із села: Вʼячеслав Валерʼянович Волосовський, Костянтин Миронович Забарило, Павло Іванович Радзієвський і Юхим Олексійович Сорока[9]. Електронна Книга Памʼяті України записує Костянтина Мироновича Забарила, 1921 року народження, з «х. Волосень» Забуянської сільради: його призвали в жовтні 1940 року, він служив червоноармійцем-шофером і в липні 1941 року зник безвісти[4]. Той самий запис наведено на сторінці «Три памʼятники 1943 року в Забуянні».
Після війни
У довіднику адміністративного поділу, складеному на 1 вересня 1946 року, Волосінь іде хутором під номером 1084 Забуянської сільради Макарівського району[14]. «Історія міст і сіл» 1971 року називає її вже селом: «Сільраді підпорядковане село Волосінь»[15]. На 1 січня 1987 року це село № 656 тієї самої ради, поруч із Забуянням, Макарівською Будою й Соболівкою[16].
Для пошуку. 1900 року хутір стояв у Київському повіті, Макарівській волості[5], тож старі документи шукають за цим повітом і волостю, а не за теперішнім районом. Аркуші перепису 1897 року по Київському повіту в ДАКО (ф. 384, оп. 3) збереглися лише у 25 справах, і з Макарівської волості опис називає тільки Липівку, Коптіївку, Завалівку й Юрівку, а Забуяння й Волосені не називає[17]. Радянські акти хутора лежать у фонді Р-5634, оп. 1: шлюби, розлучення й народження 1921-1933 років у справах 562, 580, 601, 611, 619, 624, 625, 634, 639 і 640[12].