Текст подано таким, яким він став після цієї правки: пізніших правок тут не видно.
Волосінь
село, Бучанський район, Київська область. Стара назва Волосень, Чапаївка
Наприкінці 1932 року на хуторі вже був колгосп «Нове життя». Районна газета «За соціалістичні темпи» в номері за 25 грудня надрукувала про нього замітку.[2] Управа й колгоспники передплатили на перше півріччя наступного року 10 газет і журналів, 96 примірників чотирма мовами, а кожен колгоспник передплачував по дві газети.
1900 року під назвою Волосень у Макарівській волості стояли два хутори. Панський налічував 20 дворів і 128 мешканців[5]. Селянський «Волосень 2-й» мав 10 дворів і 61 мешканця[5]. Довідники радянського часу знають уже одну Волосінь[14][16], а нариси 2006 року рахують у ній 70 людей[9]. Нині це село Бучанського району Київської області[19].
Назва
Список 1900 року й акт про шлюб 1921 року пишуть Волосень[5][1]. Районна газета наприкінці 1932 року позначила замітку «х. Волосінь»[2]. У книзі актів 1933 року писарі ставили то «хутір Волосінь», то «х. Волосин»[3].
Нариси 2006 року дають селу друге імʼя: гасло там надруковано як «Волосінь (Чапаївка)»[9].
Кому належало
Панський хутір 1900 року належав Михайлові Степановичу Єремєєву, і окремого числа землі для нього список не дає: вона «показана въ общемъ количествѣ по с. Забуянахъ, составляющемъ одно имѣніе съ хуторомъ»[5].
Сусідній «Волосень 2-й» був зовсім іншим господарством. Список записує за ним 50 десятин і каже, що «вся она принадлежитъ крестьянамъ», а господарювали там за трипільною системою[5].
Скільки людей
| Рік | Людей | Що саме порахували |
|---|---|---|
| 1900 | 128 | панський хутір Волосень, 20 дворів; 77 чоловіків і 51 жінка[5] |
| 1900 | 61 | селянський хутір «Волосень 2-й», 10 дворів; 29 чоловіків і 32 жінки[5] |
| 2000 | 70 | населення на 15 грудня; будинків 61, господарств 66[8] |
XX століття
Список поселень Київської округи 1926 року знає вже один хутір Волосень, у Забуянській сільраді Макарівського району[18].
Шлюб 15 жовтня 1921 року: Ригор Еварестович Рожнятовський із хутора Волосень, 1887 року народження, узяв Евеліну Свідерську із Забуяння, 1900 року народження[1].
У книзі актів про народження 1933 року на хутір записано пʼять дітей, і в першому акті, про дитину, народжену 29 січня, батьки названі членами колгоспу «Нове життя»[3]. Батька в усіх пʼяти актах записано українцем, а матерів у трьох - полькою чи полячкою. Серед батьків є хлібороби, коваль і голова колгоспу. Родини в цих актах - Фонтаний, Омельченки, Сороки й Корнієнки; прізвище пʼятої написано нерозбірливо. Шлюб 1921 року й ці пʼять актів докладно розібрано на сторінці «Весілля 1921 року і пʼятеро дітей 1933-го».
Анатолій Єварестович Рожнятовський народився у Волосені 1895 року, як записано в довідці «Реабілітованих історією»[13]. Жив він у Пісківці Бородянського району й працював на тамтешньому склозаводі. 18 грудня 1937 року Комісія НКВС і Прокуратури СРСР засудила його до розстрілу, вирок виконали 25 грудня, місце поховання невідоме. Реабілітували його 1958 року.
Двох колгоспниць із самої Волосіні засудила 1944 року Особлива нарада при НКВС СРСР. Софію Валерʼянівну Вебер, 1903 року народження, 20 травня - на 5 років позбавлення волі[13]. Марію Володимирівну Гриневич, 1880 року народження, 7 жовтня - на 5 років виселення за межі України. Обох реабілітовано 1989 року. Про всіх трьох - на сторінці «Робітник склозаводу і дві колгоспниці».
У війну, за нарисами 2006 року, загинули четверо чоловіків із села: Вʼячеслав Валерʼянович Волосовський, Костянтин Миронович Забарило, Павло Іванович Радзієвський і Юхим Олексійович Сорока[9]. Електронна Книга Памʼяті України записує Костянтина Мироновича Забарила, 1921 року народження, з «х. Волосень» Забуянської сільради: його призвали в жовтні 1940 року, він служив червоноармійцем-шофером і в липні 1941 року зник безвісти[4]. Той самий запис наведено на сторінці «Три памʼятники 1943 року в Забуянні».
Після війни
У довіднику адміністративного поділу, складеному на 1 вересня 1946 року, Волосінь іде хутором Забуянської сільради Макарівського району[14]. «Історія міст і сіл» 1971 року називає її вже селом: «Сільраді підпорядковане село Волосінь»[15].
Для пошуку. 1900 року хутір стояв у Київському повіті, Макарівській волості[5], тож старі документи шукають за цим повітом і волостю, а не за теперішнім районом. У довідниках 1946, 1971 і 1987 років Волосінь стоїть під Забуянською сільрадою[14][15][16]. Радянські акти хутора лежать у ДАКО, ф. Р-5634, оп. 1: шлюби, розлучення й народження 1921-1933 років[12].