Місток

Новомирівка

село, Бучанський район, Київська область. Стара назва Новомировка, Ново-Мирівка

Новомирівку заснували люди з Мирівки, села, що тепер належить до Кагарлицької міської громади Обухівського району. Це сталося на початку 1890-х років, коли власником Королівки став Андрій Савченко[8]. За газетною статтею Є. Букета 2021 року, 1893-го шістнадцятеро членів селянського товариства Мирівки клопотали, щоб за ними закріпили права на ділянки, куплені в односельців, які переселилися в Королівку, на землю, придбану в землевласника А. Савченка. «Так на Макарівщині виникла нова Мирівка або Новомирівка», - пише Букет[8].

Назва

Назва тримає в собі старе село: нова Мирівка, як її пояснює Букет[8]. Список населених місць 1900 року пише по-російськи «Хут. Новомировка»[9]. У назві справи з актами про народження 1924 року стоїть Ново-Мирівка, через дефіс[14].

Кому належало

Букет у тій самій статті пише, що 1897 року Королівка, а також хутори Новомирівка й Волосінь належали Андрієві Савченку[8]. Список 1900 року називає Новомировку хутором селянським і записує за нею 240 десятин, додаючи, що «вся она принадлежитъ крестьянамъ»[9].

Скільки людей

На 1 січня 1900 року в хуторі був 61 двір і 243 жителі, 127 чоловіків і 116 жінок[9].

На 15 грудня 2000 року таблиця нарисів по району записує в Новомирівці 37 житлових будинків, 37 господарств і 35 жителів[11].

XX століття

У селі була власна Новомирівська сільська рада робітничих, селянських і червоноармійських депутатів Макарівського району Київського округу[6].

1931 року рішенням місцевої влади розкуркулили Флора Мартиновича Фонтанія, селянина-одноосібника, що жив у Новомирівці[19]. Довідка «Реабілітованих історією» закінчується тим, що 1991 року його реабілітовано[19].

Районна газета 2017 року, зводячи за матеріалами ДАКО числа остарбайтерів по селах, ставить при Новомирівці 24 вивезених[21]. У нарисі 2006 року сказано, що у війну загинуло 40 мешканців села[12]. У книзі актів про смерть Макарівського району за 1942 рік записано Тодося Григоровича Шафаренка: 82-річний вдівець помер 19 жовтня 1942 року «по старості», проживши в селі 41 рік[1]. Самі акти розібрано на сторінці «Акти цивільного стану 1921-1943 років».

Станіслава Миколаївна Валіца, неписьменна, 1897 року народження, з Майданівки Бородянського району, жила, за довідкою, «у с. Новомирівка (ферма)» Макарівського району й працювала в колгоспі[20]. Особлива нарада при НКВС СРСР 3 жовтня 1945 року виселила її на 5 років за межі України, а реабілітували її 1989 року.

Після війни

1946 року Новомирівка ще мала власну сільраду, якій підлягав і хутір Людвинівка[22], а 1971 року її разом із Фермою записано вже під Королівською сільрадою[23].

29 грудня 1982 року рішенням № 492 виконкому Макарівської районної ради в Новомирівці закрили сільський клуб; того ж дня клуб відкрили в Соснівці[25].

Що збереглося

Братська могила воїнів Радянської армії, які загинули 1943 року за визволення Новомирівки, внесена до списку памʼяток рішенням Київського облвиконкому № 806 від 23 листопада 1970 року[7]. Рішення описує її так: на могилі скульптура воїна з залізобетону, побронзована, постамент цегляний, оцементований.

Для пошуку. На 1 січня 1900 року хутір належав до Київського повіту й Макарівської волості[9], тож у дореволюційних документах його варто шукати під цим повітом. Акти 1920-1940-х років лежать у ДАКО, ф. Р-5634, оп. 1, у книгах Макарівського району, де Новомирівка йде разом з іншими селами, і шукати їх варто під усіма трьома написаннями: Новомирівка, Ново-Мирівка, Нова-Мирівка[15]. Папери сільради 1926-1929 років становлять фонд Р-55[6]. Папери сільської управи 1941-1942 років - фонд Р-2009.

Правка до тексту

Лист піде на адресу правок разом із цитатою й посиланням на цю сторінку.

Докладніше про правки

Дякуємо