Робітник склозаводу і дві колгоспниці

Анатолій Єварестович Рожнятовський народився 1895 року у Волосіні; книга записує його поляком і малописьменним.^[1] Жив він у Пісківці Бородянського району й працював робітником тамтешнього склозаводу.

Вісімнадцяте і двадцять пʼяте грудня

18 грудня 1937 року Комісія при НКВС СРСР і Прокуратурі СРСР засудила Рожнятовського до розстрілу, а 25 грудня вирок виконали.^[1] Місце поховання в статті записане як невідоме. Реабілітували його 1958 року.

Особлива нарада, травень і жовтень 1944

Софія Валерʼянівна Вебер народилася 1903 року у Волосіні, жила там і була колгоспницею; у статті вона українка і неписьменна.^[1] 20 травня 1944 року Особлива нарада при НКВС СРСР засудила її до пʼяти років позбавлення волі.

Марія Володимирівна Гриневич народилася 1880 року теж у Волосіні, жила там, була колгоспницею і записана українкою, малописьменною.^[1] 7 жовтня 1944 року та сама Особлива нарада при НКВС СРСР виселила її на пʼять років за межі України. Обох жінок реабілітували 1989 року.

Три статті складені однаково: рік і село народження, національність, грамотність, де людина жила і чим заробляла, хто і коли виніс вирок, рік реабілітації.^[1] Звинувачення жодна з них не називає.

Для пошуку. Усі три статті стоять у макарівському розділі другої книги «Реабілітованих історією» по Київській області: Вебер на с. 517, Гриневич на с. 522, Рожнятовський на с. 546.^[1] У статті Рожнятовський записаний мешканцем Пісківки, тож його слідів варто шукати й серед документів Пісківки та її склозаводу.