Комісія НКВС і Прокуратури СРСР забирає сімох
За два місяці 1937 року семеро людей, повʼязаних із Макарівською Будою, були засуджені не трійкою й не судом, а «Комісією НКВС СРСР і Прокуратури СРСР». Розстріляли всіх сімох.[1]
| Кого | Як записано в книзі | Рішення | Виконано |
|---|---|---|---|
| Милевська Аделія Антонівна, 1882, колгоспниця | полька, неписьменна | 3 жовтня | 10 грудня |
| Білявський Адольф Антонович, 1890, робітник склозаводу в Кодрі | поляк, малописьменний | 2 листопада | 13 листопада |
| Волосовська Адель Павлівна, 1902, колгоспниця | полька, неписьменна | 27 листопада | 7 грудня |
| Волосовський Йосип Павлович, 1896, охоронник сільмагу | поляк, неписьменний | 27 листопада | 7 грудня |
| Свиницький Франц Гнатович, 1902, колгоспник | поляк, малописьменний | 3 грудня | 10 грудня |
| Сичевська Надія Іванівна, 1890, робітниця склозаводу | полька, неписьменна | 3 грудня | 10 грудня |
| Сичевський Дмитро Казимирович, 1909, робітник лісництва | українець, освіта початкова | 3 грудня | 10 грудня |
Двох із семи називає й краєзнавчий нарис
Нарис 2006 року, одна книжкова сторінка на всю Буду, кінчає розповідь про тридцяті одним реченням: «В 1937 році були розстріляні А.А. Мілевська та колгоспник Ф.Г. Свинцицький. Всі вони були поляками».[2]
Обидва стоять і в нашій таблиці, хоч друге прізвище довелося впізнавати. А. А. Мілевська - це Милевська Аделія Антонівна, 1882 року, колгоспниця. Ф. Г. Свинцицький - Свиницький Франц Гнатович, 1902 року, теж колгоспник; довідник друкує прізвище коротшою формою, без складу «-циць-».[1][2] Збігу трьох ознак - року, заняття й ініціалів - тут досить, щоб не розводити цих людей надвоє, але той, хто шукатиме Свиницького в архівних описах, має пробувати обидва написання: пропустити людину через одну літеру легше, ніж здається.
Нарис - друге, незалежне від довідника свідчення, що цих двох забрали саме 1937 року й саме розстріляли, і що поляками їх називає не сама лише графа в книзі, а й село. З сімох він знає двох, а решту пʼятьох у селі 2006 року вже ніхто не назвав.
Національність тут не виведена з прізвищ: її записано в кожній статті окремим словом.[1] Шестеро з сімох записані поляками, сьомий українцем. Шестеро з сімох неписьменні або малописьменні.
Сам довідник називає цю установу двояко: у трьох статтях «Комісією при НКВС СРСР і Прокуратурі СРСР», у чотирьох «Постановою НКВС СРСР і Прокуратури СРСР».[1] Ідеться про один і той самий позасудовий орган.
Трійка при обласному управлінні НКВС судила за місцевими справами й засідала на весь район: одного дня, 3 серпня 1937 року, вона розглянула справи одинадцятьох людей із семи сіл району, зокрема двох із сусідньої Фасови.[1] Комісія НКВС і Прокуратури СРСР - інша річ. Це орган «національних операцій», які вели за окремими наказами й за етнічною ознакою.
А центр цієї операції був не в Буді. Двоє з таблиці, Білявський і Сичевська, працювали на склозаводі в сусідній Кодрі, і саме кодрянська гута виявилася вузлом: 7 грудня 1937 року в районі розстріляли тринадцятьох людей, усіх поляків, і десятеро з них жили в Кодрі.[1] Про той день є окрема сторінка.
У сусідній Наливайківці 16 січня 1938 року через іншу позасудову установу - Особливу нараду при НКВС СРСР - пройшли двоє уродженців села, записаних німцями.[1] Орган там інший, а ознака, за якою людей добирали в списки, та сама.
Дати рішення й дати виконання розходяться на тижні й місяці, і це видно в таблиці: Аделію Мілевську засудили 3 жовтня, а розстріляли 10 грудня, разом з тими, кого засудили 3 грудня. Тобто вирок і страта тут не одна подія, а дві різні, і виконували їх партіями.
Місця поховання жодного з семи довідник не називає. Реабілітували їх нерівно: пʼятьох у 1989 році, Свиницького - у 1965-му, Волосовського - уже в 1961-му, за двадцять вісім років до решти односельців.[1]