Комісія НКВС і Прокуратури СРСР забирає сімох
За два місяці 1937 року семеро людей, повʼязаних із Макарівською Будою, були засуджені не трійкою й не судом, а «Комісією НКВС СРСР і Прокуратури СРСР». Розстріляли всіх сімох.[1]
| Кого | Як записано в книзі | Рішення | Виконано |
|---|---|---|---|
| Милевська Аделія Антонівна, 1882, колгоспниця | полька, неписьменна | 3 жовтня | 10 грудня |
| Білявський Адольф Антонович, 1890, робітник склозаводу в Кодрі | поляк, малописьменний | 2 листопада | 13 листопада |
| Волосовська Адель Павлівна, 1902, колгоспниця | полька, неписьменна | 27 листопада | 7 грудня |
| Волосовський Йосип Павлович, 1896, охоронник сільмагу | поляк, неписьменний | 27 листопада | 7 грудня |
| Свиницький Франц Гнатович, 1902, колгоспник | поляк, малописьменний | 3 грудня | 10 грудня |
| Сичевська Надія Іванівна, 1890, робітниця склозаводу | полька, неписьменна | 3 грудня | 10 грудня |
| Сичевський Дмитро Казимирович, 1909, робітник лісництва | українець, освіта початкова | 3 грудня | 10 грудня |
Національність тут не виведена з прізвищ: її записано в кожній статті окремим словом.[1] Шестеро з сімох записані поляками, сьомий українцем. Шестеро з сімох неписьменні або малописьменні.
Сам довідник називає цю установу двояко: у трьох статтях «Комісією при НКВС СРСР і Прокуратурі СРСР», у чотирьох «Постановою НКВС СРСР і Прокуратури СРСР».[1] Ідеться про один і той самий позасудовий орган.
Чому важливо, який саме орган. Трійка при обласному управлінні НКВС судила за місцевими справами й засідала на весь район: одного дня, 3 серпня 1937 року, вона розглянула справи одинадцятьох людей із семи сіл району, зокрема двох із сусідньої Фасови.[1] Комісія НКВС і Прокуратури СРСР - інша річ. Це орган «національних операцій», які вели за окремими наказами й за етнічною ознакою.
У сусідній Наливайківці 16 січня 1938 року через іншу позасудову установу - Особливу нараду при НКВС СРСР - пройшли двоє уродженців села, записаних німцями.[1] Спільне в цих двох історіях не орган, а те, за чим людей добирали в списки.
Дати рішення й дати виконання розходяться на тижні й місяці, і це видно в таблиці: Аделію Мілевську засудили 3 жовтня, а розстріляли 10 грудня, разом з тими, кого засудили 3 грудня. Тобто вирок і страта тут не одна подія, а дві різні, і виконували їх партіями.
Місця поховання жодного з семи довідник не називає. Реабілітували їх нерівно: пʼятьох у 1989 році, Свиницького - у 1965-му, Волосовського - уже в 1961-му, за двадцять вісім років до решти односельців.[1]