Текст подано таким, яким він став після цієї правки: пізніших правок тут не видно.
НКВС і Прокуратура СРСР забирають сімох
За два місяці 1937 року семеро людей, повʼязаних із Макарівською Будою, були засуджені не трійкою й не судом, а рішенням НКВС СРСР і Прокуратури СРСР. Розстріляли всіх сімох.[1]
| Кого | Як записано в книзі | Рішення | Виконано |
|---|---|---|---|
| Милевська Аделія Антонівна, 1882, колгоспниця | полька, неписьменна | 3 жовтня | 10 грудня |
| Білявський Адольф Антонович, 1890, робітник склозаводу в Кодрі | поляк, малописьменний | 2 листопада | 13 листопада |
| Волосовська Адель Павлівна, 1902, колгоспниця | полька, неписьменна | 27 листопада | 7 грудня |
| Волосовський Йосип Павлович, 1896, охоронник сільмагу | поляк, неписьменний | 27 листопада | 7 грудня |
| Свиницький Франц Гнатович, 1902, колгоспник | поляк, малописьменний | 3 грудня | 10 грудня |
| Сичевська Надія Іванівна, 1890, робітниця склозаводу | полька, неписьменна | 3 грудня | 10 грудня |
| Сичевський Дмитро Казимирович, 1909, робітник лісництва | українець, освіта початкова | 3 грудня | 10 грудня |
Двох із семи називає й краєзнавчий нарис
Нарис 2006 року, одна книжкова сторінка на всю Буду, кінчає розповідь про тридцяті двома реченнями: «В 1937 році були розстріляні А.А. Мілевська та колгоспник Ф.Г. Свинцицький. Всі вони були поляками».[2]
Обидва стоять і в таблиці вище, хоч друге прізвище там написане інакше. А. А. Мілевська - це Милевська Аделія Антонівна, 1882 року, колгоспниця. Ф. Г. Свинцицький - Свиницький Франц Гнатович, 1902 року, теж колгоспник; довідник друкує прізвище на одну літеру коротшим: без «ц» після «Свин-».[1][2] Збігу трьох ознак - року розстрілу, заняття й ініціалів - тут досить, щоб не розводити цих людей надвоє.
Нарис - ще одне свідчення, що цих двох розстріляли саме 1937 року, і поляками їх називає не лише графа в довіднику: «Всі вони були поляками».[2] З сімох нарис називає двох.
Національність записано в кожній статті довідника окремим словом.[1] Шестеро з сімох записані поляками, сьомий українцем. Шестеро з сімох неписьменні або малописьменні.
Сам довідник називає цю установу двояко: у трьох статтях «Комісією при НКВС СРСР і Прокуратурі СРСР», у чотирьох «Постановою НКВС СРСР і Прокуратури СРСР».[1] Обидва формулювання називають ті самі дві установи: НКВС СРСР і Прокуратуру СРСР.
Трійка при обласному управлінні НКВС одного дня, 3 серпня 1937 року, засудила до розстрілу одинадцятьох людей із семи сіл району, зокрема двох із сусідньої Фасови.[1] Рішення НКВС СРСР і Прокуратури СРСР - інша річ. Наказ наркома внутрішніх справ СРСР від 11 серпня 1937 року про ліквідацію «кадрів польської розвідки» передбачав, що списки арештованих затверджують НКВС СРСР і прокурор Союзу, а тоді вирок «немедленно приводится в исполнение».[3]
А центр був не в Буді. Двоє з таблиці, Білявський і Сичевська, працювали на склозаводі в сусідній Кодрі, і саме Кодра була вузлом: 7 грудня 1937 року в районі розстріляли тринадцятьох людей, усіх поляків, і десятеро з них жили в Кодрі.[1] Про той день є окрема сторінка.
У сусідній Наливайківці 16 січня 1938 року через іншу позасудову установу - Особливу нараду при НКВС СРСР - пройшли двоє уродженців села, записаних німцями.[1] Орган там інший, і обидва дістали не розстріл, а по 10 років позбавлення волі.
Дати рішення й дати виконання розходяться на тижні й місяці, і це видно в таблиці: Аделію Мілевську засудили 3 жовтня, а розстріляли 10 грудня, разом з тими, кого засудили 3 грудня. Тобто вирок і страта тут не одна подія, а дві різні, і виконували їх партіями.
«Місце поховання невідомо» стоїть у статті кожного з сімох.[1] Реабілітували їх нерівно: пʼятьох у 1989 році, Свиницького - у 1965-му, Волосовського - уже в 1961-му, за двадцять вісім років до пʼятьох інших.
Для пошуку. Франц Гнатович трапляється під двома написаннями прізвища: Свиницький (довідник репресованих) і Свинцицький (нарис 2006 року).