7 грудня 1937 року: десятеро кодрян в одному розстрільному дні

Казимір Житницький і Мечислав Свидерський народилися в Кодрі й прожили в ній усе життя: перший робив скло, другий пішов у колгосп. Дениса Зембовича привезли з Камʼяного Броду, Станіслава Лукомського - з Радомишльського району, Мечислава Гущо - з Білорусі, Йосипа Сицинського - з Адамівни на Житомирщині,^[1] Володимира Білявського - з Рудні-Мигальської під Бородянкою.^[2] Вирок усім виконали в один день, 7 грудня 1937 року.^[1]

Стаття Володимира Білявського надрукована не серед макарівських, а в бородянському розділі тому, бо тут книга пішла за місцем народження, а народився він під Бородянкою.^[2] Жив і працював він у Кодрі, як і решта девʼятьох, і знайшли ми його не в розділі, а суцільним переглядом усього тому за датою виконання вироку.

Рішення ухвалили двома датами й трьома різними установами - 26 і 27 листопада, Постановою НКВС і Прокуратури СРСР, Комісією тих самих відомств та Особливою нарадою при НКВС СРСР.^[1][2] Розстріл при цьому один, спільний. Четверо з десятьох працювали на гуті, і двоє з тих чотирьох були майстрами-склодувами, обидва привезені в Кодру з інших районів.^[1]

Чому це не пакет справ на одне селище

Дату «Вирок виконано 7 грудня 1937 року» має пʼятдесят чотири статті всього тому. Тринадцятеро з тих пʼятдесяти чотирьох жили в Макарівському районі, і десятеро з тринадцятьох - у Кодрі.^[1][2] Національність у цьому довіднику стоїть у кожній статті окремим словом, і того дня в усіх тринадцятьох написано «поляк» або «полька» - без жодного винятку.^[1][2]

Троє з тринадцятьох не кодряни: Марія Владиславівна Альбова, рахівник «Раймолоко» в Макарові, Адель Павлівна Волосовська, колгоспниця з Макарівської Буди, і Зігмунд Іванович Згурський, робітник на залізниці з Забуяння.^[1] Троє з трьох різних сіл; села, яке дало б того дня другу групу, у районі немає.

У самому макарівському розділі таких статей дванадцять, а не тринадцять: Білявський стоїть у бородянському.^[2] Число залежить від того, що рахувати - район чи розділ книги.

Ми перерахували сусідні дати того самого розділу, щоб перевірити це від протилежного. 1 грудня 1937 року - чотирнадцять осіб, усі українці, кодрян жодного. 16 січня 1938 року - шістнадцять осіб, дванадцять із них німці, кодрян знову жодного: німецька операція впала на колонії району, і Кодри в ній немає.^[1] Дати в цьому томі справді сортуються за національністю, і склад 7 грудня однорідно польський.

Та сама формула органу трапляється й на неоднорідних датах. 2 листопада 1937 року через неї пройшли девʼятнадцять людей району: девʼятеро поляків, девʼятеро українців і один німець.^[1] Отже сама назва установи національної операції не доводить. Доводить її збіг трьох речей: формули, одного дня й однорідного складу списку, як 7 грудня.

Центр операції стояв у Кодрі

Чим Комісія НКВС і Прокуратури СРСР відрізняється від трійки й чому це важливо, розказано на сторінці сімох із Макарівської Буди. Двоє із тих сімох - Адольф Антонович Білявський і Надія Іванівна Сичевська - записані в томі робітниками склозаводу в Кодрі.^[1] Тобто вони теж ходили на кодрянську гуту, а в іменному переліку нижче їх немає. Причина в самому томі: він привʼязує людину до села, де вона народилася, і обоє народилися в сусідніх селах. Так само стоять іще троє кодрян - Йосип Волосовський, Антон Домбровський і Віцентій Гвоздиківський, - тому їхні імена шукати треба в переліках сусідів, а не тут. Білявського до того ж розстріляли 13 листопада, не 7 грудня, тож у таблицю цього дня він не входить і за датою.

Зі щонайменше 50 кодрянських статей тому найчастіше названо гуту: вісімнадцять робітників, склодувів, обліковців і охоронників склозаводу, далі торфорозробки - шестеро, ліспромгосп, лісгосп і лісозавод - четверо.^[1] Робітницю Ольгу Іванівну Світельську записано на «місцевий склозавод № 2», тобто гут у селищі було щонайменше дві.^[1]

Скільки їх було всього

За 1937-1938 роки серед тих, хто жив у Кодрі, ми нарахували щонайменше 33 засуджені й 28 розстріляних.^[1][2] Краєзнавча книжка 2006 року подає по селищу 30 заарештованих і 24 розстріляні.^[3] Різниця у три й чотири людини при двох укладачах, які рахували незалежно, підтверджує масштаб; правильне число при цьому не є доказом правильних імен, і чиї саме тридцять осіб рахував краєзнавець, з переказу не видно.

Слово «щонайменше» тут обовʼязкове. У розділ книги людина потрапляє то за місцем народження, то за місцем проживання, тому розділ не є ні повним списком уродженців району, ні повним списком його жителів. Кодрянин, народжений поза Макарівщиною, може лежати в чужому розділі, і підрахунок по макарівських сторінках його не побачить - рівно так із наших рук довго випадав Володимир Білявський, чия стаття стоїть у бородянському розділі за місцем народження. Знайшли ми його тільки суцільним переглядом тому за датою; скільки таких людей лишилося в інших районних розділах, не міряв ніхто. Тому будь-яке наше число по селищу це нижня межа, а не підсумок.

Для пошуку. Перелік нижче зібрано по тих, кого том привʼязує до Кодри, від початку 1920-х до 1941 року, а не лише по десятьох цього дня. Повним він не буде, поки том не перебрано суцільно: шукайте свою людину ще й за селом, де вона народилася, - її стаття стоятиме в розділі того району.

Стаття звинувачення й те, чи проходили ці десятеро одним груповим провадженням, стоять в архівно-слідчій справі з галузевого архіву СБУ. Місця поховання довідник не називає нікому з них.^[1]