7 грудня 1937 року: десятеро кодрян в одному розстрільному дні

Казимір Житницький і Мечислав Свидерський народилися в Кодрі й жили в ній: перший робив скло, другий був колгоспником.^[1] Денис Зембович народився в Камʼяному Броді, Станіслав Лукомський - у Радомишльському районі, Мечислав Гущо - у Білорусі, Йосип Сицинський - в Адамівні на Житомирщині, Володимир Білявський - у Рудні-Мигальській під Бородянкою.^[2] Вирок усім виконали в один день, 7 грудня 1937 року.^[1]

Стаття Володимира Білявського надрукована не серед макарівських, а в бородянському розділі тому, бо тут книга пішла за місцем народження, а народився він під Бородянкою.^[2] Жив він у Кодрі, як і решта девʼятьох.

Рішення ухвалили двома датами й трьома різними установами - 26 і 27 листопада, Постановою НКВС і Прокуратури СРСР, Комісією тих самих відомств та Особливою нарадою при НКВС СРСР.^[1][2] Розстріл при цьому один, спільний. Четверо з десятьох працювали на гуті, і двоє з тих чотирьох були майстрами-склодувами, обидва народилися в інших районах.^[1]

Чому це не пакет справ на одне селище

Дату «Вирок виконано 7 грудня 1937 року» має пʼятдесят чотири статті всього тому. Тринадцятеро з тих пʼятдесяти чотирьох жили в Макарівському районі, і десятеро з тринадцятьох - у Кодрі.^[1][2] Національність у цьому довіднику стоїть у кожній статті окремим словом, і того дня в усіх тринадцятьох написано «поляк» або «полька» - без жодного винятку.^[1][2]

Троє з тринадцятьох не кодряни: Марія Владиславівна Альбова, рахівник «Раймолоко» в Макарові, Адель Павлівна Волосовська, колгоспниця з Макарівської Буди, і Зігмунд Іванович Згурський, робітник на залізниці з Забуяння.^[1] Троє з трьох різних сіл; села, яке дало б того дня другу групу, у районі немає.

У самому макарівському розділі таких статей дванадцять, а не тринадцять: Білявський стоїть у бородянському.^[2] Число залежить від того, що рахувати - район чи розділ книги.

Сусідні дати рішень у тому самому розділі мають інший склад. 1 грудня 1937 року засуджено чотирнадцятьох людей із цього розділу: тринадцять українців і одного мадяра, кодрян серед них немає. 16 січня 1938 року засуджено шістнадцятьох, тринадцятеро з них німці, кодрян серед них теж немає.^[1] Склад тих, кого розстріляли 7 грудня, однорідно польський.

Склад іншої дати, 2 листопада 1937 року, у цьому розділі неоднорідний: Комісія при НКВС СРСР і Прокуратурі СРСР засудила того дня одинадцятьох - пʼятьох поляків, пʼятьох українців і одного німця, Постанова НКВС і Прокуратури СРСР - чотирьох поляків, Особлива нарада при НКВС СРСР - чотирьох українців.^[1] Отже сама назва установи національної операції не доводить. На неї вказує однорідний склад списку одного дня, як 7 грудня.

Центр операції стояв у Кодрі

Чим Комісія НКВС і Прокуратури СРСР відрізняється від трійки й чому це важливо, розказано на сторінці сімох із Макарівської Буди. Двоє із тих сімох - Адольф Антонович Білявський і Надія Іванівна Сичевська - записані в томі робітниками склозаводу в Кодрі.^[1] Тобто вони теж працювали на кодрянській гуті. Білявський народився в Макарівській Буді, і в іменному переліку нижче його немає: перелік привʼязує людину то до села народження, то до села проживання. Сичевська, навпаки, народилася в Кодрі й у переліку стоїть, хоч жила в Макарівській Буді. Так само, за селом народження, перелік ставить Йосипа Волосовського, уродженця Макарівської Буди, тож у переліку нижче його теж немає, хоч у таблиці 7 грудня він є. Антон Домбровський, навпаки, народився в Кодрі й стоїть у переліку, хоч жив у Макарівській Буді, а Віцентій Гвоздиківський жив у Забуянні й лише працював на Кодрянській торфорозробці. Білявського до того ж розстріляли 13 листопада, не 7 грудня, тож у таблицю цього дня він не входить і за датою.

У 49 статтях макарівського розділу тому, що стосуються Кодри, найчастіше названо гуту: вісімнадцять робітників, склодувів, обліковців і охоронників склозаводу, далі торфорозробки - шестеро, ліспромгосп, лісгосп і лісозавод - четверо.^[1] Робітницю Ольгу Іванівну Світельську записано на «місцевий склозавод № 2», тобто гут у селищі було щонайменше дві.^[1]

Скільки їх було всього

За 1937-1938 роки серед тих, хто жив у Кодрі, ми нарахували щонайменше 34 засуджені й 29 розстріляних.^[1][2][3] Краєзнавча книжка 2006 року подає по селищу близько 30 заарештованих і 24 розстріляні.^[4] Різниця приблизно в чотири й пʼять людей; близьке число при цьому не є доказом тих самих імен, і чиїх саме близько тридцяти осіб рахував краєзнавець, не видно: поіменно він називає лише двох учителів.

У розділ книги людина потрапляє то за місцем народження, то за місцем проживання, тому розділ не є ні повним списком уродженців району, ні повним списком його жителів. Кодрянин, народжений поза Макарівщиною, може лежати в чужому розділі, і підрахунок по макарівських сторінках його не побачить - так за місцем народження в бородянському розділі стоїть стаття Володимира Білявського. У тому самому бородянському розділі стоїть і Едуард Лаперт, майстер-склодув Кодринського склозаводу, що народився в Бабинцях, а жив у Кодрі.^[3] Тому будь-яке число за цим томом по селищу це нижня межа, а не підсумок.

Для пошуку. Перелік нижче зібрано по Кодрі, від початку 1920-х до 1944 року, а не лише по десятьох цього дня. Шукайте свою людину ще й за селом, де вона народилася: її стаття може стояти в розділі того району.

Статті звинувачення й того, чи проходили ці десятеро одним груповим провадженням, довідник не подає.^[1] Місця поховання довідник не називає нікому з них.