Сицинський Йосип Адамович

1889 - 1937, майстер-склодув

Йосип Адамович Сицинський народився 1889 року в селі Адамівна Баранівського району на Житомирщині, а жив і працював уже на Київщині, у Кодрі.^[1] Заняття в його статті записано так: «робітник (майстер-склодув) на місцевому склозаводі».^[1]

Він був у селищі не один такий: із кодрян, чиї статті є в томі, двадцять шестеро народилися деінде - одинадцятеро на Житомирщині, пʼятеро в Польщі, двоє на Львівщині, по одному на Волині, у Білорусі й на Хмельниччині, і пʼятеро в ближчих селах Київщини.^[2] У кожній із цих статей національність стоїть окремим словом.

Чотири склодуви за один місяць

7 грудня 1937 року разом із Сицинським розстріляли ще одного майстра-склодува кодрянського заводу - Станіслава Казимировича Лукомського, 1885 року народження, з Радомишльського району.^[2] За три тижні до того, 13 листопада, розстріляли майстра-склодува того самого заводу Едуарда Олександровича Лаперта, 1904 року народження, з Бабинців на Бородянщині; засудили його 2 листопада. Четвертий, Володимир Фрідріхович Мейстер, 1909 року, склодув із села Рівне Любомльського району на Волині, 28 листопада 1937 року дістав десять років позбавлення волі.

Вирок

Сицинського судила Особлива нарада при НКВС СРСР - 27 листопада 1937 року, до розстрілу.^[1] Більшість односельців того дня проходила іншим органом - Комісією НКВС і Прокуратури СРСР, - і обидві установи зійшлися на одній даті виконання;^[2] як це виглядало по селищу - окремо. Вирок виконали через десять днів після рішення. Реабілітували Сицинського 1958 року.^[1] Трьох інших кодрян, розстріляних того самого дня, реабілітували аж 1989-го, через тридцять один рік після нього.^[2]

Де він похований, довідник не каже: у статті стоїть «місце поховання невідомо».^[1] Стаття звинувачення й номер справи в тому не друкувалися взагалі, тому за що судили майстра-склодува, з книги встановити неможливо.