Текст подано таким, яким він став після цієї правки: пізніших правок тут не видно.
Березівка
село, Бучанський район, Київська область. Стара назва Березовка, Севериновка, Beryozovka, Berezovka
Березівка лежить на правому березі Бучі, навпроти Колонщини, що стоїть на лівому, за пʼять верст від Бузови[13]. З 1815 року Березівку «населили исключительно шляхтою»[12]. 1871 року четверо селян, Годлецький, Кравченко, Шевченко й Муха, купили 438 десятин полевої землі[13].
Буча - ліва притока Ірпеня, і словник гідронімів називає на ній Мотижин, Березівку, Колонщину та Яблунівку[19]. Нині село входить до Макарівської селищної громади Бучанського району[32].
Назва
У Похилевича деревня стоїть серед берез: 1864 року він пише, що вона «окруженная березовымъ лѣсомъ»[12], а 1887-го, що ліс оточував її «недавно»[13]. Нарис 2006 року подає те саме як легенду: назву село дістало, бо стояло серед березових лісів[14].
У виданні 1887 року Похилевич додає одне речення: «По инымъ документамъ деревня называется Севериновкою»[13]. Для нього Березовка й Севериновка - одне поселення. Пізніше це два різні хутори по сусідству: у книзі народжень Будаївського району 1927 року їх записано кожен під своєю назвою[1]. Про сусіда - на сторінці Северинівки.
Написання, під якими село трапляється в документах: Березовка, Севериновка, Beryozovka, Berezovka.
Кому належало
За Похилевичем, це місце на північному краю колишнього Ясногородського маєтку князів Шуйських, і деревня складалася тут «мало по-малу»[13]. Похилевич 1864 року рахує в деревні 390 десятин землі, більшою частиною під дрібним лісом[12]. 1850 року Цивінські продали деревню Терлецькому.
Терлецький збудував на Бучі «хорошую водяную мельницу» і 1859 року заповів маєток двом жінкам: купчисі Марії Синяковій і громадянці Ользі Василівні Каплик[13]. Першій дісталося 212 десятин полевої землі й 442 лісової, другій 53 десятини лише полевої.
1871 року селяни Годлецький, Кравченко, Шевченко й Муха «купили у Цивинскаго» 438 десятин полевої землі[13].
2 червня 1901 року київська газета «Кіевлянинъ» надрукувала коротке оголошення: «Продается сѣнокоса 40 дес. сѣна и 15 саж. яровой соломы не дорого»[7]. Довідуватися пропонувалося «въ Березовкѣ, у аренд. Кузнецова, за ст. Гуровщиной 5 вер.»[7].
Скільки людей
Похилевич 1864 року записав у Березівці жителів обох статей: православних 25, римо-католиків 60, євреїв 15[12]. У виданні 1887 року - 100 православних і 6 католиків[13].
Поіменно жителів Березівки видно у сповідному розписі 1866 року: Бурлаки, Журилови, Балабани, Довгані й інші родини, записані по дворах. Поіменно розпис - на окремій сторінці.
Церква
Березівку було причислено до бузовського приходу[12], тобто до церкви Преображення Господнього, чиї книги лежать у ЦДІАК[26]. 1914 року ця парафія, у 2-му благочинницькому окрузі Київського повіту, мала священика Іоанна Романовського[25].
Римо-католики Березівки, найімовірніше, належали до парафії бишівського костелу Божої Матері Руженцової: у переліку сіл цієї парафії Березівка стоїть поруч із Бузовою, Воробіївкою, Пашківкою, Яблунівкою та Ясногородкою[27].
XX століття
За нарисом 2006 року, радянська влада встановилася в Березівці 1918 року, ненадовго, а остаточно 1920-го; тоді створювалися сільська рада й комнезам[14].
У книзі народжень Будаївського району за 1927 рік хутір записано «Бузівської сільр.», і по ньому там пʼятеро дітей із родин Грищенків, Дударів, Петренків і Кравченків[1]. 1935 року на хуторі був колгосп «Червоний Хлібороб»[2]. У січні того року батьків новонародженої з хутора записали хліборобами й членами сільськогосподарської артілі. Родини, записані в книгах народжень 1927 і 1935 років, названо на сторінці актів.
З Березівки, пише нарис про село, загинуло 16 чоловік, а 1946 року відкрито памʼятник героям війни[14]. Зведена таблиця памʼяток у тому самому томі записує братську могилу воїнів, що загинули при визволенні села в листопаді 1943 року, і памʼятник 52 односельцям, які не повернулися з фронтів, з датою відкриття 09.05.1965[15]. Імена людей, яких військові облікові документи записали уродженцями Березівки Макарівського району, - на сторінці про війну.
1957 року «Літературна газета» в замітці про нові сільські клуби писала: «завершено спорудження клубу у Наливайківці, де сільським комсомольцям допомагають шефи - молодь Молотовського району Києва, у Великому Карашині, Березівці, Гурівщині, Забуянні»[6].
1963 року в селі, за нарисом, побудовано ФАП[14]. Лікарня була в сусідньому Мотижині: її колектив обслуговував Копилів, Колонщину, Северинівку й Березівку, пізніше й Ясногородку[16]. 1971 року Березівку записано в Колонщинській сільраді разом із Марʼянівкою й Миколаївкою[23]. Центральна садиба колгоспу «Ленінський шлях», восьмирічна школа й клуб 1971 року були в самій Колонщині[23].
Що збереглося
Рішення Київського облвиконкому від 23 листопада 1970 року записує в Березівці один обʼєкт: обеліск воїнам-односельцям, які загинули у війні, обшитий цинковим залізом[8].
Не плутати. Ревізька казка «Березовки» 1795 року описує однойменне село, маєток ключа Ржищівського генерал-лейтенанта Ігнація Дзялинського[9], казки 1811 і 1834 років - маєток тих самих Дзялинських[10][11].
Для пошуку. Під назвою самої Березівки в колекції дублікатів метричних книг на FamilySearch записів немає[29]: метрики шукайте під бузовським приходом, а метрики католиків, якщо вони велися, можуть бути серед книг Бишева: ЦДІАК, ф. 1268, оп. 3, 1874-1916 роки[27]. Записи 1924-1935 років шукайте під Бузівською і Колонщинською сільрадами[20][21][2], а 1987 року село стоїть у Колонщинській сільраді[24]; акти в покажчику ДАКО, ф. Р-5634, стоять під районами «Макарівський» і «Києво-Святошинський»[22][1].