Місток

Березівка

село, Бучанський район, Київська область. Стара назва Березовка, Севериновка, Beryozovka, Berezovka

Березівка лежить на правому березі Бучі, навпроти Колонщини, що стоїть на лівому, за пʼять верст від Бузови[13]. З 1815 року Березівку «населили исключительно шляхтою»[12]. 1871 року четверо селян, Годлецький, Кравченко, Шевченко й Муха, купили 438 десятин полевої землі[13].

Буча - ліва притока Ірпеня, і словник гідронімів називає на ній Мотижин, Березівку, Колонщину та Яблунівку[19]. Нині село входить до Макарівської селищної громади Бучанського району[32].

Назва

У Похилевича деревня стоїть серед берез: 1864 року він пише, що вона «окруженная березовымъ лѣсомъ»[12], а 1887-го, що ліс оточував її «недавно»[13]. Нарис 2006 року подає те саме як легенду: назву село дістало, бо стояло серед березових лісів[14].

У виданні 1887 року Похилевич додає одне речення: «По инымъ документамъ деревня называется Севериновкою»[13]. Для нього Березовка й Севериновка - одне поселення. Пізніше це два різні хутори по сусідству: у книзі народжень Будаївського району 1927 року їх записано кожен під своєю назвою[1]. Про сусіда - на сторінці Северинівки.

Написання, під якими село трапляється в документах: Березовка, Севериновка, Beryozovka, Berezovka.

Кому належало

За Похилевичем, це місце на північному краю колишнього Ясногородського маєтку князів Шуйських, і деревня складалася тут «мало по-малу»[13]. Похилевич 1864 року рахує в деревні 390 десятин землі, більшою частиною під дрібним лісом[12]. 1850 року Цивінські продали деревню Терлецькому.

Терлецький збудував на Бучі «хорошую водяную мельницу» і 1859 року заповів маєток двом жінкам: купчисі Марії Синяковій і громадянці Ользі Василівні Каплик[13]. Першій дісталося 212 десятин полевої землі й 442 лісової, другій 53 десятини лише полевої.

1871 року селяни Годлецький, Кравченко, Шевченко й Муха «купили у Цивинскаго» 438 десятин полевої землі[13].

2 червня 1901 року київська газета «Кіевлянинъ» надрукувала коротке оголошення: «Продается сѣнокоса 40 дес. сѣна и 15 саж. яровой соломы не дорого»[7]. Довідуватися пропонувалося «въ Березовкѣ, у аренд. Кузнецова, за ст. Гуровщиной 5 вер.»[7].

Скільки людей

Похилевич 1864 року записав у Березівці жителів обох статей: православних 25, римо-католиків 60, євреїв 15[12]. У виданні 1887 року - 100 православних і 6 католиків[13].

Поіменно жителів Березівки видно у сповідному розписі 1866 року: Бурлаки, Журилови, Балабани, Довгані й інші родини, записані по дворах. Поіменно розпис - на окремій сторінці.

Церква

Березівку було причислено до бузовського приходу[12], тобто до церкви Преображення Господнього, чиї книги лежать у ЦДІАК[26]. 1914 року ця парафія, у 2-му благочинницькому окрузі Київського повіту, мала священика Іоанна Романовського[25].

Римо-католики Березівки, найімовірніше, належали до парафії бишівського костелу Божої Матері Руженцової: у переліку сіл цієї парафії Березівка стоїть поруч із Бузовою, Воробіївкою, Пашківкою, Яблунівкою та Ясногородкою[27].

XX століття

За нарисом 2006 року, радянська влада встановилася в Березівці 1918 року, ненадовго, а остаточно 1920-го; тоді створювалися сільська рада й комнезам[14].

У книзі народжень Будаївського району за 1927 рік хутір записано «Бузівської сільр.», і по ньому там пʼятеро дітей із родин Грищенків, Дударів, Петренків і Кравченків[1]. 1935 року на хуторі був колгосп «Червоний Хлібороб»[2]. У січні того року батьків новонародженої з хутора записали хліборобами й членами сільськогосподарської артілі. Родини, записані в книгах народжень 1927 і 1935 років, названо на сторінці актів.

З Березівки, пише нарис про село, загинуло 16 чоловік, а 1946 року відкрито памʼятник героям війни[14]. Зведена таблиця памʼяток у тому самому томі записує братську могилу воїнів, що загинули при визволенні села в листопаді 1943 року, і памʼятник 52 односельцям, які не повернулися з фронтів, з датою відкриття 09.05.1965[15]. Імена людей, яких військові облікові документи записали уродженцями Березівки Макарівського району, - на сторінці про війну.

1957 року «Літературна газета» в замітці про нові сільські клуби писала: «завершено спорудження клубу у Наливайківці, де сільським комсомольцям допомагають шефи - молодь Молотовського району Києва, у Великому Карашині, Березівці, Гурівщині, Забуянні»[6].

1963 року в селі, за нарисом, побудовано ФАП[14]. Лікарня була в сусідньому Мотижині: її колектив обслуговував Копилів, Колонщину, Северинівку й Березівку, пізніше й Ясногородку[16]. 1971 року Березівку записано в Колонщинській сільраді разом із Марʼянівкою й Миколаївкою[23]. Центральна садиба колгоспу «Ленінський шлях», восьмирічна школа й клуб 1971 року були в самій Колонщині[23].

Що збереглося

Рішення Київського облвиконкому від 23 листопада 1970 року записує в Березівці один обʼєкт: обеліск воїнам-односельцям, які загинули у війні, обшитий цинковим залізом[8].

Не плутати. Ревізька казка «Березовки» 1795 року описує однойменне село, маєток ключа Ржищівського генерал-лейтенанта Ігнація Дзялинського[9], казки 1811 і 1834 років - маєток тих самих Дзялинських[10][11].

Для пошуку. Під назвою самої Березівки в колекції дублікатів метричних книг на FamilySearch записів немає[29]: метрики шукайте під бузовським приходом, а метрики католиків, якщо вони велися, можуть бути серед книг Бишева: ЦДІАК, ф. 1268, оп. 3, 1874-1916 роки[27]. Записи 1924-1935 років шукайте під Бузівською і Колонщинською сільрадами[20][21][2], а 1987 року село стоїть у Колонщинській сільраді[24]; акти в покажчику ДАКО, ф. Р-5634, стоять під районами «Макарівський» і «Києво-Святошинський»[22][1].

Правка до тексту

Лист піде на адресу правок разом із цитатою й посиланням на цю сторінку.

Докладніше про правки

Дякуємо