Миколаївка
село, Бучанський район, Київська область. Стара назва Николаевка
1924 року на хуторі Миколаївка жили 303 душі, 147 чоловіків і 156 жінок[6]. Нарис 2006 року пише, що на 2003 рік у селі «проживає всього 19 чоловік»[8]. Між цими числами - сім довідок про уродженців хутора в томі «Реабілітовані історією». Троє з цих людей жили в Ірпені, і двох із цих трьох розстріляли в листопаді 1937 року[22].
Нарис пише, що населений пункт «знаходився в густому лісі»[8]. Список поселень 1926 року ставить його за 1½ версти від Хмільнянської сільради і за 19½ верст від центру Гостомельського району[7]. Документи 1920-х років шукають саме під Хмільнянською сільрадою[4], а 1971 року село записане вже в Колонщинській[15]. Нині воно входить до Макарівської громади Бучанського району[19].
Назва
Краєзнавець Є. Букет пише, що хутір уперше позначено без назви на карті Шуберта 1868 року, а Миколаївкою його названо на честь Миколи Рожнятовського, першого жителя[12]. Для 1868 року він посилається на аркуш 22-08 трьохверстової карти Шуберта, а для назви й першого жителя на власну книжку «Колонщина» 2008 року, с. 88[12]. На цьому аркуші на місці нинішнього села хатніх позначок не видно, лише ліс з підписом «Ур. Мишкова руда»; привʼязка карти до сучасних координат тримає близько кілометра, тож це не спростовує Букета, але й не підтверджує[1]. Той самий текст ще 2012 року вийшов у районній газеті, тож це одне свідчення, а не два[13].
Нарис 2006 року починає інакше: «Відомостей про час заснування Миколаївки не встановлено»[8]. Далі він переказує три події. 1240 року тут точилися бої з татаро-монголами. В Коліївщину 1768 року в лісі ховалися гайдамаки. 1845 року миколаївці разом із жителями Колонщини повстали проти поміщика й домоглися помʼякшення панщини. Посилань на документи при цих подіях нарис не дає. Нарис ставить миколаївців у події 1845 року, а Букет пише, що хутір уперше позначено на карті 1868 року[12]. Похилевич 1864 року серед сіл колонщинського приходу називає Маковище і Хмільну з Кисилівкою, а Миколаївки не називає[14].
В акті про народження 1923 року хутір записано як «Николаевка» або «Миколаевка»: першу літеру назви в рукописі певно не розібрати[2]. Написання, під якими його варто шукати: Миколаївка, Николаевка.
Не плутати. Кодифікатор 2021 року знає на Київщині два села Миколаївка: це і однойменне йому село Вишгородського району[19]. Покажчик тому «Історія міст і сіл» 1971 року розрізняє три Миколаївки: Канівського повіту, Києво-Святошинського району і Макарівського району[16]. У колекції метричних дублікатів Київської губернії на FamilySearch під назвою Mykolaivka 871 запис, і серед них є записи канівської Миколаївки[23].
Скільки людей
| Рік | Людей | Що саме порахували |
|---|---|---|
| 1924 | 303 | хутір: 147 чоловіків і 156 жінок[6] |
| 1926 | 303 | село, 59 господ, душі обох статей[7] |
| 2000 | 45 | 15 грудня: 30 житлових будинків і 38 господарств[9] |
| 2003 | 19 | «проживає», за статтею про село[8] |
Два останні числа надруковано в одній книжці, одне в таблиці, друге в статті, і книжка не пояснює, чи рахують вони тих самих людей[9][8]. 1924 року поселення записане хутором, 1926 року вже селом[6][7].
Від Хмільнянської до Колонщинської ради
1924 і 1926 року Миколаївка належить до Хмільнянської сільради Гостомельського району[6][7]. У книгах народжень Макарівського району за 1928 і 1930 роки її записи стоять у блоці сільради Хмільне[4][5]. На 1 вересня 1946 року Хмільнянська сільрада Макарівського району складається з двох сіл, Миколаївки й Хмільної[25]. 28 квітня 1958 року рішенням сесії Макарівської райради село перевели зі складу «Хмілянської» сільради до Бузівської[17]. На 1 січня 1962 року Бузівська рада з центром у Бузовій ще належить до Макарівського району, а Хмільнянської серед центрів рад району немає[18]. 1971 року Миколаївка підпорядкована Колонщинській сільраді, разом із Березівкою й Марʼянівкою[15].
XX століття
За нарисом, радянську владу в Миколаївці встановлено в січні 1918 року, а у вересні 1919 року в лісі між Миколаївкою і Колонщиною червоноармійці билися з денікінцями[8].
Покажчик актів Державного архіву Київської області дає по Миколаївці 68 актів за 1923-1931 роки: народження, смерті, шлюби і два розлучення[20]. У книгах записані Рожнятовські, Зіневичі, Петровські, Піотровські, Островські, Кулаковські, Оборські. Обидва розлучення, 1927 і 1931 року, записані на Володимира Миколайовича Рожнятовського; чи дружина в них та сама, з актів певно не видно, бо її імʼя читається по-різному[3]. За покажчиком, 1926 року четверо наречених із хутора вийшли заміж за чоловіків з інших місць: двоє за киян, одна за чоловіка з Бучі й одна за чоловіка з Яблунівки[21]. Усі акти розібрано на сторінці актів.
У семи довідках «Реабілітованих історією» Миколаївка стоїть місцем народження. Трьох чоловіків засудили 1931 і 1932 року: двох до позбавлення волі, одного виселили за межі України[22]. Троє інших, поляки, жили в Ірпені, двоє з них працювали в Києві. Болеслава Гординського й Франца Рожнятовського засудили до розстрілу в листопаді 1937 року, Франц Піотровський помер в увʼязненні 1946 року. Ще одна довідка стосується механіка Ксаверія Піотровського, що жив у Варшаві: Військовий трибунал Північної групи військ 1948 року засудив його до 25 років, і 1950 року він помер в увʼязненні. Імʼя, по батькові, рік і село народження в нього ті самі, що в Ксаверія Петровського, засудженого 1931 року, а прізвище інше; чи це одна людина, том не каже. Колгоспника Андрія Гармаша, який жив у Миколаївці, 1938 року засудили до 5 років. Про всіх - на сторінці про репресії.
У війну, за нарисом, із села загинуло 6 чоловік; їхніх імен нарис не наводить[8]. Таблиця памʼяток історії того самого тому називає інше число: памʼятник у селі поставлено на честь 17 односельців, що не повернулися з фронтів[11]. Нарис також пише, що з ініціативи вчителя фізики В. В. Єлісєєва з Макарова в селі організували підпільну групу, яку очолив учитель Анатолій Якович Зіневич, і вона діяла до визволення села в листопаді 1943 року[8].
Церква
Власної парафії в Миколаївки не видно. В індексі метричних дублікатів Київської губернії на FamilySearch її немає[23]. У колонщинському приході Похилевич 1864 року хутора не називає[14]. У картці макарівського римо-католицького костелу серед сіл парафії є Колонщина і присілок Хмільна, до сільради якої хутір належав у 1920-х роках, а Миколаївки немає[24]. Картка не каже, на який час складено перелік, тож те, що хутора в ньому немає, ще не доводить, що католиків там не було.
Для пошуку. Акти 1920-1930-х років лежать у ДАКО, ф. Р-5634; покажчик подає їх під Макарівським районом, а в книгах 1928 і 1930 років записи хутора стоять у блоці сільради Хмільне[20][4][5]. Метрики родин, якщо вони були католиками, варто шукати в книгах макарівського костелу: ЦДІАК, ф. 1268, оп. 3, 1874-1916 роки[24]. Хутора в переліку сіл цієї парафії немає, тож шукати доведеться за прізвищем.
Що збереглося
Нарис 2006 року пише коротко: «Є памʼятник загиблим»[8]. Таблиця памʼяток історії того самого тому записує тут братську могилу 17 радянських воїнів, загиблих при визволенні села в листопаді 1943 року, і памʼятник 17 воїнам-односельцям. Відкрито їх 9 травня 1961 року, охоронний номер 1646[11]. У таблиці памʼяток археології того самого тому за Миколаївкою записано поселення розміром 100×100 м, датоване «доба РЗВ»; у таблиці скорочення не розшифровано[10].