Місток

Миколаївка

село, Бучанський район, Київська область. Стара назва Николаевка

Нарис пише, що населений пункт «знаходився в густому лісі»[8]. Список поселень 1926 року ставить його за 1½ версти від Хмільнянської сільради і за 19½ верст від центру Гостомельського району[7]. На 1 вересня 1946 року Хмільнянська сільрада Макарівського району складається з двох сіл, Миколаївки й Хмільної[25]. Нині Миколаївка входить до Макарівської громади Бучанського району[19].

Назва

Краєзнавець Є. Букет пише, що хутір уперше позначено без назви на карті Шуберта 1868 року, а Миколаївкою його названо на честь Миколи Рожнятовського, першого жителя[12].

В акті про народження 1923 року хутір записано як «Николаевка» або «Миколаєвка»[2]. Написання, під якими його варто шукати: Миколаївка, Николаевка.

Ліс і перекази

Нарис 2006 року переказує три події[8]. 1240 року тут точилися бої з татаро-монголами. В Коліївщину 1768 року в лісі ховалися гайдамаки. 1845 року миколаївці разом із жителями Колонщини повстали проти поміщика й домоглися помʼякшення панщини.

Скільки людей

РікЛюдейЩо саме порахували
1924303хутір: 147 чоловіків і 156 жінок[6]
1926303село, 59 господ, душі обох статей[7]
20004515 грудня: 30 житлових будинків і 38 господарств[9]
200319«проживає», за статтею про село[8]

XX століття

За нарисом, радянську владу в Миколаївці встановлено в січні 1918 року, а у вересні 1919 року в лісі між Миколаївкою і Колонщиною червоноармійці билися з денікінцями[8].

У хуторських актах 1923-1931 років записані Рожнятовські, Зіневичі, Петровські, Піотровські, Островські, Кулаковські, Оборські[20]. За покажчиком, 1926 року четверо наречених із хутора вийшли заміж за чоловіків з інших місць: двоє за киян, одна за чоловіка з Бучі й одна за чоловіка з Яблунівки[21]. Усі акти розібрано на сторінці актів.

У семи довідках «Реабілітованих історією» Миколаївка стоїть місцем народження. Трьох чоловіків засудили 1931 і 1932 року: двох до позбавлення волі, одного виселили за межі України[22]. Серед них був колгоспник і двоє селян-одноосібників. Троє інших, поляки, жили в Ірпені, двоє з них працювали в Києві. Болеслава Гординського й Франца Рожнятовського засудили до розстрілу в листопаді 1937 року, Франц Піотровський помер в увʼязненні 1946 року. Ще одна довідка стосується механіка Ксаверія Піотровського, що жив у Варшаві: Військовий трибунал Північної групи військ 1948 року засудив його до 25 років, і 1950 року він помер в увʼязненні. Колгоспника Андрія Гармаша, який жив у Миколаївці, 1938 року засудили до 5 років. Про всіх - на сторінці про репресії.

У війну, за нарисом, із села загинуло 6 чоловік[8]. Нарис також пише, що з ініціативи вчителя фізики В. В. Єлісєєва з Макарова в селі організували підпільну групу, яку очолив учитель Анатолій Якович Зіневич, і вона діяла до визволення села в листопаді 1943 року.

Що збереглося

Таблиця памʼяток історії в нарисах 2006 року записує тут братську могилу 17 радянських воїнів, загиблих при визволенні села в листопаді 1943 року, і памʼятник 17 воїнам-односельцям. Відкрито їх 9 травня 1961 року, охоронний номер 1646[11]. У таблиці памʼяток археології того самого тому за Миколаївкою записано поселення розміром 100×100 м, датоване «доба РЗВ»[10].

Не плутати. Кодифікатор 2021 року знає на Київщині два села Миколаївка: це і однойменне йому село Вишгородського району[19].

Для пошуку. Документи 1920-х років шукають саме під Хмільнянською сільрадою[7][4], а 1971 року село записане вже в Колонщинській[15]. Акти 1920-1930-х років лежать у ДАКО, ф. Р-5634; покажчик подає їх під Макарівським районом, а в книгах 1928 і 1930 років записи хутора стоять у блоці сільради Хмільне[20][4][5]. Метрики родин, якщо вони були католиками, варто шукати в книгах макарівського костелу: ЦДІАК, ф. 1268, оп. 3, 1874-1916 роки[24].

Правка до тексту

Лист піде на адресу правок разом із цитатою й посиланням на цю сторінку.

Докладніше про правки

Дякуємо