Северинівка
село, Бучанський район, Київська область
У довіднику адміністративного поділу 1947 року весь Макарівський район уміщено на одній сторінці, тридцять три сільради й одна селищна рада, і Северинівки там немає ні селом, ні хутором[3]. А 1924 року хутір Северинівка стояв у списку поселень Київщини окремим рядком: 34 господарства, 98 душ[4]. 1964 року дослідне господарство «Северинівка» обʼєднали з сусіднім радгоспом «Копилівський»[6].
1924 року хутір належав до Бузівської сільради Будаївського району і стояв за 2 версти від неї[4]. Список 1926 року ставить його в ту саму Бузівську сільраду Будаївського району Київської округи, за 3 версти від сільради й за 27 від райцентру[5]. Нарис 2006 року пише, що Северинівка входила до Мотижинської сільської ради[6], а в таблиці памʼяток тієї самої книжки вона записана за Копилівською сільрадою[7]. Від того, яким роком датовано документ, залежить, під якою сусідньою назвою його шукати.
Назва
Нарис 2006 року відносить назву села до «похідних від християнських імен», тобто від імені Северин[6].
Не плутати. Севериновка з деревʼяною церквою Архистратига Михаила 1762 року, яку описує Похилевич, - однойменне село іншого повіту; нашої Северинівки Похилевич 1864 року не згадує[13]. «Северинівка Sewerynowka» з метричних витягів 1804 року, приписана до костелу в Білій Церкві, - теж інше поселення[2].
Кому належало
Про початок села нарис 2006 року пише обережно: «Село виникло десь у XVI ст. Точних даних немає. Належало до Макарівського помістя»[6].
Церква
Краєзнавець Є. Букет у газетній статті 2012 року й у журнальній статті 2016 року пише, що з 1803 року поселення належало до парафії Макарівського костелу Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці[9][10]. У журнальній статті дата має виноску на архівну справу - Державний архів Житомирської області, ф. 178, оп. 51, спр. 195.
Справа 195 є збірним томом метричних витягів кількох костелів. Макарівська частина в ній - хрещення 1803-1804 років, шлюби й поховання 1804 року, і Северинівки в жодному записі немає[1]. Мовчання одного року дату ще не спростовує: у родинах хутора тоді могло не бути ні хрещення, ні весілля, ні похорону. Але й не підтверджує, тож 1803 рік лишається словом краєзнавця.
Польський «Географічний словник» у статті про Макарів не називає Северинівки ні серед каплиць парафії 1822 року, ні серед сіл маєтку[11]. Зате у зведеному покажчику Центрального державного історичного архіву в Києві Северинівка стоїть серед приписних сіл макарівського римо-католицького деканату, фонд 1268; власної православної метричної картки село там не має[12].
У 90-х роках ХХ століття в Северинівці відкрили церкву Української православної церкви Київського патріархату[6].
Скільки людей
| Рік | Людей | Що саме порахували |
|---|---|---|
| 1924 | 98 | хутір Бузівської сільради: 34 господарства, 47 чоловіків і 51 жінка[4] |
| 1926 | 358 | хутір Бузівської сільради (рядок № 22 списку): 43 господарства[5] |
Рядки розходяться дуже, хоч обидва надруковано чітко, і жоден довідник різниці не пояснює: вибрати між ними можна буде лише за третім джерелом тих самих років. Наступного числа в зібраних джерелах немає, а в переліку району 1947 року Северинівки немає зовсім[3].
XX століття
За нарисом, 1920 року в Северинівці встановилася радянська влада, створили комнезам, пізніше сільськогосподарську артіль, а перед війною на її основі - дослідне господарство «Северинівське»[6]. Мотижинська лікарня обслуговувала Северинівку разом із Копиловом, Колонщиною й Березівкою.
Троє Галдецьких, що жили в Северинівці, мають довідки в томі «Реабілітовані історією». Кузьма Іванович 1883 року народження й Катерина Григорівна 1908 року народилися в Мотижині, Панас Макарович 1907 року - у самій Северинівці; Кузьму Івановича том називає селянином-одноосібником, двох інших - колгоспниками[14]. Кузьму Івановича 1930 року виселили на три роки за межі України, Панаса Макаровича 1931 року - на пʼять, Катерину Григорівну 1937 року засудили до десяти років позбавлення волі. Усіх трьох реабілітовано 1989 року. У тому самому томі є довідка про Гаврила Павловича Муху, робітника місцевого радгоспу, який теж жив у Северинівці. Трійка при УНКВС по Київській області 3 серпня 1937 року засудила його до розстрілу, вирок виконано 7 серпня 1937 року, реабілітований 1989 року. Докладніше - на сторінці про репресії.
Нарис пише, що в роки війни загинули 8 жителів села, а 1965 року відкрито памʼятник загиблим воїнам[6]. Таблиця памʼяток у тій самій книжці записує за Северинівкою під № 44 братську могилу воїнів, які загинули в боях у листопаді 1943 року. Там само стоїть памʼятник односельцям, що не повернулися з фронтів, з датою 06.11.1957 та охоронним номером 1659[8]. Про війну - окремий запис.
Нарис наводить і врожайність, центнерів з гектара[6]:
| Культура | 1953 | 1965 |
|---|---|---|
| Зернові | 9 | 18,2 |
| Льон на насіння | 3,7 | 5 |
| Овочі | 78 | 204 |
За дванадцять років урожайність зернових подвоїлася, а овочів зросла більш ніж у два з половиною рази[6]. Наказом № 67 Міністерства сільського господарства УРСР від 28 лютого 1964 року дослідне господарство «Северинівка» обʼєднали з радгоспом «Копилівський» у дослідне господарство Українського науково-дослідного інституту соціалістичного землеробства «Копилова»[6]. Земельний фонд обʼєднаного господарства становив 5448 га, з них 3936 га ріллі й 126 га саду.
Для пошуку. У 1920-х роках документи хутора лежать під Бузівською сільрадою Будаївського району, пізніше - під Мотижинською й Копилівською. Покажчик актових записів Державного архіву Київської області відносить до Макарівського району вісім актів по Северинівці за 1922-1931 роки: одне народження й сім шлюбів. Ще пʼять народжень 1927 року стоять у книзі Будаївського району[15]; що в них, розказано на сторінці актів. Метрики католиків слід шукати в книгах макарівського костелу у фонді 1268 ЦДІАК[12].
Що збереглося
У таблиці памʼяток археології за Северинівкою записано поселення Х-ХІ століть нашої ери, 100 на 100 метрів[7]. Саме село той самий том датує лише «десь XVI ст.»[6].