Шістнадцять чи пʼятдесят два з Березівки

У військових облікових документах, які нині зібрано в базі «Меморіал», чотирнадцять разів місцем народження записано Березовку Макарівського району Київської області.^[2] Частина людей стоїть там двічі, у різних документах, часом із різним написанням, тож, за нашим підрахунком за самими записами, це одинадцять імен. Перші двоє загинули восени 1941 року: Тындик Иван Иванович 10 жовтня, Пилипенко Павел Григорьевич 14 жовтня.

Імена в базі записано російською.^[2] Решта за датами загибелі:

Голик записаний двічі з однаковою датою загибелі, але з різним роком народження: 1921 у донесенні, що уточнює втрати, і 1905 у картотеці.^[2] Одинадцятий, Драбатий Ефим, народжений 12 квітня 1921 року, є лише в документах про військовополонених, і що з ним сталося далі, з цього запису не видно. Місце народження в нього записане суперечливо, «Винницкая обл. (Киевская обл.), Макаровский р-н, Березовка».^[2]

Чи всі ці люди саме з нашої Березівки, база прямо не каже, і тому перелік треба читати обережно.^[2] Троє з цих людей записані з сусіднім селом при назві хутора: Кирюшко обидва рази з Бузовою, Голик раз із Бузівською сільрадою, Коцюба з Колонщиною. Зведена таблиця памʼяток 2006 року теж записує Березівку в Колонщинській сільраді.^[5]

Два числа в одній книжці

Районний збірник 2006 року говорить про загиблих двічі. Нарис Н. Ащенка про саму Березівку: «Під час війни з Березівки загинуло 16 чоловік. В 1946 році відкрито памʼятник героям війни».^[4]

Зведена таблиця памʼяток війни в тому самому томі під номером 38 записує в Березівці інше.^[5] У ній: «Братська могила рад. воїнів, які загинули в боях при визволенні села в листопаді 1943 р. та памʼятник на честь 52 воїнів-односельчан, що не повернулися з фронтів війни».^[5] Обидва обʼєкти стоять одним рядком, з однією датою відкриття, 09.05.1965, і одним охоронним номером 488. Про памʼятник 1946 року таблиця не каже нічого.

Джерела розходяться: нарис дає 16 загиблих і 1946 рік, таблиця того самого тому дає 52 односельчан і 1965 рік.^[4][5] Чи це один памʼятник, чи два різні, з тексту тому не зрозуміло.^[4][5]

Обеліск, обшитий цинковим залізом

Рішення Київського облвиконкому № 806 від 23 листопада 1970 року, яке брало памʼятки області на облік, записує в Березівці один обʼєкт.^[1] Це «Обеліск воїнам-односельчанам, які загинули в роки Великої Вітчизняної війни», обшитий цинковим залізом.^[1] Це позиція 547. Сусідні позиції того самого переліку, 546 і 548, це братські могили воїнів, які загинули за визволення Андріївки й Вільного, а для Березівки такого запису немає. Числа загиблих і року встановлення рішення не подає, тож ні 16, ні 52, ні 1946, ні 1965 рік воно не підтверджує.

Сестра шукає брата

Наприкінці 1943 року «Голос», газета для вивезених на роботи до Німеччини, надрукувала на четвертій сторінці оголошення № 1227: «Розшукую рідного брата Євгена ДОВГАНЯ, якого забрано до сов. війська із с. Березівки, Будького р-ну, Київської обл. Писати на адресу: Marija DOWHAN b/Fr. Löffler, Hersfeld, Friedenwaldstraße 29».^[3]

Назва району на шпальті надрукована саме так, «Будького».^[3] Села Будьки й Будьків довідник адміністративного поділу 1947 року дає у Вінницькій, Херсонській і Львівській областях, не на Київщині.^[6] Тому певності, що Марія й Євген Довгані з цієї Березівки, а не з іншої однойменної, оголошення не дає.^[3]

Не плутати. У «Меморіалі» є ще Гарин Федор Трофимович, народжений 1911 року, загинув 23 квітня 1945 року, теж із «Макаровский р-н, с. Березовка».^[2] Його Березовка лежить у Саратовській області.

Для пошуку. У документах хутір записано щонайменше пʼятьма способами: «с. Березовка», «д. Березовка», «п. Березовка», «х. Березовка» з приписками «Бузовский с/с», «с. Бузовы» чи «с. Колонщина».^[2] Оголошення в «Голосі» підписане латиницею: Marija DOWHAN.^[3]

Чи рахують 16 і 52 тих самих людей і чи памʼятник 1946 року той самий, що відкрито 1965-го, в документах немає. Перевірити це можна на місці, у Березівці, або в обліковій справі памʼятки з охоронним номером 488.^[5][4]