Зурівка
село, Бучанський район, Київська область. Стара назва Зубровка, Зуровка
Перепис 1897 року застав на хуторі один двір і шістьох жителів, трьох чоловіків і трьох жінок, а їхнім головним заняттям «Список населених місць» 1900 року називає хліборобство[1]. Нарис про Зурівку, надрукований 2006 року, рахує в селі 44 двори й 27 жителів[15]. Між цими двома записами - кілька рад, власний колгосп і тринадцять загиблих на війні.
Археолог М. П. Кучера, який обстежував Змієві вали межиріччя Ірпеня й Тетерева, ставить Зурівку з південного заходу перед першим валом[14]. 1897 року хутір належав до Макарівської волості Київського повіту[1], тож дореволюційні документи про нього треба шукати серед макарівських. Нині Зурівка - село Макарівської селищної громади Бучанського району[19] і входить до Юрівського старостинського округу разом із Юровом, Завалівкою й Копіївкою[18].
Назва
Назву записано трьома способами: Зубровка, Зуровка, Зурівка.
«Список населених місць» 1900 року друкує хутір як «Зубровка»[1]. Кучера 1987 року пише російською «Зуровка»[14]. В актах про народження 1943 року обидві форми трапляються навіть на одному аркуші: акт Антона Новінського має два примірники, і на лівому стоїть «с. Зурівка», а на правому «с. Зуровка»[4].
Краєзнавець Є. Букет переказував рядок перепису 1897 року двічі. У газетній статті 2012 року він пише сучасною назвою: «на хуторі Зурівка був лише один двір і мешкало шість осіб», і посилання на джерело не дає[6]. У журнальній статті 2016 року той самий абзац стоїть під тим самим заголовком «Зурівка», але вже з виноскою на «Список» 1900 року, і хутір у ньому названо «Зубрівка»[7]. Тобто за обома статтями стоїть один рядок одного довідника. Тоді ж Букет дописав речення, якого 2012 року не було: Зурівка «зазначається як місце народження її мешканців з 1887 року»[7]. Рік 1887 стоїть і в книзі «Реабілітовані історією»: за нею, того року в с. Зурівка народився Петро Йосипович Рожков[20].
Не плутати. На карті валів Е. Ковальчик «Зуровкою» підписано інше поселення: за Кучерою, це колишнє село Ульяновка, яке лежало з південного заходу від третього валу[14].
Кому належало
«Список» 1900 року позначає хутір як власницький[1]. При ньому числилося 73 десятини землі, і належали вони власникові хутора, селянинові; господарство велося за трипільною системою. Імені власника в рядку немає.
Скільки людей
| Рік | Людей | Що саме порахували |
|---|---|---|
| 1897 | 6 | один двір; 3 чоловіки й 3 жінки, за переписом[1] |
| 1924 | 60 | хутір Завалівської сільради; 28 чоловіків і 32 жінки[8] |
| 1926 | 85 | хутір Юрівської сільради, 14 господарств[9] |
| нарис 2006 року | 27 | 44 двори, за краєзнавчим нарисом[15] |
1924 року графу господарств при Зурівці лишено порожньою, записано тільки людей[8]. Двір 1897 року і господарство 1926-го - різні одиниці обліку. Останнє число дає краєзнавчий нарис, а не статистичний довідник. Дворів у ньому більше, ніж жителів: «В селі 44 двори, мешкає 27 осіб»[15].
XX століття
1924 року хутір записано до Завалівської сільради[8], 1926 і 1947 років - до Юрівської[9][10], а 1971 і 1987 років він уже стоїть під Макарівською селищною радою[12][13]. Під нею ж село знає нарис 2006 року, за яким «згадки про Зурівку повʼязані з Макаровом, Завалівкою»[15].
За нарисом 2006 року, колгосп у Зурівці мав імʼя Горького: після укрупнення колгоспів до Завалівки ввійшли колгоспи імені Тельмана з Улянівки та імені М. Горького з Зурівки, і в обʼєднаному господарстві було розвинене зернове, картопляне й льонарське виробництво[15]. «Історія міст і сіл» 1971 року пише, що Завалівка підпорядкована Ситняківській сільраді, а в Ситняках - центральна садиба колгоспу «Ленінець» на 1600 гектарів землі, у тому числі 1000 орної[12]. На с. 434, де стоїть цей опис, колгоспу імені Горького не названо. У бланку смерті 1933 року один із жителів хутора записаний членом колгоспу «Ім Перемога»[5]; про цей акт - на сторінці про смерті 1932-1933 років.
Покажчик актових записів Державного архіву Київської області знає по Зурівці 22 записи за 1921-1933 роки[17], а книги народжень 1942-1943 років називають на хуторі родини Кириленків, Литвинів, Мозгових, Головченків, Новінських і Тхоршевських[3][4]. Акти смерті 1932-1933 років розібрано на окремій сторінці.
Про пʼятьох жителів хутора, засуджених у 1937-1938 роках, розказано на сторінці про терор[20].
У війну, за нарисом 2006 року, загинули 13 мешканців села[15].
Для пошуку. Документи хутора лежать під різними радами залежно від року.
| Рік | Рада |
|---|---|
| 1897 | Макарівська волость Київського повіту[1] |
| 1924 | Завалівська сільрада[8] |
| 1926, 1947 | Юрівська[9][10] |
| 1971, 1987 | Макарівська селищна рада[12][13] |
Церква і школа
У нарисі 2006 року про Зурівку немає ні церкви, ні школи[15], а «Список» 1900 року описує хутір одним двором[1]. Найраніші поіменні записи про зурівчан, названі в покажчику архіву, - акти цивільної реєстрації з 1921 року[17].
Що збереглося
За 400 метрів на північний схід від села, на правому березі Здвижу, лежить піщана рівнина[16]. Таблиця памʼяток археології в книжці 2006 року записує тут поселення XII-XIII століть розміром «100×100», без одиниці виміру; дослідником названо Є. О. Симоновича[16]. У графі дати відкриття стоїть «ІА НАНУ 1960»[16].
На карті валів межиріччя Ірпеня й Тетерева Кучера позначає Зурівку серед населених пунктів під № 4; сусідні номери на ній мають Наливайковка (№ 3) і Ситняки (№ 5)[14]. За свідченням старожилів, яке він наводить, перший вал колись тягнувся й по другий бік Здвижу, минав другий курган на схід від Зурівки і закінчувався в лісі на захід від Наливайківки. До часу, коли писалася книжка, вал повністю знищило розорювання.
Звідси родом
Стаття Вікіпедії про Зурівку називає уродженцем села композитора Анатолія Івановича Безугленка[19]. Вона ж додає: заслужений діяч мистецтв України, член Ліги українських композиторів і Асоціації діячів естрадного мистецтва, дипломант премії імені Дмитра Луценка «Осіннє золото»; розділ статті, де це сказано, власних посилань не має[19].
Книга «Реабілітовані історією» називає пʼятьох жителів Зурівки, і двоє з них тут і народилися[20]. Петро Йосипович Рожков народився 1887 року, Данило Адольфович Барке - 1902 року; Барке був головою сільської ради, за книгою, «у с. Юрівка»[20]. Обох засуджено до розстрілу трійкою, і про них розказано на сторінці про терор.