Текст подано таким, яким він став після цієї правки: пізніших правок тут не видно.
Зурівка
село, Бучанський район, Київська область. Стара назва Зубровка, Зуровка
Перепис 1897 року застав на хуторі один двір і шістьох жителів, трьох чоловіків і трьох жінок, а їхнім головним заняттям «Список населених місць» 1900 року називає хліборобство[1]. Нарис про Зурівку, надрукований 2006 року, рахує в селі 44 двори й 27 жителів[13]. Між цими двома записами - кілька рад, власний колгосп і тринадцять загиблих на війні.
Археолог М. П. Кучера, який обстежував Змієві вали межиріччя Ірпеня й Тетерева, ставить Зурівку з південного заходу перед першим валом[12]. 1897 року хутір належав до Макарівської волості Київського повіту[1], тож дореволюційні документи про нього треба шукати серед макарівських. Нині Зурівка - село Макарівської селищної громади Бучанського району[17] і входить до Юрівського старостинського округу разом із Юровом, Завалівкою й Копіївкою[16].
Назва
Назву записано трьома способами: Зубровка, Зуровка, Зурівка.
«Список населених місць» 1900 року друкує хутір як «Зубровка»[1]. Кучера 1987 року пише російською «Зуровка»[12]. В актах про народження 1943 року обидві форми трапляються навіть на одному аркуші: акт Антона Новінського має два примірники, і на лівому стоїть «с. Зурівка», а на правому «с. Зуровка»[4].
Кому належало
«Список» 1900 року позначає хутір як власницький[1]. При ньому числилося 73 десятини землі, і належали вони власникові хутора, селянинові; господарство велося за трипільною системою.
Скільки людей
| Рік | Людей | Що саме порахували |
|---|---|---|
| 1897 | 6 | один двір; 3 чоловіки й 3 жінки, за переписом[1] |
| 1924 | 60 | хутір Завалівської сільради; 28 чоловіків і 32 жінки[6] |
| 1926 | 85 | хутір Юрівської сільради, 14 господарств[7] |
| нарис 2006 року | 27 | 44 двори, за краєзнавчим нарисом[13] |
Дворів у нарисі більше, ніж жителів: «В селі 44 двори, мешкає 27 осіб»[13].
XX століття
1921 року в акті про народження батьки з хутора записані як люди, що «обоє займаються сільським господарством»[2].
У бланку смерті 1933 року один із жителів хутора записаний членом колгоспу «Ім Перемога»[5]; про цей акт - на сторінці про смерті 1932-1933 років. Помер він 8 травня 1933 року.
Про пʼятьох жителів хутора, засуджених у 1937-1938 роках, розказано на сторінці про терор[18].
У війну загинули 13 мешканців села[13]. Книги народжень 1942-1943 років називають на хуторі родини Кириленків, Литвинів, Мозгових, Головченків, Новінських і Тхоршевських[3][4].
За нарисом 2006 року, колгосп у Зурівці мав імʼя Горького: після укрупнення колгоспів до Завалівки ввійшли колгоспи імені Тельмана з Улянівки та імені М. Горького з Зурівки, і в обʼєднаному господарстві було розвинене зернове, картопляне й льонарське виробництво[13].
Що збереглося
За 400 метрів на північний схід від села, на правому березі Здвижу, лежить піщана рівнина[14]. Таблиця памʼяток археології в книжці 2006 року записує тут поселення XII-XIII століть розміром «100×100»; дослідником названо Є. О. Симоновича[14]. У графі дати відкриття стоїть «ІА НАНУ 1960»[14].
На карті валів межиріччя Ірпеня й Тетерева Кучера позначає Зурівку серед населених пунктів під № 4; сусідні номери на ній мають Наливайковка (№ 3) і Ситняки (№ 5)[12]. За свідченням старожилів, яке він наводить, перший вал колись тягнувся й по другий бік Здвижу, минав другий курган на схід від Зурівки і закінчувався в лісі на захід від Наливайківки. До часу, коли писалася книжка, вал повністю знищило розорювання.
Звідси родом
Стаття Вікіпедії про Зурівку називає уродженцем села композитора Анатолія Івановича Безугленка[17]. Вона ж додає: заслужений діяч мистецтв України, член Ліги українських композиторів і Асоціації діячів естрадного мистецтва, дипломант премії імені Дмитра Луценка «Осіннє золото»[17].
Книга «Реабілітовані історією» називає пʼятьох жителів Зурівки, і двоє з них тут і народилися[18]. Петро Йосипович Рожков народився 1887 року, Данило Адольфович Барке - 1902 року; Барке був головою сільської ради, за книгою, «у с. Юрівка»[18]. Обох засуджено до розстрілу трійкою, і про них розказано на сторінці про терор.
Для пошуку. Записи хутора шукати 1924 року під Завалівською сільрадою[6], 1926 і 1947 років - під Юрівською[7][8], 1971 і 1987 років - під Макарівською селищною радою[10][11]. Акти цивільного стану про зурівчан 1921-1943 років лежать у Державному архіві Київської області, ф. Р-5634, оп. 1[15][3][4].