Копіївка

село, Бучанський район, Київська область. Стара назва Коптіївка, Коптевщина, Коптіевка

У 1887 році в Коптіївці, як тоді писали назву, жило 180 осіб обох статей. При них Похилевич рахує 57 ревізьких душ, 236 десятин наділу й 239 карбованців 31 копійку викупу^[4]. На 20 вересня 2022 року в Копіївці 133 особи^[21]. Найбільше, що ми знайшли, це 255 душ у переписі 1897 року^[1].

Копіївка стоїть на Здвижі, за версту вгору по річці від Юрова й на тому самому її боці^[4]. Історична адреса, за якою шукати папери, - Київський повіт: у ревізьких казках поміщицьких селян 1816 року село йде двадцять четвертою позицією зі пʼятдесяти чотирьох, одразу за Юровом і перед Червоною Слободою^[9]. Церковно воно приписне до Ситняків - до парафії Різдва Христового, яка значилася спершу радомисльською, з 1865 року київською, а з 1904-го знову радомишльською^[8]. Нині це Макарівська селищна громада Бучанського району^[24], а в ній Юрівський старостинський округ^[3].

Назва

Похилевич виводить «Коптіївку» від російсько-литовського прізвища Копоть і перелічує тих Копотів, які йому відомі: межигірського архимандрита Йосипа, литовського писаря при Сигізмунді 1522 року і брестського воєводу Василя 1619 року^[4]. Чи то дві особи, чи три, з переліку не видно - Похилевич розділяє їх крапкою з комою і не каже, чи архимандрит і писар це одна людина.

Районні «Нариси з історії Макарівського району» відносять заснування села до кінця XVI століття, а форму «Коптевщина» - до 1686 року, коли село належало «якомусь Коритці». Виноски під датою заснування в нарисі немає, і писали той нарис троє - Н. Ащенко, Г. Шулькевич і Є. Букет^[6].

За десять років один із трьох, Євген Букет, видав про село краєзнавчу статтю з виносками. Ранню дату в ній не спростовано, а перекласифіковано. У колонці «час заснування згідно місцевих легенд краєзнавчих досліджень ХІХ-ХХ ст.» стоїть «кінець XVI ст.», а в колонці письмових згадок - 1636 рік^[7]. Найдавнішою знайденою письмовою згадкою в тій статті названо жовтень 1636 року. Пани Жмійовські позивалися до пана Міхала Лозки. Той наслав рожівських підданих на карашинські ґрунти під річкою Здвиж і під хутором Коповці Ставиські, а їхніх людей забрав до Рожева в тюрму. Що мова тут саме про нинішню Копіївку, автор називає своїм поглядом, а не висновком документа. Назва «Коптіївка» стоїть у тій самій статті під 1686 роком, при власникові Коритці^[7]. Українська Вікіпедія датування «кінець XVI ст.» приписує Похилевичу й додає, що підтверджень йому в архівах не знайдено^[22].

Для пошуку. Форм назви в паперах щонайменше чотири, і за однією шукати марно. Похилевич пише «Коптіевка»^[4], переказ давнішого часу дає «Коптевщина»^[6], а в справі перепису 1897 року стоїть «Копиевка» на обкладинці справи і «Копіевка» на переписному листі, обидва рази без «т»^[1]. У каталозі тієї самої справи назву подано як «Коптіївка». Надійніша ознака, проте, не форма назви, а сусіди в тому самому рядку: Юрів, Червона Слобода, Карашин і Ситняки поруч означають наше село^[9][8].

Три Копіївки в одному покажчику

Не плутати. Копіївок в Україні щонайменше три, і дві з них вінницькі - гайсинська й тульчинська, а наша бучанська^[23]. Плутанина старша за сучасний поділ. Довідник адміністративного поділу на 1 вересня 1946 року вже в алфавітному покажчику дає при назві «Копіївка» три адреси - дві вінницькі й одну київську, «Вн 339, 1378; Кв 1 124»^[18]. Київська з них має бути наша, але сам покажчик цього не каже: ні району, ні волості при назві там немає. Тому згадку «Копіївки» в старому покажчику чи газеті доводиться перевіряти за областю, а не за назвою.

Кому належало

Маєток, до якого входила Копіївка, ніколи не був копіївським сам по собі: його продавали й купували разом із Юровом. Хто кому продав його 1808 і 1849 року - окрема історія. Цікаве в ній не тільки те, хто власник, а й те, що ціну того продажу той самий автор назвав двічі по-різному. Ширший розбір переходів є й на сторінці Юрова. Копіївці ж належить інше: те, що стояло на її землі.

Районний нарис пише, що поміщик Єремєєв збудував у Коптіївці власний будинок, трактир, винокурню, цегляний завод і великий водяний млин на Здвижі^[6]. Похилевич, однак, той самий перелік ставить у Юрові. Юрів у нього резиденція Єремєєва, Коптіївка - одна з його деревень. А щойно збудовані власником будинок, трактир, винокурний і цегельний заводи, поштова станція й велика водяна мельниця, за його словами, «придаютъ Юрову видъ мѣстечка»^[5]. Котра будівля стояла на котрій землі, з цих двох текстів не видно - село й Юрів тут одне господарство.

Тримався цей набуток недовго. Єремєєв помер 1880 року, обидва його маєтки пішли на сплату боргів за закладними документами. На 1887 рік землею - 918 десятинами польової і 179 лісової - володів капітан Орест Юрійович Соколовський^[4].

А от у самому виданні 1887 року Коптіївка стоїть окремо, власною статтею, і в ній усі числа села свої. Це 180 жителів обох статей, 57 ревізьких душ, 236 десятин наділу, 239 карбованців 31 копійка викупу^[4]. Для села, яке в решті паперів майже завжди йде всередині переліку, це рідкий випадок, коли його порахували саме.

Скільки людей

Ряд не складається в лінію, бо кожне число рахує своє. 180 душ - це жителі Похилевича^[4]. 196 - люди й двори районних «Нарисів», і року нарис при цьому числі не ставить^[6]. 151 у Вікіпедії теж стоїть без року^[22], а 133 сайт громади датує 20 вересня 2022 року^[21]. Отже два з пʼяти чисел невідомо коли зняті, і рівної лінії з такого ряду не виходить. Що видно твердо, то це напрямок на кінцях: 255 душ 1897 року проти 133 у 2022-му, тобто нинішнє село менше за половину того, яке порахував перепис^[1][21]. І ще одне: за десять років між Похилевичем і переписом село виросло зі 180 до 255^[4][1].

Площа розходиться ще дужче. Вікіпедія дає 113,45 гектара й називає це площею населеного пункту^[22], сайт громади - 6,135 квадратного кілометра загальної площі території^[21]. Перше менше за друге більш ніж у пʼять разів, і два переліки називають свої числа різними словами; котре з них що охоплює, з самих переліків не видно.

XX століття

Про голод 1932-1933 років у самій Копіївці районні «Нариси» не кажуть нічого. Про самі ці два роки село трапляється в них лише в нарисі про сусідній Карашин, і трапляється як адреса медичної допомоги. Медпункту в Карашині не було, він був у Рожеві й обслуговував вісім сіл - Рожів, Карашин, Червону Слободу, Копіївку, Юрів, Ситняки, Небилицю і Садки-Строївку^[6]. Іншого про ці два роки тут джерело не каже.

За окупації акти цивільного стану по селу таки вели, і справи збереглися. Копіївка названа в переліках сіл, чиї акти лягли в книги Макарівського району: за 1942 рік це книги народжень, смертей і шлюбів^[10][11][12], за 1943-й - книги народжень і смертей^[2][13]. Пʼять справ одного фонду, і в них мають бути копіївські імена. Аркушів ми не читали, тому жодного імені звідси на сторінці поки немає.

Від самої війни в селі лишилася братська могила воїнів, які загинули 1943 року за його визволення, і залізобетонний обеліск на ній. Імен на цій сторінці не буде й тут: обласне рішення, яким могилу взяли на облік, описує її пʼятьма словами й поіменного списку не має за самою своєю будовою.

Від Коптіївської сільради до Юрівської

Список поселень 1924 року дає село з двома радами. У стовпці «Сельрада» під шапкою «Адміністративна належність перед районуванням» Коптіївка має власну Коптіївську раду. А за новим поділом, у стовпці «Назви районів та сельрад», вона вже в Юровській раді разом із Юровим, Красною Слободкою й хутором при Юрові^[14]. У рядку села «Число володінь» 86, «Чоловіків» 146, «Жінок» 143, «Разом» 289^[14]. Що це саме наше село, підтверджує алфавітний покажчик тому - «Коптіївка, Київська, Макарівський»^[14].

1926 року рада вже третя. Коптіївка числиться хутором у Червоно-Слобідській сільраді. У хуторі 102 господарства й 412 душ, у самій Червоній Слободі - 122 господарства і 425 душ^[15]. Тобто власна рада зникла вже з районуванням^[14]. З Юровської до Червоно-Слобідської село перейшло десь між 1924 і 1926 роком.

Далі вона там і лишається. 1947 року довідник адміністративного поділу дає Червонослобідську сільську Раду з двох пунктів: село Копіївка і село Червона Слобода^[17]. Юрова в цьому рядку немає, як не було його в Червоно-Слобідській раді й 1926 року.

1971 року «Історія міст і сіл» уже підпорядковує село Ситняківській раді - разом із Завалівкою, Улянівкою й Юровом; власної статті Копіївка в тому томі не має^[19]. До реформи 2020 року це Юрівська рада: Юрів, Завалівка, Копіївка^[20]. А 28 жовтня 2021 року Макарівська селищна рада рішенням № 261-12-VIII утворила Юрівський старостинський округ - Юрів, Завалівка, Копіївка, Зурівка, - і воно набрало чинності з 1 січня 2022 року^[3].

Ланка між 1926 і 1947 роками в наших довідниках відсутня, як і рік, коли Копіївка перейшла з Червонослобідської ради до Ситняківської. Верхню межу дає сусід: 28 квітня 1958 року саму Червону Слободу переводять уже з Рожівської ради, тож Червонослобідської на той день не було^[28].

Церква в сусідньому селі

Власної церкви Копіївка не мала. Вона приписне село ситняківської парафії Різдва Христового, і приписними до тієї церкви покажчик називає трьох - Завалівку, Юрів і Копіївку^[8].

Але не весь час. Справа ЦДІАК 127-236-74 за 1802-1803 роки - про зарахування Коптіївки, «Юрівки» й Красної Слободи до парафії церкви Пресвятої Трійці Великого Карашина^[16]. Тобто на початку ХІХ століття село числилося за карашинською церквою, а не за ситняківською, і коли саме його переписали до Ситняків, з наявних описів не видно.

Для пошуку. Метричні книги ситняківської парафії лежать у ЦДІАК, фонд 127, опис 1012, і йдуть суцільним рядом з 1796 року; у каталозі їх 282 справи^[8]. Копіївські народження, шлюби й смерті ХІХ століття треба читати саме там, під Ситняками, і це означає гортання книг, а не запит за назвою свого села. А от найраніші роки варто шукати і під Карашином - через ту справу 1802 року^[16].

Одна родина з 1897 року

Довго на цій сторінці не було жодного мешканця. Тепер є одна родина, і взялася вона з переписного листа.

Перепис 1897 року по Копіївці зберігся. У справі ДАКО, фонд 384, опис 3, справа 8, копіївський розділ починається одразу за титулом, і перший лист форми А, який ми прочитали, належить двору сільського товариства «Копіевское». Номер на самому листі закрито темною плямою, але всі вісім його чисел збігаються лише з другим рядком зведеної таблиці села^[1]. Хазяїн двору - Григорій Аврамов Тимошенко, 63 роки, народжений тут-таки, хлібороб, читати не вмів. Жив він у власному дворі, у деревʼяній хаті під соломою.

З ним записано дружину Єфросинію Савеліївну, 60 років, і дочку Тетяну, 19 років: на час перепису вона була в Завалівці, а побічним заняттям у неї стоїть служба в робітницях. Друга дочка, Євдокія, 34 роки, жила тут із чоловіком Наумом, 43 роки, родом із Карашина, і дітьми Іваном, 14 років, і Параскевою, 11 років. Прізвище зятя в листі читається як Лопатан, але одна літера в ньому нечітка, тож і Лопатин не виключено^[1].

Окремої сторінки в Тимошенка поки немає: крім цих рядків, ми про нього не знаємо нічого. Рік народження з віку виходить лише як 1833 або 1834.

Але для пошуку це той самий поворотний рядок. Якщо у вашій родині є Тимошенки чи Лопатани з-під Макарова, у Копіївці 1897 року один із дворів був їхній. І, найважливіше, решта тридцять пʼять дворів форми А та шість дворів форми Б у тій самій справі теж мають хазяїв на імʼя - їх просто ще ніхто не прочитав.

Що збереглося: один газетний рік

Найбільше рядків про живу Копіївку дала районна газета, і майже всі - за один рік. Це 2017-й.

У лютому Юрівська сільська рада ухвалила правила утримання домашніх тварин і доручила довести їх «до відома громадян сіл Юрів, Копіївка, Завалівка»^[25]. У травні та сама рада затвердила детальний план території по вулиці Шевченка та вулиці Радгоспній у Копіївці - це єдині дві копіївські вулиці, названі в усіх наших паперах^[26].

У липні до Франції поїхали пʼятеро школярів-напівсиріт із малозабезпечених і багатодітних родин - із Гавронщини, Андріївки, Пашківки, Червоної Слободи й Копіївки. Усі пʼятеро мають посвідчення потерпілих внаслідок аварії на ЧАЕС, а поїздку влаштувала Асоціація Нор Па де Кале в Україні^[27]. Скільки з них копіївські, газета не пише.

Наприкінці серпня та сама газета писала про АТО. З трьох сіл ради - Юрова, Завалівки й Копіївки - дванадцять мешканців пройшли службу, а один, Віктор Петренко, додому не повернувся, і про його долю нічого не відомо^[29]. Котре з трьох сіл його, замітка не каже.

А ще того року в Чемпіонаті Макарівського району з футболу грала копіївська команда «Форсаж» - разом зі «Стимулом» із Плахтянки й кодрянським «Партизаном»^[30]. Районна газета друкувала її результати влітку й у зимовому чемпіонаті з мініфутболу^[31][32].