Три розстріли і два строки
Марченко Микола Юхимович народився 1906 року в Києві, був малописьменний і жив у Зурівці Макарівського району, де працював у колгоспі. Трійка при УНКВС по Київській області 3 серпня 1937 року засудила його до розстрілу, і 7 серпня вирок виконали. Місце поховання невідоме.[1]
Макарівський розділ другої книги «Реабілітованих історією» називає пʼятьох людей, які жили в Зурівці, і за датою вироку Марченко серед них перший. Останнім, 30 вересня 1938 року, засудили голову сільради.[1]
| Хто | Звідки родом | Ким був | Рішення | Реабілітований |
|---|---|---|---|---|
| Марченко Микола Юхимович, 1906, українець | Київ | колгоспник | трійка, 3 серпня 1937 - розстріл, виконано 7 серпня 1937[1] | 1989 |
| Кнапиш Тимофій Антонович, 1895, поляк | Польща | колгоспник | Особлива Нарада при НКВС СРСР, 10 грудня 1937 - 10 років позбавлення волі[1] | 1989 |
| Рожков Петро Йосипович, 1887, українець | Зурівка | тимчасово не працював | трійка, 28 грудня 1937 - розстріл, виконано 4 січня 1938[1] | 1989 |
| Древло Едуард Іванович, 1887, німець | Житомир | завідувач складу в колгоспі | трійка, 25 вересня 1938 - 5 років позбавлення волі[1] | 1989 |
| Барке Данило Адольфович, 1902, німець | Зурівка | голова сільської ради «у с. Юрівка» | трійка, 30 вересня 1938 - розстріл, виконано 4 жовтня 1938[1] | 1958 |
Тутешніх двоє
У самій Зурівці з пʼятьох народилися тільки Петро Йосипович Рожков і Данило Адольфович Барке.[1] Решта народилися деінде: Марченко в Києві, Древло в Житомирі, Кнапиш, як сказано в томі, у Польщі.
Рожков мав початкову освіту і, за словами статті, «тимчасово не працював». Трійка засудила його 28 грудня 1937 року, а розстріляли вже в новому році, 4 січня 1938-го.[1]
Барке жив у Зурівці, а головою сільської ради довідник записує його «у с. Юрівка». Стаття ставить обидва села поруч і більше про його посаду не каже нічого.[1]
Двоє німців, поляк і двоє українців
Національність том пише в кожній статті. Барке й Древло записані німцями, Кнапиш поляком, Рожков і Марченко українцями.[1] Звинувачення в жодній із пʼяти не названо.
Тимофій Антонович Кнапиш, колгоспник із початковою освітою, - єдиний із пʼятьох, чию справу вирішувала не трійка. 10 грудня 1937 року постановою Особливої Наради при НКВС СРСР йому дали 10 років позбавлення волі.[1] Едуард Іванович Древло, малописьменний завідувач колгоспного складу, дістав від трійки 25 вересня 1938 року 5 років. Що було з обома після вироку, статті не кажуть.
«Місце поховання невідомо»
Про Марченка, Рожкова й Барке том повторює те саме речення, що й у заголовку.[1] Реабілітували Барке 1958 року. Марченка, Рожкова, Кнапиша й Древла - 1989-го.