Фасівочка

село, Бучанський район, Київська область. Стара назва Фасовка, Фасовочка

Окремої статті про Фасівочку в радянській «Історії міст і сіл Української РСР» немає, але в статті про Макарів том називає її двічі: серед населених пунктів селищної ради і в розповіді про куркульський хутір та його колгосп^[9]. Раніше тут стояло, що том не згадує Фасівочку жодного разу, - він її знає. Чисел населення майже нема з чого скласти. У 1864 році у Фасовці жила 131 душа обох статей^[3]; у 1900 році тут стояло 66 дворів і жило 282 особи, 139 чоловіків і 143 жінки^[5]. Наступне число - 550 осіб на 15 грудня 2000 року, 196 будинків і 201 господарство^[6]; перепис 2001 року дав 538^[22]. Між 1900 і 2000 роками точок немає.

Село стоїть за півтори версти від Макарова, при впадінні в Здвиж струмка Фасови^[3]. З 27 листопада 2020 року воно належить до Макарівської селищної територіальної громади Бучанського району^[23], до реформи входило до Макарівського району, а історично це Макарівська волость Київського повіту Київської губернії^[5]. Саме за цією адресою його треба шукати в документах: сучасний район тут нічого не дасть.

Назва

Найдавніша документована форма це Фасовка: вона стоїть у ревізьких казках 1795 і 1811 років^[13], а 1864 року її повторює Похилевич^[3]. Так само стоїть і в «Списку населених місць Київської губернії»: «Д. Фасовка (владѣльческая)»^[5]. Українська форма Фасівочка трапляється в довіднику адміністративного поділу за 1 вересня 1946 року^[8]. Російськомовні реєстри XX століття подають село як Фасовочку^[22].

Форму Фасівка подає лише краєзнавча стаття 2012 року, і в документах вона не трапляється^[7].

Коли ця назва зʼявляється вперше, джерела розходяться. Найраніша відома фіксація це «Слобода Фасовка» 1795 року, а від 1811 року «Фасовка» стоїть у казках окремою позицією, поруч із «Фасовою» й окремо від неї^[13]. Краєзнавча стаття 2012 року датує заснування села інакше - «близько 1850 року», - і опори цього датування не називає^[7]. Обидві версії й те, чим їх розрізнити, - на сторінці першої згадки 1795 року.

«Словник гідронімів України» подає гаслом сам водотік - «Фасів, -ого, ч.; р., п. Здвижу п. Тетерева п. Дніпра» - і серед його історичних форм наводить Фасовочку, за покажчиком Новицького 1878-1882 років і списком річок Маштакова 1913 року^[10]. Але привʼязує словник цю річку не до Фасівочки, а до сусідньої Фасови: у самому гаслі після назви водотоку стоїть «с. Фасова Макарівськ. р-ну Київськ. обл.»^[10]. Що від чого пішло, назва села від назви річки чи навпаки, словник не каже, і жодне інше джерело теж.

Похилевич 1864 року й Список 1900 року називають Фасовку «деревнею»^[3][5], довідник 1946 року - селом під Макарівською сільрадою^[8], а в самих актах про смерть тип розхитується всередині одного року: 1932 року всі вісім актів пишуть «с. Фасівочка»^[1], а 1933-го та сама сільрада в одній справі пише і «с. Фасівочка», і «хут. Фасівочка», і «х. Фасівочка», і саму назву без типу^[2]. Це коливання стоїть у самому документі: писар міняв слово між сусідніми записами; у чинному реєстрі Фасівочка це село^[20].

Поруч є Фасова, інше село, яке в тій самій Макарівській волості мало власну церкву святого Миколая^[11] і власну Фасівську сільраду^[8], тоді як Фасівочка не мала ні першого, ні другої. Ще одна Фасова є на Житомирщині. У чинному Кодифікаторі адміністративно-територіального устрою «Фасівочка» це один рядок на всю Україну, а «Фасова» два^[20].

Кому належало

У 1834 році власником д. Фасовки записаний Антон Семенов Спіра, вдівець, у списку дворян 1-го розряду Київського повіту^[13]. У 1900 році село належить Николаю Карловичу фон Мекку, а його земля обчислена так: «земля же владѣльца деревни» показана в загальній кількості по містечку Макарову, яке становить одне імєніє з д. Фасовкою^[5]. Тобто наприкінці XIX століття Фасівочка не була окремою господарською одиницею, і власного земельного обліку в неї немає. За селянами тоді числилося 224 десятини, і господарювали вони трипільно, а власник шестипільно.

«Фасовка» стоїть окремим обʼєктом у ревізьких казках 1811, 1816, 1834 і 1850 років, причому в казках 1811 і 1834 років вона стоїть поруч із Фасовою й окремо від неї, а для 1816 і 1850 років опис фіксує саму Фасовку^[13]. Тобто за пів століття до фон Мекків і щонайменше за двадцять три роки до Спіри.

На 1887 рік людей рахували разом із Макаровом, але «по счетамъ казеннымъ они исчислены отдѣльно»: ревізьких душ 53, наділу 201 десятина, викупного платежу 196 рублів 9 копійок^[4]. Той самий автор вперше називає Фасовку передмістям містечка.

Коли й у кого фон Мекки купили цю землю, жодне з наявних джерел не каже.

Районні «Нариси з історії Макарівського району» пишуть, що до революції поміщикам і багатим селянам у Фасівочці належало 900 гектарів, а 41 незаможницькому господарству - лише 60^[6]; першою ці числа дала «Історія міст і сіл»^[9]. Ні року, ні документа під цими числами жодна книжка не називає. Звести їх із тим, що є в нас, теж нічим: на 1900 рік за селянами числилося 224 десятини, тобто близько 245 гектарів^[5], і власного земельного обліку в села не було взагалі. Тому 900 і 60 лишаються цифрами книжок.

Скільки людей

Ряд населення має чотири точки за сто тридцять сім років: 131 особа 1864 року^[3], 282 особи 1900 року^[5], 550 осіб 2000 року^[6], 538 осіб 2001 року^[22]. На відміну від більшості сіл району, він зростає. Але між другою й третьою точкою сто років, і що там було з людьми, з наявних джерел не видно. 1887 рік цю прогалину не рятує: Похилевич прямо каже, що людей Фасовки порахували разом із Макаровом, окремого числа немає^[4].

Рік до останнього числа привʼязує лише російськомовна Вікіпедія; українська стаття й довідники громад подають ті самі 538 осіб без року^[22][21]. Скільки людей живе тут зараз, окремо не публікує ніхто: є лише число по всій громаді, 28 700 осіб на 23 лютого 2022 року.

XX століття

Найраніший запис про репресію проти жителя села старший за всі інші на тринадцять років: 13 січня 1921 року Київська губернська надзвичайна комісія засудила до розстрілу Лаврентія Яковича Мазепу, контролера сірникової фабрики «Україна»^[16].

29 квітня 1932 року районна газета «За соціалістичні темпи» надрукувала звіт макарівського колгоспу «Відродження»: виконавши на 26 квітня 1932 року посівплан ранніх ярих культур на сто відсотків, той бере на буксир «Фасівочський колгосп „Більшовик“», щоб допомогти йому впоратися з сівбою^[14].

Прикметник тут одна з ознак, що йдеться про наше село, а не про сусіднє: від Фасівочки газета утворює «Фасівочський»^[14], а від Фасови - «Фасівський», і саме так названо колгосп у зведенні про добрива за 8 лютого 1936 року^[15]. Той самий колгосп стоїть у графі місця роботи в актах про смерть 1932 і 1933 років^[1][2]. В актах 1932 року поруч із ним працює друга господарська одиниця, Артіль ім. Шевченка^[1], а в актах 1933 року її вже немає, зате поряд із членами колгоспу стоять одноосібники й «хазяїни»^[2].

За радянським нарисом, до революції куркулям і поміщикові тут належало 900 гектарів землі, а 41 господарству незаможників - лише 60^[9]. У 1929-1930 роках сімдесят бідняків і середняків хутора обʼєдналися в колгосп «Червоний плугатар», головою обрали незаможника Г. І. Кириленка, а невдовзі частина господарів виділилася в другий колгосп, «Зелений гай»; згодом обидва злилися в артіль «Більшовик»^[9][6]. Найраніший відомий виклад - «Історія міст і сіл» 1971 року; про куркулів у правлінні том посилає на газету «За соціалістичні темпи» від 25.01.1934^[9]; нарис 2006 року переказує ту саму оповідь, а Вікіпедія - без виноски^[21].

Обидві книжки розповідають про роботу артілі й таке: вона купила коней, провела меліорацію на 260 гектарах і збудувала тваринницьку ферму, «яка стала кращою в районі», а 1935 року колгоспники одержали на трудодень по 4 кілограми зерна й 5 кілограмів картоплі^[9][6]. Це єдиний кількісний показник праці по цьому селу за всі роки, і перевірити його нічим: ні відомостей про трудодні, ні звітів артілі ми не бачили.

Розкол книжки пояснюють мовою свого часу. «Історія міст і сіл» винить «рештки розгромлених куркулів і петлюрівців» і куркулів у правлінні, з посиланням на районну газету за 25 січня 1934 року^[9]; нарис 2006 року пише вже «білогвардійців» і газети не називає^[6]. Імен звинувачених немає в жодній.

За 1932 і 1933 роки в актах цивільного стану Макарівської сільради задокументовано пʼятнадцять смертей жителів Фасівочки, здебільшого з іменем, віком, заняттям і причиною, записаними тоді ж^[1][2].

26 травня 1934 року Особлива Нарада при Колегії ДПУ УСРР виселила на три роки за межі України Харлампія Безугленка, уродженця Фасівочки, який на той час жив і працював у Києві^[16]. Пізніше, у 1937 і 1938 роках, до трьох окремих справ потрапили жителі села Артем Мацюк, Андрій Чехановський і Петро Щурик; двох останніх розстріляли.

Про війну відомо два рядки, і обидва з тієї самої книжки: на фронті загинуло 46 жителів села, а самі макарівські підпільники «діяли і у Фасівочці», де організували групу на чолі з колишнім учителем^[6]. Імені керівника книжка не називає. Сайт громади відносить ту саму групу до сусідньої Фасови^[23].

Церква і школа

Своєї церкви в селі не було. У «Списку населених місць» 1900 року воно позначене «д.», тобто деревня, а не село, і ця літера означає саме, що храму немає^[5]. Похилевич 1864 року відносить Фасовку до Православного Макарівського приходу^[3].

Метричні книги записувалися на церкву, а не на приписані до неї хутори: в описі метричних книг церков Київського повіту немає жодної справи з назвою «Фасовка», зате книги куща парафій за 1883-1907 роки зводять в одну справу на рік церкву святого Іллі містечка Макарів, святого Миколая села Фасова, Наливайківки, Колонщини, Мотижина й інших^[11]. Запис про жителя Фасівочки лежить саме там; за назвою села його не знайти. Ми перевірили це в іменному покажчику дублікатів метричних книг губернії: усі написання Фасівочки - і Fasivochka, і Fasovochka, і Fasovka, і Fasivka - дають у ньому нуль записів, тоді як під самим Макаровом лежить близько двадцяти шести тисяч записів Іллінської церкви^[12]. Шукати треба в них.

Школа в селі була. Список 1900 року називає у Фасовці одну школу грамоти, один громадський запасний хлібний магазин, у якому на 1 січня 1900 року лежало 52 чверті озимого хліба й 26 ярого, і пожежну частину з двох бочок, чотирьох багрів і чотирьох драбин, які утримувала громада^[5]. Вікіпедія пише, що школа діяла до Першої світової війни, і виноски не наводить^[21] - але це твердження має документальну опору, хоч сама Вікіпедія її й не називає: школу грамоти в цьому селі фіксує Список 1900 року^[5].

Про сьогоднішню парафію сказати нічого певного. У 2017 році районна газета назвала серед духівництва на поминальному молебні в Макарові священника Є. Чернюка з парафії Святого пророка Іллі Української греко-католицької церкви й позначкою «(с. Фасівочка)»^[24]. Дужки стоять біля імені священника, а не біля храму, а присвячення збігається з історичною макарівською церквою^[11], тож чи є парафія в самій Фасівочці, з цієї згадки не випливає.

Що збереглося

Фасівочка не стоїть у жодному з двох обласних списків памʼяток. Ні в рішенні виконкому Київської облради № 806 від 23 листопада 1970 року^[17], ні в переліку памʼяток, що не підлягають приватизації, затвердженому рішенням обласної ради № 068-06-XXIV 2003 року^[19]. Це не означає, що памʼятки в селі немає або що вона не стоїть на обліку.

Список 1970 року не єдиний обліковий документ області: сусідній Почепин у ньому теж відсутній^[17], а охоронний номер його памʼятникові дало окреме рішення виконкому Київської облради № 271 від 12 травня 1980 року^[18]. Перелік 2003 року відповідає на питання, що не можна приватизувати, а не на питання, що стоїть на обліку, і пропускає обʼєкти, які стоять і сьогодні^[19].

Ні герба, ні прапора село не має: затверджена 2021 року символіка належить усій громаді^[21].

У фонді Макарівської селищної ради лежать погосподарські книги за 1944-1974 роки, і за ними, як пише районна газета, жителі Макарова, Калинівки й Фасівочки можуть відстежити своє родинне дерево^[25]. Це поіменний склад дворів за тридцять років, тобто єдиний відомий шлях до людей середини XX століття в цьому селі.