Текст подано таким, яким він став після цієї правки: пізніших правок тут не видно.
Фасівочка
село, Бучанський район, Київська область. Стара назва Фасовка, Фасовочка
«Деревня окружена сосновымъ боромъ и земли имѣетъ песчаныя», - так Похилевич 1864 року описав Фасовку[3]. Село стоїть за півтори версти від Макарова, при впадінні в Здвиж струмка Фасови, і Фасовку можна вважати передмістям містечка, писав Похилевич 1887 року[4]. Список 1900 року називає у Фасовці одну школу грамоти, один громадський запасний хлібний магазин, у якому на 1 січня 1900 року лежало 52 чверті озимого хліба й 26 ярого, і пожежну частину з двох бочок, чотирьох багрів і чотирьох драбин, які утримувала громада[5].
Сьогодні воно входить до Макарівської селищної територіальної громади Бучанського району[23]. Раніше воно входило до Макарівського району[8], а історично це Макарівська волость Київського повіту Київської губернії[5].
Назва
Найдавніша документована форма це Фасовка: вона стоїть у ревізьких казках 1795 і 1811 років[13], а 1864 року її повторює Похилевич[3]. Так само стоїть і в «Списку населених місць Київської губернії»: «Д. Фасовка (владѣльческая)»[5]. Українська форма Фасівочка трапляється в довіднику адміністративного поділу за 1 вересня 1946 року[8].
Форму Фасівка подає краєзнавча стаття 2012 року[7], а перед тим нарис про Макарів 2006 року серед сіл маєтку Павші[6].
Найраніша відома фіксація це «Слобода Фасовка» 1795 року, а від 1811 року «Фасовка» стоїть у казках окремою позицією, поруч із «Фасовою» й окремо від неї[13].
«Словник гідронімів України» подає гаслом сам водотік - «Фасів, -ого, ч.; р., п. Здвижу п. Тетерева п. Дніпра» - і серед його історичних форм наводить Фасовочку, за покажчиком Новицького 1878-1882 років і списком річок Маштакова 1913 року[10].
Поруч є Фасова, інше село, яке в тій самій Макарівській волості мало власну церкву святого Миколая[11] і власну Фасівську сільраду[8], тоді як Фасівочка не мала ні першого, ні другої.
Кому належало
У 1834 році в списку дворян 1-го розряду Київського повіту при д. Фасовці записаний Антон Семенов Спіра, вдівець[13].
Ще 1864 року Похилевич зараховує Фасовку до маєтку пана Павші, головне управління якого стояло в Макарові[3]. Микола Павша помер 1880 року, лишивши дітям при Макарові й Фасовці 2812 десятин землі[4].
На 1887 рік людей рахували разом із Макаровом, але «по счетамъ казеннымъ они исчислены отдѣльно»: ревізьких душ 53, наділу 201 десятина, викупного платежу 196 рублів 9 копійок[4].
У 1900 році село належить Николаю Карловичу фон Мекку, а його земля обчислена так: «земля же владѣльца деревни» показана в загальній кількості по містечку Макарову, яке становить одне імєніє з д. Фасовкою[5]. За селянами тоді числилося 224 десятини, і господарювали вони трипільно, а власник шестипільно.
Скільки людей
У 1864 році у Фасовці жила 131 душа обох статей[3]; у 1900 році тут стояло 66 дворів і жило 282 особи, 139 чоловіків і 143 жінки[5]. Наступне число - 550 осіб на 15 грудня 2000 року, 196 будинків і 201 господарство[6].
XX століття
13 січня 1921 року Київська губернська надзвичайна комісія засудила до розстрілу Лаврентія Яковича Мазепу, контролера сірникової фабрики «Україна»[16].
До революції куркулям і поміщикові тут належало 900 гектарів землі, а 41 господарству незаможників - лише 60, пише радянська «Історія міст і сіл»[9]. У 1929-1930 роках сімдесят бідняків і середняків хутора обʼєдналися в колгосп «Червоний плугатар», головою обрали незаможника Г. І. Кириленка, а невдовзі частина господарів виділилася в другий колгосп, «Зелений гай»; згодом обидва злилися в артіль «Більшовик»[9][6]. Розкол том пояснює тим, що «рештки розгромлених куркулів і петлюрівців підбурили деяких бідняків та середняків виділитись у другий колгосп», а куркулям у правлінні артілі закидає, що вони «знищували поголів’я коней»[9].
За «Історією міст і сіл» і нарисом 2006 року, артіль купила коней, провела меліорацію на 260 гектарах і збудувала тваринницьку ферму, «яка стала кращою в районі», а 1935 року колгоспники одержали на трудодень по 4 кілограми зерна й 5 кілограмів картоплі[9][6].
29 квітня 1932 року районна газета «За соціалістичні темпи» надрукувала звіт макарівського колгоспу «Відродження»: виконавши на 26 квітня 1932 року посівплан ранніх ярих культур на сто відсотків, той бере на буксир «Фасівочський колгосп „Більшовик“», щоб допомогти йому впоратися з сівбою[14].
В актах про смерть 1932 року місцем роботи жителів села названо артіль, згодом колгосп «Більшовик», а в лютому, ще до нього, один раз артіль імені Шевченка[1]; в актах 1933 року артілі імені Шевченка вже немає, зате поряд із членами колгоспу записано одноосібницю й «хазяїна»[2].
За 1932 і 1933 роки в актах цивільного стану Макарівської сільради задокументовано пʼятнадцять смертей жителів Фасівочки, здебільшого з іменем, віком, заняттям і причиною, записаними тоді ж[1][2].
26 травня 1934 року Особлива Нарада при Колегії ДПУ УСРР виселила на три роки за межі України Харлампія Безугленка, уродженця Фасівочки, який на той час жив і працював у Києві[16]. Пізніше, у 1937 і 1938 роках, до трьох окремих справ потрапили жителі села Артем Мацюк, Андрій Чехановський і Петро Щурик; двох останніх розстріляли.
На фронті загинуло 46 жителів села, а «підпільники-макарівці діяли і у Фасівочці»; тут було організовано підпільну групу, яку очолив колишній учитель[6].
Церква
Своєї церкви в селі не було[5]. Похилевич 1864 року відносить Фасовку до Православного Макарівського приходу[3].
Для пошуку. У документах XIX століття село записане як «Фасовка» Макарівської волості Київського повіту[5], а хрещення, шлюби й похорони його жителів шукають у метричних книгах Іллінської церкви Макарова, до приходу якої село належало[3][11]. Записи села шукають під Макарівською сільрадою[8]: акти 1932-1933 років стоять у книгах Макарівського району в ДАКО, ф. Р-5634, оп. 1[1][2].