Фасівочка

село, Бучанський район, Київська область. Стара назва Фасовка, Фасовочка

У 1864 році у Фасовці жила 131 душа обох статей^[3]. У 1900 році тут стояло 66 дворів і жило 282 особи, 139 чоловіків і 143 жінки^[4]. Наступне число, яке взагалі є, це 538, і воно з перепису 2001 року^[19]. Між цими двома числами в ряду немає жодної точки. Немає й розповіді: радянська «Історія міст і сіл Української РСР» не називає Фасівочку жодного разу, ні окремою статтею, ні рядком у статті про сусідню Фасову^[7].

Село стоїть за півтори версти від Макарова, при впадінні в Здвиж струмка Фасови^[3]. З 27 листопада 2020 року воно належить до Макарівської селищної територіальної громади Бучанського району^[20], до реформи входило до Макарівського району, а історично це Макарівська волость Київського повіту Київської губернії^[4]. Саме за цією адресою його треба шукати в документах, а не за сучасним районом.

Назва

Найдавніша документована форма це Фасовка: вона стоїть у ревізьких казках 1795 і 1811 років^[10], а 1864 року її повторює Похилевич^[3]. Так само стоїть і в «Списку населених місць Київської губернії»: «Д. Фасовка (владѣльческая)»^[4]. Українська форма Фасівочка трапляється в довіднику адміністративного поділу за станом на 1 вересня 1946 року^[6]. Російськомовні реєстри XX століття подають село як Фасовочку^[19].

Форму Фасівка подає лише краєзнавча стаття 2012 року, і в документах вона не трапляється^[5].

Коли ця назва зʼявляється вперше, джерела розходяться. Найраніша відома фіксація це «Слобода Фасовка» 1795 року, а від 1811 року «Фасовка» стоїть у казках окремою позицією, поруч із «Фасовою» й окремо від неї^[10]. Краєзнавча стаття 2012 року датує заснування села інакше - «близько 1850 року», - і опори цього датування не називає^[5]. Обидві версії й те, чим їх розрізнити, - на сторінці першої згадки 1795 року.

Схожа назва була і в води. «Словник гідронімів України» подає гаслом сам водотік - «Фасів, -ого, ч.; р., п. Здвижу п. Тетерева п. Дніпра» - і серед його історичних форм наводить Фасовочку, за покажчиком Новицького 1878-1882 років і списком річок Маштакова 1913 року^[8]. Але привʼязує словник цю річку не до Фасівочки, а до сусідньої Фасови: у самому гаслі після назви водотоку стоїть «с. Фасова Макарівськ. р-ну Київськ. обл.»^[8]. Що від чого пішло, назва села від назви річки чи навпаки, словник не каже, і жодне інше джерело теж.

Плавав і тип поселення. Похилевич 1864 року й Список 1900 року називають Фасовку «деревнею»^[3][4], довідник 1946 року - селом під Макарівською сільрадою^[6], а в самих актах про смерть тип розхитується всередині одного року: 1932 року всі вісім актів пишуть «с. Фасівочка»^[1], а 1933-го та сама сільрада в одній справі пише і «с. Фасівочка», і «хут. Фасівочка», і «х. Фасівочка», і саму назву без типу^[2]. Це коливання стоїть у самому документі: писар міняв слово між сусідніми записами; у чинному реєстрі Фасівочка це село^[17].

Імʼя в цих місцях повторюється небезпечно. Поруч є Фасова, інше село, яке в тій самій Макарівській волості мало власну церкву святого Миколая^[9] і власну Фасівську сільраду^[6], тоді як Фасівочка не мала ні першого, ні другої. Ще одна Фасова є на Житомирщині. У чинному Кодифікаторі адміністративно-територіального устрою «Фасівочка» це один рядок на всю Україну, а «Фасова» два^[17].

Скільки людей

Ряд населення має три точки за сто тридцять сім років: 131 особа 1864 року^[3], 282 особи 1900 року^[4], 538 осіб 2001 року^[19]. На відміну від більшості сіл району, він не спадає, а зростає. Але це не історія зростання, а історія прогалини: між другою й третьою точкою сто років, і що там було з людьми, з наявних джерел не видно.

Останнє число варте обмовки. Рік до нього привʼязує лише російськомовна Вікіпедія; українська стаття й агрегатори громад подають ті самі 538 осіб без року^[19][18]. Це одне число, яке мандрує реєстрами понад двадцять років, а не кілька окремих вимірів. Скільки людей живе тут зараз, окремо не публікує ніхто: є лише число по всій громаді, 28 700 осіб станом на 23 лютого 2022 року^[18].

Чия була земля

У 1834 році власником д. Фасовки записаний Антон Семенов Спіра, вдівець, у списку дворян 1-го розряду Київського повіту^[10]. У 1900 році село належить Николаю Карловичу фон Мекку, і тут важлива не сама особа, а те, як її земля обчислена: «земля же владѣльца деревни» показана в загальній кількості по містечку Макарову, яке становить одне імєніє з д. Фасовкою^[4]. Тобто наприкінці XIX століття Фасівочка не була окремою господарською одиницею, і власного земельного обліку в неї немає. За селянами тоді числилося 224 десятини, і господарювали вони трипільно, а власник шестипільно^[4].

Власники мінялися, а одиниця обліку трималася. «Фасовка» стоїть окремим обʼєктом у ревізьких казках 1811, 1816, 1834 і 1850 років, причому в казках 1811 і 1834 років вона стоїть поруч із Фасовою й окремо від неї, а для 1816 і 1850 років опис фіксує саму Фасовку^[10]. Тобто за пів століття до фон Мекків і щонайменше за двадцять три роки до Спіри.

Коли й у кого фон Мекки купили цю землю, жодне з наявних джерел не каже.

XX століття

1921. Найраніший запис про репресію проти жителя села старший за всі інші на тринадцять років: 13 січня 1921 року Київська губернська надзвичайна комісія засудила до розстрілу Лаврентія Яковича Мазепу, контролера сірникової фабрики «Україна»^[13].

Колгосп. 29 квітня 1932 року районна газета «За соціалістичні темпи» надрукувала звіт макарівського колгоспу «Відродження»: виконавши на 26 квітня 1932 року посівплан ранніх ярих культур на сто відсотків, той бере на буксир «Фасівочський колгосп „Більшовик“», щоб допомогти йому впоратися з сівбою^[11]. Прикметник тут одна з ознак, що йдеться про наше село, а не про сусіднє: від Фасівочки газета утворює «Фасівочський»^[11], а від Фасови - «Фасівський», і саме так названо колгосп у зведенні про добрива за 8 лютого 1936 року^[12]. Той самий колгосп стоїть у графі місця роботи в актах про смерть 1932 і 1933 років^[1][2]. В актах 1932 року поруч із ним працює друга господарська одиниця, Артіль ім. Шевченка^[1], а в актах 1933 року її вже немає, зате поряд із членами колгоспу стоять одноосібники й «хазяїни»^[2].

Вікіпедія додає, що 1929 року в селі створили колгосп «Червоний плугатар», 1930-го «Зелений гай», і що незабаром обидва злилися в «Більшовика». Виноски вона не наводить, і жодне інше джерело цих двох назв не підтверджує^[18].

Голод. За 1932 і 1933 роки в актах цивільного стану Макарівської сільради задокументовано пʼятнадцять смертей жителів Фасівочки, здебільшого з іменем, віком, заняттям і причиною, записаними тоді ж. Але не всюди: вік Настасі Вовченко в бланку не читається, причини смерті немає в актах Марії Котигорошко й місячного Сергія Кириленка, а в акті Віктора Яновського немає дати смерті^[1][2].

Репресії. 26 травня 1934 року Особлива Нарада при Колегії ДПУ УСРР виселила на три роки за межі України Харлампія Безугленка, уродженця Фасівочки, який на той час жив і працював у Києві^[13]. Пізніше, у 1937 і 1938 роках, до трьох окремих справ потрапили жителі села Артем Мацюк, Андрій Чехановський і Петро Щурик; двох останніх розстріляли^[13].

Війна. Вікіпедія пише, що на фронті загинули 46 мешканців Фасівочки й що в селі діяла підпільна група на чолі з місцевим учителем; виносок вона не наводить^[18]. Підпільну групу сайт громади відносить натомість до сусідньої Фасови^[20]. Обидва твердження лишаються неперевіреними, і саме тут найбільший ризик сплутати два села.

Церква і школа

Своєї церкви в селі не було. У «Списку населених місць» 1900 року воно позначене «д.», тобто деревня, а не село, і ця літера означає саме відсутність храму^[4]. Похилевич 1864 року відносить Фасовку до Православного Макарівського приходу^[3].

Для того, хто шукає предків, це найважливіше на цій сторінці. Метричні книги записувалися на церкву, а не на приписані до неї хутори: в описі метричних книг церков Київського повіту немає жодної справи з назвою «Фасовка», зате книги куща парафій за 1883-1907 роки зводять в одну справу на рік церкву святого Іллі містечка Макарів, святого Миколая села Фасова, Наливайківки, Колонщини, Мотижина й інших^[9]. Запис про жителя Фасівочки треба шукати там, а не за назвою села.

Школа в селі була. Список 1900 року називає у Фасовці одну школу грамоти, один громадський запасний хлібний магазин, у якому на 1 січня 1900 року лежало 52 чверті озимого хліба й 26 ярого, і пожежну частину з двох бочок, чотирьох багрів і чотирьох драбин, які утримувала громада^[4]. Вікіпедія пише, що школа діяла до Першої світової війни, і виноски не наводить^[18] - але це твердження має документальну опору, хоч сама Вікіпедія її й не називає: школу грамоти в цьому селі фіксує Список 1900 року^[4].

Про сьогоднішню парафію сказати нічого певного. У 2017 році районна газета назвала серед духівництва на поминальному молебні в Макарові священника Є. Чернюка з парафії Святого пророка Іллі Української греко-католицької церкви й позначкою «(с. Фасівочка)»^[21]. Дужки стоять біля імені священника, а не біля храму, а присвячення збігається з історичною макарівською церквою^[9], тож чи є парафія в самій Фасівочці, з цієї згадки не випливає.

Що збереглося

Памʼяток у Фасівочці не обліковано в жодному з двох обласних переліків. Ні в рішенні виконкому Київської облради № 806 від 23 листопада 1970 року^[14], ні в рішенні обласної ради № 068-06-XXIV 2003 року^[16]. Формулювання тут саме таке, і різниця не словесна: перелік обліковує памʼятки, а не все поставлене. Сусідній Почепин у переліку 1970 року теж відсутній^[14], а охоронний номер його памʼятникові дало окреме рішення виконкому Київської облради № 271 від 12 травня 1980 року^[15]. Тому з двох переліків випливає, що памʼятка не стояла на обліку, а не що її в селі немає.

Ні герба, ні прапора село не має; затверджена 2021 року символіка належить громаді, а не Фасівочці^[18].

Зате збереглося те, чого немає майже ніде. У фонді Макарівської селищної ради лежать погосподарські книги за 1944-1974 роки, і за ними, як пише районна газета, жителі Макарова, Калинівки й Фасівочки можуть відстежити своє родинне дерево^[22]. Це поіменний склад дворів за тридцять років, тобто єдиний відомий шлях до людей середини XX століття в селі, у якого немає ні мартиролога, ні статті в довіднику.