Нуль актів проти двохсот чотирнадцяти
За описом фонду цього села в архіві немає взагалі: чотири з гаком тисячі рядків, і жодної згадки. За пофондовою базою в тому самому фонді лежать 214 актів по ньому.
Опис фонду - перше, куди йдуть по документи села. Він каже, які справи є, за які роки і про які населені пункти. По цьому селу він каже: нічого. Жодного разу на весь фонд, у чотирьох з гаком тисячах рядків.
А в тому самому фонді лежать 214 актів по ньому.[1]
Порожнечу в описі читають як вирок
За заголовком з опису шукають далі: з нього роблять покажчики, за ним індексують справу пошукові системи. Тому порожнє місце в описі виглядає відповіддю на питання про село: якщо назви немає в чотирьох тисячах рядків заголовків, то й документів по ньому не збереглося. Висновок зручний і на вигляд бездоганний.
Що дала пофондова база
Пофондова база реєстрації актів іде іншим шляхом: вона індексує самі записи, по населеному пункту, названому в акті.[1] Звідти й 214 - там, де опис мовчав.
Далі йдуть самі справи. У справі 638 рядки цього села лежать упереміж із сусіднім: справа та сама, аркуші сусідні, села різні, і розрізняє їх тільки сам рядок акта. Розбирати такий блок доводиться поаркушно - інакше акти одного села тихо дістаються іншому.[2]
Заголовок пишуть по титулу й перших аркушах
Опис складали через десятиліття після того, як книги вели, - по вже зшитих справах. Укладач бере зшиток, дивиться титул і перші аркуші й пише заголовок: чия сільрада, які роки, які села.
Сільрада ж вела книгу реєстрації на кущ населених пунктів. У заголовок потрапляли ті назви, які укладач визнав за потрібне виписати: центр сільради, найбільші села. Хутір, з якого за рік два-три записи десь посеред зшитка, у цей заголовок не потрапляв - для нього просто немає рядка.
А зміст справи лишається там, де був: усередині.
Опис описує справи
Опис описує справи, а не їхній зміст.
Тому «в описі немає» означає рівно одне: назви немає в заголовку. Про вміст справ це не каже нічого. Село від порожнього заголовка не зникає - воно лежить усередині чужих справ, у рядках актів. За назвою малого села в описі не знайдеться нічого: воно там ніколи й не було назване.
Що з цього випливає для пошуку
Опис фонду не годиться для відповіді «документів немає». Він годиться для відповіді «є справи, названі так-то».
Якщо село мале - хутір, слобідка, присілок, - шукати треба трьома шляхами поспіль:
- пофондова база актів, за назвою пункту в самому записі;
- справи сільради, до якої село належало того року (а не сьогодні);
- поаркушний перегляд блоку, якщо база вказала на справу без деталей.
Перший шлях дешевий, третій дорогий. Але тільки третій відповідає на питання «скільки їх насправді».
Чого не встановлено
Скільки з тих 214 актів записують смерті голодних 1932-1933 років, поаркушно прочитана частина не показує: перебрано не всі. Тому число з бази лишається числом з бази, а не лічбою актів про голод.
І окремо лишається хутір Квасівочка, який стоїть у покажчику тієї самої бази й не трапляється більше ніде: ні в чинному кодифікаторі, ні в довідниках 1946-1947 років, ні на картах. Або це стара назва, що вийшла з ужитку раніше за всі довідники, або описка в самому покажчику. Певність дасть заголовок справи, у якій цей хутір названо.