Акти про смерть 1932 і 1933 років, складені Макарівською сільрадою

У «Національній книзі памʼяті жертв Голодомору» немає по Фасівочці ні нарису, ні мартиролога^[4]. Усе, що відомо поіменно про померлих у цьому селі за 1932 і 1933 роки, походить не з книги, а з самих актів про смерть: пʼятнадцяти бланків, заповнених рукою реєстратора Макарівської сільради тоді ж^[1][2].

Чому їх немає ні в описі фонду, ні в змісті книги. Фасівочка не мала власної сільради, а опис фонду перелічує сільради, не села: назва хутора не трапляється в ньому жодного разу. У «ЗМІСТІ КНИГИ» обох справ її теж немає - її акти лежать усередині макарівського блоку^[1][2]. Знайти їх можна лише через машинописний покажчик самих актів, за яким по цьому селу у фонді загалом 214 записів цивільного стану за 1921-1935 роки^[3].

Що дає бланк і чого не дає мартиролог

Мартиролог, якби він був, подав би імʼя, вік і дату. Бланк 1930-х має ще чотири графи, яких у книгах немає: національність, назву хутора, заняття й місце роботи^[2]. Саме з них видно, як був улаштований цей хутір у ті два роки.

Дві артілі 1932 року. Господарство названо в шести актах того року з восьми, і поруч у них стоять дві господарські одиниці: Артіль ім. Шевченка й Артіль ім. Більшовика, причому від квітня до жовтня та сама «Артіль ім. Більшовика» в тих самих бланках стає «колгоспом ім. Більшовик»^[1]. У двох актах, Марії Степанової Котигорошко й Казіміра Броніславова Рожнятовського, господарства не названо взагалі^[1]. Той самий колгосп 29 квітня 1932 року назвала районна газета: макарівське «Відродження» звітувало, що на 26 квітня 1932 року виконало посівплан ранніх ярих культур на сто відсотків і бере на буксир «Фасівочський колгосп „Більшовик“», який відстає з сівбою^[5].

1933 рік: колгосп і ті, хто поруч. Артілі ім. Шевченка в актах уже немає. Зате поряд із членами колгоспу «Більшовик» у графі господарства стоять одноосібники й «хазяїни»: вісімдесятирічна Марья Макарова Кириленко записана одноосібницею, сімдесятирічний Віктор Іванів Яновський - «хазяїном»^[2]. Тобто навіть у 1933 році хутір не був колгоспним цілком: колгосп, одноосібники й «хазяїни» стоять у графах одного й того самого бланка.

Хто вмирав

За 1932 рік актів вісім. Двоє немовлят: Петро Артемів Мацюх, якому в бланку записано «2» (найімовірніше місяці), помер 8 лютого, і Микола Ларіонів Кириленко, теж «2», помер 9 травня. Трирічний Казімір Броніславів Рожнятовський помер 2 березня від запалення легень. Настася Микітовна Вовченко померла 10 червня, і вік у її бланку не читається - шість чи вісім. Двадцятидворічна Олька Грицкова Мякшило померла 9 травня від туберкульозу. Троє дорослих: Марія Лукіянова Кириленко, шістдесяти років, померла 17 квітня, Герасим Есипов Кириленко, шістдесяти двох, помер 14 жовтня, Марія Степанова Котигорошко, сімдесяти пʼяти, померла 26 січня; причини її смерті в бланку немає^[1].

За 1933 рік дітей лише двоє, і одна з них це ціле життя завдовжки місяць. Сергій Василів Кириленко народився 2 серпня 1933 року, перша дитина в матері, якій було двадцять, і помер 2 вересня. Причини смерті в бланку не зазначено, графи заняття прокреслені^[2]. Його імʼя стоїть у двох справах того самого фонду - у книзі народжень і в книзі смертей, - і разом вони складають усю його біографію^[3].

Друга дитина того року - Наташка Есипова Мазепа, якій у бланку записано «3», найімовірніше місяці. Вона померла 5 серпня 1933 року, друга дитина в матері, якій було тридцять чотири; причину смерті записано одним словом: «удар»^[2].

3 червня 1933 року помер Петро Ничипоров Ніщенко, тридцяти років, хлібороб, член колгоспу «Більшовик». У графі причини смерті записано одне слово: «повісився»^[2].

В одному акті того ж року дати смерті немає взагалі: у бланку Віктора Іванового Яновського графа порожня, записано лише дату реєстрації, 28 травня 1933 року^[2].

Від чого, за документом

Троє із семи померлих 1933 року записані «від старости»: Андрій Іванович Яновський, 67 років, помер 27 березня; Віктор Іванів Яновський, 70 років; Марья Макарова Кириленко, 80 років, померла 12 травня^[2]. Ще одна, сорокарічна Параска Есипова Гордієнко, померла 17 грудня від туберкульозу, і це єдиний із пʼятнадцяти актів, де записано, що померла користувалася лікарською допомогою^[2].

Формула не нова й не тільки для старих: 1932 року нею записано смерть шістдесятирічної Марії Лукіянової Кириленко, арк. 28^[1].

Голоду в графі причини не названо в жодному з семи актів 1933 року. Це не доказ його відсутності: «від старости» у людей 67, 70 і 80 років - це формулювання сільради, а не діагноз, і до жодного з цих трьох актів не додано лікарської довідки, тоді як в актах 1932 року номери таких довідок стоять (арк. 6, 15 і 33)^[1][2]. Двоє померли 27 березня і 12 травня, третій - не пізніше 28 травня: дати смерті в його бланку немає, є тільки дата реєстрації^[2]. Це застереження, а не висновок, і далі за нього наявні документи не пускають.

Кого в цих книгах немає

Прізвищ Безугленко, Чехановський і Щурик в актах 1932 і 1933 років немає жодного разу^[1][2] - хоча люди з цими прізвищами в селі були: Харлампій Безугленко, Андрій Чехановський і Петро Щурик.

Межа тут важлива. Пʼятнадцять актів це не всі смерті села за два роки, а тільки ті, що збереглися у двох справах фонду. Відсутність прізвища означає, що в цих книгах його немає, а не що такої родини в селі не було.