Троє повʼязаних із селом у трьох різних справах

За 1937 і 1938 роки довідник «Реабілітовані історією» називає трьох жителів Фасівочки^[1]. Це не одна справа на село, а три окремі потрапляння в різні за масштабом операції, з різними органами й різними колами людей. Ще раніше, 26 травня 1934 року, за межі України виселили уродженця села Харлампія Безугленка, але та висилка стоїть окремо: інший орган, інша доба й Київ замість села.

Артем Дмитрович Мацюк

1900 року народження, уродженець села Дідилів Камʼянсько-Бузького району Львівської області, українець, малописьменний. Жив у Фасівочці, колгоспник. 2 листопада 1937 року Особлива Нарада при НКВС СРСР засудила його до десяти років позбавлення волі^[1]. Під цією датою в макарівському розділі проходять девʼятнадцятеро - найширше коло з трьох.

До Фасівочки Мацюка привʼязує тільки проживання, не народження. Рідню його треба шукати на Львівщині, у Камʼянсько-Бузькому районі^[1].

Андрій Михайлович Чехановський

1899 року народження, уродженець і житель Фасівочки, українець, освіта початкова, колгоспник. 1 грудня 1937 року трійка при УНКВС по Київській області засудила його до розстрілу. Вирок виконано 14 грудня. Місце поховання невідоме^[1]. Того дня та сама трійка засудила чотирнадцятьох людей з району.

Петро Іванович Щурик

1891 року народження, уродженець Польщі, поляк, неписьменний. Жив у Фасівочці, колгоспник. 16 січня 1938 року постановою НКВС СРСР і Прокуратурою СРСР засуджений до розстрілу, страчений 1 лютого. Місце поховання невідоме^[1].

Формула «Постановою НКВС СРСР і Прокуратурою СРСР» це так звана двійка, позасудовий порядок національних операцій; сам Щурик записаний у довіднику поляком, уродженцем Польщі^[1]. Під цією датою в макарівському розділі проходять шістнадцятеро людей, і дванадцятеро з них записані німцями, здебільшого з Садків-Строївки: коло вужче за два попередні, але зібране за національною ознакою.

Що з цього видно

Трьох людей забрали за два з половиною місяці, і жодного разу це не була та сама установа: спершу Особлива Нарада при НКВС СРСР, тоді обласна трійка, тоді двійка НКВС і Прокуратури СРСР. Різняться й кола, у які вони потрапили: девʼятнадцятеро на дату в Мацюка, чотирнадцятеро в Чехановського, шістнадцятеро в Щурика^[1]. Село не проходило однією справою й не було обʼєктом жодної з цих операцій; його жителів забирало щоразу інше відомство й щоразу разом з іншими людьми.

Реабілітували Чехановського 1987 року, Мацюка і Щурика 1989-го^[1].

Чого джерело не каже: ні номерів справ, ні статей звинувачення, ні місця поховання двох страчених. Формуляр довідника таких полів не має.