Троє повʼязаних із селом у трьох різних справах

За 1937 і 1938 роки довідник «Реабілітовані історією» називає трьох жителів Фасівочки^[1]. Це не одна справа на село, а три окремі вироки трьох різних органів, щоразу разом з іншими людьми. Ще раніше, 26 травня 1934 року, за межі України виселили уродженця села Харлампія Безугленка, але та висилка стоїть окремо: інший орган, інша доба й Київ замість села.

Артем Дмитрович Мацюк

1900 року народження, уродженець села Дідилів Камʼянсько-Бузького району Львівської області, малописьменний. Жив у Фасівочці, колгоспник. 2 листопада 1937 року Особлива Нарада при НКВС СРСР засудила його до десяти років позбавлення волі^[1]. Під цією датою в макарівському розділі проходять девʼятнадцятеро, але Особлива Нарада засудила з них лише чотирьох, а решту пʼятнадцятьох того самого дня судила двійка НКВС і Прокуратури СРСР^[2].

До Фасівочки Мацюка привʼязує тільки проживання, не народження. Народився він на Львівщині, у Дідилові Камʼянсько-Бузького району^[1].

Андрій Михайлович Чехановський

1899 року народження, уродженець і житель Фасівочки, освіта початкова, колгоспник. 1 грудня 1937 року трійка при УНКВС по Київській області засудила його до розстрілу. Вирок виконано 14 грудня. Місце поховання невідоме^[1]. Того дня та сама трійка засудила тринадцятьох людей з району.

Петро Іванович Щурик

1891 року народження, уродженець Польщі, неписьменний. Жив у Фасівочці, колгоспник. 16 січня 1938 року постановою НКВС СРСР і Прокуратурою СРСР засуджений до розстрілу, страчений 1 лютого. Місце поховання невідоме^[1].

Формула «Постановою НКВС СРСР і Прокуратурою СРСР» означає так звану двійку, Комісію наркома внутрішніх справ СРСР і прокурора СРСР: цей позасудовий орган, створений у серпні 1937 року, виносив вироки у справах заарештованих за «національними лініями»^[2]; сам Щурик записаний у довіднику уродженцем Польщі^[1]. Під цією датою в макарівському розділі проходять шістнадцятеро людей, але двійка з них засудила лише трьох: Щурика й ще двох. Решту тринадцятьох, усіх німців, серед них сімох уродженців або жителів Садків-Строївки, того самого дня засудила на десять років Особлива Нарада при НКВС СРСР.

Що з цього видно

Трьох людей засудили за два з половиною місяці, і жодного разу це не була та сама установа: спершу Особлива Нарада при НКВС СРСР, тоді обласна трійка, тоді двійка НКВС і Прокуратури СРСР. Різняться й кола, у які вони потрапили: того самого дня той самий орган засудив разом із Мацюком чотирьох, разом із Чехановським тринадцятьох, разом зі Щуриком трьох^[1]. Село не проходило однією справою: його жителів засуджував щоразу інший орган і щоразу разом з іншими людьми.

Реабілітували Чехановського 1987 року, Мацюка і Щурика 1989-го^[1].

Чого джерело не каже: ні номерів справ, ні статей звинувачення; формуляр довідника таких полів не має^[1]. Місце поховання обох страчених довідник записує невідомим.