Репресії у Фасівочці: пʼять імен, 1921-1938
Пʼятеро уродженців і жителів Фасівочки стоять у макарівському розділі «Реабілітованих історією». Троє з пʼятьох розстріляні[1].
Найраніший вирок в усьому районі
Лаврентій Якович Мазепа, 1893 року народження, контролер сірникової фабрики «Україна», розстріляний за постановою Колегії секретно-оперативного відділу Київської Губернської Надзвичайної комісії 13 січня 1921 року[1].
Це найраніший вирок в усьому макарівському розділі книги - на девʼять років раніше за першу хвилю колективізації. Судила його ще губернська НК, органу з такою назвою не буде вже за рік. Про цей вирок розказано окремо.
Реабілітували Мазепу 1994 року, через сімдесят три роки.
Сірникова фабрика
Запис про Мазепу називає в самій Фасівочці сірникову фабрику «Україна» й посаду контролера при ній[1]. Для села це рідкісна деталь: у решті записів переліку заняття колгоспні або одноосібні.
Тридцять сьомий: двоє прийшлих і один свій
Андрій Михайлович Чехановський, 1899 року народження, колгоспник, уродженець самої Фасівочки, - розстріл за вироком трійки 1 грудня 1937 року, виконано 14 грудня[1]. Реабілітований 1987 року, раніше за всіх у переліку.
Двоє інших народилися далеко:
- Артем Дмитрович Мацюк, 1900 року, з Дідилова на Львівщині, колгоспник, - десять років за вироком Особливої Наради 2 листопада 1937 року[1];
- Петро Іванович Щурик, 1891 року, уродженець Польщі, колгоспник, - розстріл за постановою НКВС СРСР і Прокуратури СРСР 16 січня 1938 року, виконано 1 лютого[1].
Щурик - єдиний у переліку, кому місцем народження записано цілу країну, без села.
Висланий візник
Харлампій Васильович Безугленко, 1893 року народження, уродженець Фасівочки, на час арешту жив у Києві й візникував в артілі «Перевізкоп». Особлива Нарада при Колегії ДПУ УСРР, 26 травня 1934 року, виселення на три роки за межі України[1].
Чого книга не каже
Статті звинувачення у виданні немає в жодному записі, немає й номерів архівно-слідчих справ[1]. Тому за що саме засудили цих пʼятьох, із наявного джерела не встановлюється.