Садки-Строївка
село, Бучанський район, Київська область. Стара назва Садки, Строевка, Строївка, С.-Строївка, Sadki-Stroyevka
1900 року на місці теперішнього села стояли дві німецькі колонії, і довідник Київської губернії записав їх окремо, кожну під своїм номером. У Садках було 11 дворів і 64 жителі, у Строївці 23 двори і 126 жителів[1]. Восени 1938 року трійка УНКВС по Київській області засудила до розстрілу голову сільської ради Еріха Міллера й директора місцевої неповної середньої школи Едмунда Цвайнигера[36][37].
1900 року обидві колонії належали до Брусилівської волості Радомисльського повіту; від Садків до повітового міста рахували 20 верст, від Строївки 21[1]. Довідник місць FamilySearch теж записує Sadki-Stroyevka колонією Радомисльського повіту до 1922 року[12]. 1926 року хутори Садки й Строївка стоять у Садки-Строївській сільраді Макарівського району[16], 1971 року Садки-Строївка підпорядкована Борівській сільраді[18], а нині це село Макарівської громади Бучанського району[19].
Назва
Садки, Строевка, Строївка, Садки Строївка, С.-Строївка, Sadki-Stroyevka. Складеної назви в довіднику 1900 року немає: Садки й Строевка там дві окремі статті[1]. У списку поселень 1924 року «Садки Строївка» вже стоїть одним рядком у таблиці Борівської сільради, без власних чисел людності[15]. 1926 року Садки й Строївка знову записані двома хуторами Садки-Строївської сільради, разом із Будищем і Лисицею[16]. Сільраду в таблиці позначено «Національна чеська»[16].
Друга половина назви довго жила сама. Районна газета 1932 і 1936 років скорочує першу половину до літери: «С.-Строївка»[2][3]. У книзі народжень 1938 року частина бланків має штамп «Садки-Строївська сільрада», а в записі № 6 місцем постійного життя батьків записано «с. Строївка»[7]. Довідник адміністративного поділу 1947 року дає в Садко-Строївській сільраді село Садки-Строївка і окремо хутір Садки[17]. У рішенні облвиконкому 1970 року братська могила стоїть у хуторі Строївка Макарівського району[10]. Вулиця Строївка є в селі й тепер: її названо в графіку відключень світла 2021 року[42].
Краєзнавець Є. Букет пише, що урочище Садки позначене на карті Шуберта 1868 року, а колонії Садки і Строївка вперше фіксуються під час перепису 1897 року[13][14]. Виноска до перепису в його журнальній статті веде на Список населених місць Київської губернії 1900 року[13]. Там само сказано, що Садки-Строївка «зазначається як місце народження її мешканців з 1883 року»; виноска до цих слів веде на книгу 2 «Реабілітованих історією», с. 543, тобто на довідку про Августина Петровського, народженого 1883 року в Садках-Строївці[13][33]. Це рік народження однієї людини, українця, а не дата заснування колоній.
Не плутати. Села Строївка є ще в Купʼянському районі Харківської і в Чернігівському районі Чернігівської області[19]. Житомирські томи «Реабілітованих історією» пишуть про колонію «Строївка Брусилівської вол. Радомисльського пов.», і покажчик тому зводить її саме до Садків-Строївки Макарівського району[21]. Так записаний, наприклад, Рейнгольд Опатерний 1907 року народження. Він жив у Кримку Радомисльського району і 5 листопада 1937 року був розстріляний у Житомирі[20]. Акт УНКВС 1937 року називає його уродженцем «с. Строевка Макаровского р-на»[22].
Кому належало
Дві колонії сиділи на різній землі. У Садках довідник 1900 року лічить 38 десятин і пише, що колонія «принадлежитъ Георгію Павлову Шлейферу и состоитъ въ арендѣ у колонистовъ»; господарство колоністи вели самі, за шестипільною системою[1]. У Строївці землі 275 десятин, «принадлежащихъ колонистамъ»[1].
Скільки людей
| Рік | Людей | Що саме порахували |
|---|---|---|
| 1900 | 64 | колонія Садки, 11 дворів; 26 чоловіків і 38 жінок[1] |
| 1900 | 126 | колонія Строевка, 23 двори; 65 чоловіків і 61 жінка[1] |
| 1926 | 85 | хутір Садки, 17 господ[16] |
| 1926 | 254 | хутір Строївка, 50 господ[16] |
| 2000 | 135 | село, на 15 грудня; 102 житлові будинки, 104 господарства[31] |
| 2022 | 86 | наявне населення на 15 вересня за обліком громади[41] |
1900 і 1926 року Садки й Строївка лічилися окремо, а таблиця 2000 року дає одне число на все село[1][16][31]. 1924 року «Садки Строївка» власного числа не має: список поселень ставить її в одну дужку з Будищем-Лисицею[15].
XX століття
Колгосп ім. Лібкнехта і план на гній
25 грудня 1932 року районна газета «За соціалістичні темпи» назвала С.-Строївку серед макарівських сіл, де ще не зрушила з місця возовиця лісу[2]. Повної назви газета не пише, лише «С.-Строївка», а поруч у переліку стоять інші села району, Макарів, Липівка, Ситняки, Юрів[2].
31 січня 1936 року бюро райпарткому розбирало підготовку до сівби в колгоспі ім. К. Лібкнехта в С.-Строївці. Із плану вивозки гною на 512 тонн тут вивезли 233 тонни[3]. Влітку 1938 року обласна «Пролетарська правда» писала, що в Садках-Строївці й Марʼянівці «успішно йде передплата позики»[4], а восени 1939 року, що колгоспники Садків-Строївки й Андріївки перевиконали план здачі державі льоноволокна[6]. На виборах до Київської обласної ради того ж року Садки-Строївська сільрада входила до Макарівського першого виборчого округу № 8 з центром у Макарові[5].
29 грудня 1950 року виконком Макарівської райради обʼєднав колгосп ім. Сталіна с. Садки-Строївка з колгоспом «13 років Жовтня» Небелиці в колгосп ім. Сталіна з центром у Небелиці[23]. Коли колгосп ім. Лібкнехта став колгоспом ім. Сталіна і чи це той самий колгосп, у цих двох газетах не сказано[3][23].
Голова сільради, директор школи, голова колгоспу
Нарис про село в «Нарисах з історії Макарівського району» 2006 року пише, що до революції село було заселене німцями-колоністами, «в 1938 році почалися серед них арешти»[30]. За нарисом, у селі заарештували 26 людей, 11 розстріляли, а решта отримала до 10 років, і що «це були голова колгоспу, учитель, 19 колгоспників, в тому числі одна жінка»[30]. Імен нарис не наводить. Поіменно засуджених жителів села називає книга 2 «Реабілітованих історією»; про них докладно на сторінці про репресії 1937-1938 років. Джерела розходяться. У статтях книги розстрільних вироків 1938 року людям, які жили в Садках-Строївці, чотирнадцять, а пʼятнадцятим стоїть уродженець села, що жив у Києві[32]. Як ці числа зіставляються з одинадцятьма нарису, розказано на тій самій сторінці.
11 липня 1938 року бюро Київського обкому КП(б)У ухвалило реорганізувати в українські радянські школи звичайного типу кілька національних шкіл області, серед них три німецькі. У цьому переліку стоїть Садко-Строївська неповна середня школа Макарівського району[38]. Її директора Едмунда Цвайнигера, німця 1903 року народження з Казимирівки Радомишльського району Житомирської області, трійка засудила до розстрілу 28 вересня 1938 року, і 2 жовтня вирок виконали[37]. Голову сільської ради Еріха Міллера, 1909 року народження, уродженця Улянівки, засудили 25 вересня, і розстріляли 27 вересня 1938 року[36]. Місця поховання обох книга не знає[37].
Голова колгоспу Отто Бейзе, уродженець самих Садків-Строївки 1908 року, дістав від Особливої наради при НКВС СРСР 5 жовтня 1938 року пʼять років позбавлення волі[34]. Усіх трьох реабілітовано 1989 року[36][37].
Війна
Нариси 2006 року пишуть, що в роки війни село було окуповане, і загинуло 30 його мешканців[30]. Хто саме, нарис не каже. За підрахунком «Макарівських вістей» 2017 року, із Садків-Строївки вивезли на примусові роботи до Німеччини 10 людей[40]. Та сама стаття переказує з дослідження Т. Пастушенко слова автора довідки про Строївку: «У селі 92 роки жило німецьке населення, українців було лише 25 %»[40]. З села, за тим же переказом, до Німеччини вислали 10 українців. Якого року складено довідку і від якого року лічено 92 роки, стаття не каже.
Ольга Ган, німкеня 1924 року народження з Садків-Строївки, жила в Німеччині й перебувала в перевірочно-фільтраційному пункті[35]. 8 квітня 1946 року Особлива нарада при МВС СРСР засудила її до чотирьох років позбавлення волі; реабілітовано її 1989 року. Про війну в селі докладніше на окремій сторінці.
У книжці Є. Букета про сусідню Комарівку сказано, що після її визволення фронт зупинився на лінії Раковичі - Лисиця - Строївка - Небелиця[39]. Строївка там без слова «Садки», а поруч із нею в тій самій лінії стоять Лисиця, хутір однієї з Садками-Строївкою сільради[17], і Небелиця[39].
Церква і віросповідання
Ні церкви, ні молитовного дому довідник 1900 року в жодній із двох колоній не називає[1]. У першому записі книги народжень 1925 року графи віросповідання немає: обоє батьків названі німцями, місцем записана «кол. Строївка»[8]. В акті про народження № 25 1943 року дитину за згодою батьків записано до лютеранського віросповідання, і лютеранське віросповідання стоїть також у графі батька й матері[9].
Покажчик актів цивільного стану ДАКО дає на село 66 рядків за 1921-1943 роки. З них 44 народження, 12 шлюбів із 21 особою і одна смерть[24][26][27][29][25][28]. 1925 року серед записів стоять родини Єссе, Фрейліх, Ікерт і Клінгер[24]. У записах 1942-1943 років поруч стоять Пептер, Мартин, Коваль, Нестеренко й Левківська[25].
Що збереглося
9 травня 1957 року на братській могилі радянських воїнів, загиблих при визволенні села, відкрили памʼятник[30]. 1970 року облвиконком вніс до переліку памʼятників братську могилу воїнів, що загинули 1943 року за визволення хутора Строївка: на могилі скульптура воїна із залізобетону на гранітному постаменті[10]. Садків рішення не називає, тож що це та сама могила, лишається непевним. У переліку памʼяток області 2003 року в розділі «с.Садки-Строївка» стоїть братська могила радянських воїнів, які загинули в боях при обороні та визволенні села, 1957 року, у центрі села[11].
Для пошуку. До 1922 року колонії шукаються як Садки й Строевка Брусилівської волості Радомисльського повіту, у FamilySearch як Sadki-Stroyevka[1][12]. Акти 1921-1943 років лежать у ДАКО, ф. Р-5634, оп. 1: народження 1921-1925 років у спр. 584, шлюби 1928 року в спр. 623 (Бишівський район), народження 1934 року в спр. 1986, шлюби 1935 року в спр. 1996, народження 1942-1943 років у спр. 3093, смерть 1943 року в спр. 3095[24][26][27][29][25][28]. Народження 1938 року з бланками Садки-Строївської сільради в спр. 2616[7].