Лисиця
село, Бучанський район, Київська область. Стара назва Лысица, Лисица, Lisitsa
1900 року Лысицю записали німецькою колонією на 9 дворів і 54 людини[1]. 1926 року той самий хутір стоїть у Садки-Строївській сільраді, яку список поселень називає національною чеською, і має 29 господ і 198 душ[12]. На 15 грудня 2000 року в Лисиці жило 17 людей[25].
1900 року колонія належала до Брусилівської волості Радомисльського повіту Київської губернії, і до повітового міста від неї рахували 20 верст[1]. Довідник місць FamilySearch теж записує її до 1922 року колонією Радомисльського повіту[7]. Хутір стояв у Макарівському районі: 1926 року в Садки-Строївській, 1946 року в Садко-Строївській, 1971 року в Борівській сільраді[12][17][19]; нині Лисиця - село Бучанського району[7].
Назва
Лысица, Лисица, Лисиця, Lisitsa. Список 1900 року пише назву з уточненням «нѣмецкая колонія»[1]. Слово «колонія» трапляється в документах і пізніше: в акті про народження 1925 року місце проживання батьків записане як «кол. Лисиц[я]»[4], а в списку розстріляних 1937 року колонією назване місце народження вчителя Еріха Ернста[15][14]. Облікові довідники тим часом пишуть уже хутір: так 1926 року[12], 1946 року[17] і в рішенні облвиконкому 1970 року[6]. Нариси 2006 року називають Лисицю селом Борівської сільради[24].
У 1920-х роках трапляється подвійна назва. Довідник місць FamilySearch на 1923-1930 роки дає пункт на тих самих координатах під іменами «Будище-Лисица» й «Будище-Лисиця»[7]. Список поселень 1924 року має в Борівській сільраді Малинської округи село Будище-Лисиця, колишньої Ставищанської волості Радомисльського повіту, записане між Борівкою й Садками-Строївкою[10]. Сусідню Борівку та сама таблиця теж ставить у Ставищанську волость[11], хоча 1900 року Борівка, як і Лисиця, належала до Брусилівської волості[3][1], тож інша волость Будище-Лисицю від Лисиці не відрізняє. Що це саме Лисиця, імовірно, але не доведено: 1926 року в одній сільраді стоять два окремі хутори, Будище й Лисиця[12].
Не плутати. Той самий список 1924 року знає ще хутір Лисиця при Матяшівці, у Германівському районі Київської округи, і це інший пункт[10].
Кому належало
Земля під колонією колоністам не належала. Список 1900 року записує за нею 102 десятини і каже, що колонія «принадлежитъ Георгію Павлову Шлейферу и состоитъ въ арендѣ у колонистовъ»[1]. Господарство колоністи вели за шестипільною системою.
Скільки людей
| Рік | Людей | Що саме порахували |
|---|---|---|
| 1900 | 54 | німецька колонія, 9 дворів; 21 чоловік і 33 жінки[1] |
| 1926 | 198 | хутір, 29 господ[12] |
| 2000 | 17 | на 15 грудня; 21 житловий будинок, 22 господарства[25] |
Число 1924 року в таблицю не йде: 108 дворів і 634 особи список поселень ставить однією дужкою на Будище-Лисицю й Садки-Строївку[10]. Для порівняння, 1926 року вся Садки-Строївська сільрада з чотирма хуторами, Садками, Строївкою, Будищем і Лисицею, налічувала 115 господ і 641 душу[12].
Краєзнавець Є. Букет у газетній статті 2012 року й у журнальній 2016-го пише, що колонія «вперше фіксується під час перепису населення 1897 року» і мала тоді 9 дворів і 54 мешканців[9][8]. Журнальна стаття посилається на «Алфавитный список населенных мест Киевской губернии», сторінки 1012-1013[8]. Ті самі цифри стоять на сторінці 1012 Списку населених місць 1900 року[1]. Передмова Списку каже, що всі його відомості показано на 1 січня 1900 року й зібрано через поліцмейстерів, повітових справників і волосні правління[2].
Чеська сільрада, потім Борівська
1926 року хутір Лисиця записаний під № 53 у Садки-Строївській сільраді Макарівського району[12]. Штамп цієї ж ради стоїть на акті про розлучення 1935 року[5], і на 1 вересня 1946 року Лисиця ще хутір Садко-Строївської ради поруч із Садками-Строївкою, Садками й Шнуровим Лісом[17].
На 1 січня 1962 року Садко-Строївської ради серед сільрад Макарівського району вже немає, а Борівська є[18]. Довідник подає лише назву ради і її центр, тож до якої ради тоді належала Лисиця, у ньому не сказано. 1971 року «Історія міст і сіл» ставить Лисицю під Борівську сільраду разом із Садками-Строївкою й Шнуровим Лісом[19].
XX століття
Покажчик актів цивільного стану ДАКО дає на Лисицю сім записів про народження 1925 року, і прізвища в них німецькі, серед них Гинс, Неренберг і Гейнц[13]. В акті на аркуші 5 батьки записані німцями[4]. 1935 року Садки-Строївська рада записала розлучення подружжя Вельке: чоловік жив у сусідній Борівці, дружина в Лисиці, обоє німці[5][13].
Еріх Готлібович Ернст народився в колонії Лисиця 1912 року[14]. Учитель із середньою освітою, у жовтні 1933 року він жив у Малині, коли його заарештували вперше, і 17 лютого 1934 року вислали на три роки в Північний край. Удруге його заарештували 6 червня 1937 року, коли він жив у Радомислі, а 5 листопада 1937 року розстріляли в Житомирі[15]. Юліус Мандау, німець 1878 року народження, родом із Миколаївки на Хмельниччині, жив у Лисиці колгоспником; 22 вересня 1938 року Особлива нарада при НКВС засудила його до пʼяти років позбавлення волі[16]. Обидві справи докладно розказано на сторінці про репресії 1933-1938 років.
У книжці Є. Букета про Комарівку сказано, що фронт зупинився на лінії Раковичі - Лисиця - Строївка - Небелиця[21][22]. Хроніка того самого нарису в Нарисах 2006 року ставить це під 9 листопада 1943 року, днем, коли звільнили Комарівку[23]. Нариси 2006 року пишуть, що в роки війни загинуло 9 мешканців Лисиці, а поблизу неї велись запеклі бої[24]. Імен загиблих нарис не наводить.
Церква
Про церкву в Лисиці відомі джерела не пишуть, і приходу колоністів жоден документ не називає. Памʼятна книжка Київської губернії 1914 року знає в губернії два лютеранські приходи, Київський і Радомисльський, і до другого відносить «г. Радомысль и его уѣздъ»; Лисиці серед поселень, названих при ньому поіменно, немає[20].
Що збереглося
1970 року рішення Київського облвиконкому внесло до переліку памʼятників братську могилу воїнів Радянської армії, які загинули 1943 року в боях за визволення хутора Лисиця. На могилі скульптура воїна із залізобетону на гранітному постаменті[6]. У переліку памʼяток громади в Лисиці дві памʼятки: братська могила 1963 року і памʼятний знак на честь воїнів 18-ї армії 1978 року[26].
Для пошуку. Акти про лисицьких німців 1925-1935 років лежать у ДАКО, ф. Р-5634, оп. 1, серед книг Макарівського району: народження 1925 року в спр. 584, розлучення 1935 року в спр. 1997, арк. 175[13][4][5]. Акт 1935 року скріплено штампом Садки-Строївської сільради. У довіднику місць FamilySearch хутір записаний до 1922 року як Lisitsa Радомисльського повіту, а на 1923-1930 роки як Будище-Лисиця[7].