Коваль, комірник і голова сільради

4 жовтня 1938 року виконали вироки, які трійка при УНКВС по Київській області ухвалила 30 вересня.^[2] Того дня розстріляли коваля Густава Готфрідовича Апляса, Данила Даниловича Бейзе, Готліба Едвардовича Мартина, Едуарда Івановича Мартина, Павла Вільгельмовича Мартина, Христофора Фрідріховича Тіма, Івана Войцеховича Шатта і Євгенія Густавовича Штрекера. Усі вони жили в Садках-Строївці й працювали в колгоспі, Штрекер бригадиром. Про кожного книга пише «Місце поховання невідомо», і кожного реабілітували 1958 року.^[2]

Народилися вони не всі тут. Апляс був родом із Негребівки на Радомишльщині, Данило Бейзе з Брусилова, Павло Мартин із Києва. Шатт родом із Марʼянівки Макарівського району, Штрекер аж із Павлівки на Дніпропетровщині. Готліб і Едуард Мартини й Тім народилися в Садках-Строївці.^[2] Книга записує всіх німцями.

Вересень: голова сільради й директор школи

25 вересня 1938 року трійка при УНКВС по Київській області засудила до розстрілу голову сільської ради Еріха Фрідріховича Міллера, 1909 року народження, уродженця Улянівки; вирок виконали 27 вересня.^[2] 28 вересня до розстрілу засудили Едмунда Яковича Цвайнигера, директора місцевої неповної середньої школи, родом із Казимирівки на Радомишльщині; розстріляли його 2 жовтня. Обох реабілітували 1989 року.

Того самого 25 вересня трійка дала десять років позбавлення волі колгоспникові Фрідріхові Вільгельмовичу Мартину, уродженцю села.^[2] А 5 жовтня Особлива нарада при НКВС СРСР засудила до пʼяти років голову колгоспу Отто Даниловича Бейзе, 1908 року народження. Того самого дня таку ж міру дістав уродженець Садків-Строївки Августин Августинович Петровський, лісничий, який жив у Поліському. З усіх названих тут лише Петровського книга записує українцем.

Січень: 16 і 19 число

16 січня 1938 року Особлива нарада при НКВС СРСР засудила до десяти років позбавлення волі шістьох. Це колгоспники Юліус Христофорович Вельке, Альберт Людвігович і Герман Людвігович Герцоги, Адольф Едуардович Мартин, бригадир Рудольф Едуардович Мартин і Рудольф Емільович Фальтенберг.^[2] Того самого дня Особлива нарада дала десять років Ганні (Елеонорі) Готлібівні Цех, уродженці села, яка жила в Києві й працювала на трикотажній фабриці імені Р. Люксембург. Юліус Вельке помер в увʼязненні 1943 року.

19 січня Комісія при НКВС СРСР і Прокуратурі СРСР засудила до розстрілу пʼятьох. Це колгоспники Едвард Людвігович Гейнц і Густав Миколайович Гейц, бригадир теслярів Евальд Фрідріхович Кніллер, колгоспний комірник Герман Юлісович Рукс та уродженець села Ертман Готфрідович Вельке, який жив у Києві й працював робітником майстерень (металобрухту).^[2] Вирок виконали 29 січня. Того ж 19 січня Особлива нарада дала десять років Самійлові Людвіговичу Герцогу.

10 квітня 1938 року Особлива нарада засудила до десяти років Готліба Фрідріховича Ікерта, 1871 року народження, уродженця Польщі; 17 серпня Київський обласний суд дав пʼять років Альбертові Христофоровичу Ікерту.^[2]

Раніше за всіх, ще 2 квітня 1934 року, Особлива нарада при Колегії ДПУ УСРР виселила на три роки за межі України одноосібника Готліба Готлібовича Клінгера.^[2]

Уродженець Строївки в Житомирі

Рейнгольд Францович Опатерний, 1907 року народження, народився в колонії Строївка Брусилівської волості Радомисльського повіту, а жив у селі Кримок на Радомисльщині й був колгоспником.^[4] Його заарештували 11 вересня 1937 року, за постановою НКВС СРСР і Прокурора СРСР від 20 жовтня розстріляли 5 листопада 1937 року в Житомирі, реабілітували 1989 року. В акті про виконання вироку він записаний уродженцем «с. Строевка Макаровского р-на».^[1] Сам акт виконує вирок за протоколом № 16 від 29 жовтня 1937 року, тоді як стаття пʼятої книги називає постанову від 20 жовтня.^[4]

Двадцять шість і одинадцять

Краєзнавчий нарис 2006 року про село пише: «До революції було заселене німцями-колоністами. В 1938 році почалися серед них арешти. В селі було заарештовано 26 людей. Розтріляли 11 чоловік, а інші отримали до 10 років арешту. Це були голова колгоспу, учитель, 19 колгоспників, в тому числі одна жінка».^[3] Імен у нарисі немає, як і посилань на документи.

Джерела розходяться в числі розстріляних. Нарис дає одинадцять.^[3] У книзі «Реабілітовані історією» розстрільних вироків 1938 року при людях, які жили в Садках-Строївці, чотирнадцять. Це четверо в січні, Міллер і Цвайнигер у вересні та восьмеро 30 вересня. Пʼятнадцятим стоїть Ертман Вельке, уродженець села, який жив у Києві.^[2] Голова колгоспу серед статей про людей із села один, Отто Бейзе, і він дістав пʼять років. Учителя серед статей про людей із села немає; є директор місцевої неповної середньої школи Едмунд Цвайнигер, засуджений до розстрілу. Жінка серед засуджених 1938 року в статтях про людей із села одна, Ганна Цех, яка жила в Києві й дістала десять років. Поіменно ці числа не звести: нарис не каже, кого рахував.^[3]

Для пошуку. Статті про людей із Садків-Строївки стоять за абеткою в макарівському розділі другої книги «Реабілітованих історією» по Київській області, с. 512-556; частина з них народилася в Улянівці, Брусилові, Негребівці чи Марʼянівці, і розділ подає їх як жителів Садків-Строївки.^[2] Уродженців старої колонії Строївка варто шукати й у житомирських томах тієї самої серії: Опатерний стоїть у пʼятій книзі на с. 292 з місцем народження «кол. Строївка Брусилівської вол.».^[4]