Текст подано таким, яким він став після цієї правки: пізніших правок тут не видно.
Осикове
село, Фастівський район, Київська область. Стара назва Осиповия, Осиповыя, Осиковая, Осикова, Осиково
У 1900 році Осикова була німецькою колонією на 25 дворів і 114 жителів, із лютеранською кірхою, приходською школою при ній, млином на два постави й механічною кузнею[15]. 11 липня 1938 року бюро Київського обкому постановило реорганізувати німецьку Осиківську школу Бишівського району, а її учнів перевести до найближчих шкіл з українською та російською мовою викладання[2]. У книгах актів 1924, 1928 і 1942-1943 років поруч із німецькими родинами колонії записано й українців[4][5][11].
Колонія лежала в Бишівській волості Київського повіту, за 40 верст від повітового міста[15]. 1924 року Список поселень записує її в Лишнянській сільраді, у графі волості Бишівська, за 3 версти від сільради[16], а бланки ЗАГС того самого року пишуть уже Бишівський район[4]. Пізніше Осикове відійшло до Макарівського району[32]. За районною газетою 2020 року, Осикове й сусідня Лишня мають одного старосту в Бишівській громаді Фастівського району[34].
Назва
Найстаріша відома форма - Осиповия: так, за статтею Є. Букета, село вперше позначене на карті Шуберта 1868 року[18]. Нарис про село 2006 року пише, що на мапах початку XX століття воно трапляється як «хутор Осиповыя», але яких саме мап, не каже[19]. Список 1900 року називає його Колонія Осиковая (нѣмецкая)[15], Список 1924 року Осикова[16], Список 1926 року Осиково[17]. У книгах актів 1921-1922 років стоїть то «кол. Осиково», то «х. Осиково», то «д. Осикова»[3], у 1924 році «Кол. Осикова Бишевськ. району»[4], у 1928 році «кол. Осиково»[5]. Довідник на 1 вересня 1946 року пише «х Осикове», тобто хутір Осикове[29].
Список 1926 року знає поруч два пункти: колонію Осиково (48 господ, 235 душ) і окремий хутір Осиківка (14 господ, 61 душа), обидва в Лішнянській сільраді[17]. Чи пізніше Осиківка злилася з колонією, з цього списку не видно.
Не плутати. Кодифікатор 2021 року знає вісім сіл з назвою Осикове. По два з них у Донецькій і Житомирській областях, по одному в Кіровоградській, Луганській, Хмельницькій і Київській. Київське з них це саме наше, у Фастівському районі[33].
Кому належало
Похилевич, описуючи Лишню 1864 року, ні колонії, ні німців, ні Осикового не згадує[23], і в його статті про Лишню 1887 року про них теж ні слова[24]. У статті про Пашківку, до парафії якої тоді належала Лишня, на тій самій сторінці сказано, що колоністам-німцям віддано в користування за плату 63 десятини пашківської землі. Ще 10 пруссаків 1870 року купили 160 десятин, і цю німецьку колонію названо Павлинівкою. У ДАКО зберігся кольоровий план урочища Осикового Бишівської волості, складений 1882 року: «Во всемъ планѣ числится въ 400 десятинъ»[1]. У шапці плану серед власників певно читаються Карл Карлович Клоп і Готтфрід Михайлович Эске, інші імена розібрати важче.
Список 1900 року записує за німцями-колоністами 399 десятин і триполе[15]. Нарис 2006 року пише, що село засноване німецькими колоністами, але року не називає[19].
Церква і школа
Список 1900 року бачить у колонії кірху й школу при ній[15]. Таблиця лютеранських парафій 1909 року складена за даними 1904-1905 років. У Радомишльській парафії вона має рядок «Friedrichswalde / Ossikowo»: німецька колонія, 141 євангелик, молитовна зала, одна школа на 30 учнів; такі зали, за поясненням до таблиці, здебільшого містилися в будинку школи. Пастор приїжджає раз на рік[25]. Окремим рядком там стоїть хутір Ossikowo з числом 44. Що це саме колонія біля Лишні, імовірно, але не доведено, і таблиця з її молитовною залою розходиться зі Списком 1900 року, де названо кірху[15].
Постанова 1938 року називає Осиківську школу німецькою[2]. 1957 року «Літературна газета» згадує Осиківську школу без такого означення: девʼяти- і десятикласники Лишнянської та Осиківської шкіл чотири дні обкопували й саджали дерева вздовж шляху[14].
Скільки людей
| Рік | Дворів чи господ | Людей | Що саме порахували |
|---|---|---|---|
| 1900 | 25 | 114 | 61 чоловік і 53 жінки[15] |
| 1924 | 38 | 220 | володіння; 116 чоловіків і 104 жінки[16] |
| 1926 | 48 | 235 | господи й душі колонії, без хутора Осиківки[17] |
| 2000 | 209 | 375 | господарства й жителі на 15 грудня; будинків 207[20] |
Три Списки лічать різне: 1900 року двори, 1924 року володіння, 1926 року господи[15][16][17]. Число 2000 року стоїть у таблиці, де підсумок Лишнянської ради надруковано 1025 жителів, а Лишня має 350, і з числами двох сіл цей підсумок не сходиться[20].
Книги актів: 1920-ті і війна
У книгах народжень 1921-1928 років батьки осиківських дітей у 1921-1924 роках здебільшого мають німецькі прізвища: Клоп, Штейнбарт, Моор, Мінерт, Цех, Кран, Голеник, Шикора[3][4]. 1924 року батька Катерини Доманської записано українцем, а 1928 року поруч із німецькими записано вже кілька українських родин: Удовенко, Чернишенко, Колесник[5]. Самі акти розібрано на окремій сторінці.
У книзі народжень Макарівського району за 1942-1943 роки Осиково має окремі підрозділи: 20 актів у підрозділі 1942 року й 11 у підрозділі 1943-го, по одному на аркуш[11]. Село в них записане «Осиково», «с. Осиково» або «кол. Осиково»[11]. За складом родини акти розпадаються так. Обоє батьків українці у 12, обоє німці у 9. У 3 актах батько німець, а мати українка, у 2 навпаки. У 5 графи батьків порожні або нерозбірливі. Ці акти розібрано окремо.
XX століття
Восени 1932 року газета «Пролетарська правда», переказуючи, кому допомагав богушівський колгосп, пише: «Допомагали богушівці німецькому національному колгоспові в Осикові»[28].
Карл Васильович Клоп, 1888 року народження, уродженець Осикова, жив в Ірпені й працював охоронником у споживчій кооперації. 16 січня 1938 року Особлива нарада дала йому 10 років, а реабілітували його 1989-го[26]. Альберта Карловича Гельмана, 1895 року, уродженця Осикового, колгоспника в Марʼянівці, заарештували 21 березня 1938 року, а 17 березня 1939 року Київський обласний суд його виправдав. Едуарда Івановича Крана, 1880 року, малописьменного колгоспника з Осикового, Особлива нарада 8 квітня 1942 року засудила до 5 років позбавлення волі, реабілітували його 1991 року. Інших людей, яких той том повʼязує з Осиковим, серед них Ольгу Федорівну Анусевич, Бориса Антоновича Вахгольца й Ольгу Олександрівну Нейман, розібрано на сторінці «Осикове: чи заснували хутір німецькі колоністи».
У третій книзі того самого видання є Савелій Петрович Колесник із Плесецького Васильківського району, селянин-одноосібник, що жив в Осиковому Макарівського району й 1932 року був розкуркулений місцевою владою[27]. Довідка називає лише «Осиково Макарівського району», тож що йдеться саме про це село, певно сказати не можна[27]. Книга народжень 1928 року записує в колонії Осиково батька-українця Савку Колесника, 39 років[5]; чи це той самий чоловік, акт не каже.
Віру Романівну Перепеченко, українку 1922 року народження з села Осиково Бишівського району, мобілізували 1 травня 1942 року й вивезли до Німеччини. Там вона працювала на сільгоспроботах у поміщика в селі біля міста, назву якого в документі можна прочитати і як Дессау, і як Фяссау[12]. З табору вона вибула 30 червня 1945 року з направленням до Київської області.
За нарисом 2006 року, з фронтів не повернулося 20 жителів села, і в його центрі стоїть памʼятник загиблим воїнам[19].
Після війни
На 1 вересня 1946 року Осикове записане хутором Лишнянської сільради Бишівського району[29]. 1957 року «Літературна газета» пише про дорожнього майстра з Осикова Юхима Федоровича Бацука. Його обхід шляху йшов «від Осикова до Лишньої», він розвів придорожній сад і був учасником Всесоюзної сільськогосподарської виставки[14]. Автор нарису згадує й розмову з головою Осиківської сільради та головою колгоспу імені Ватутіна, хоча 1946 року, як і 1971 року, Осикове належало до Лишнянської сільради[29][31].
27 січня 1959 року колгосп «Червоний прапор» села Осикове обʼєднали з лишнянським колгоспом імені Ватутіна в один колгосп імені ХХІ партзʼїзду села Лишня[30]. 1961 року в Осиковому відкрився клуб на 200 місць[19][22]. «Історія міст і сіл» 1971 року окремої статті про село не має: у статті про Лишню сказано тільки, що «сільраді підпорядковане село Осикове»[31]. Довідник 1987 року записує його селом[32]. За нарисом 2006 року, 1992 року тут утворили власний колгосп «Осиківський»[19][22].
Що збереглося
Рішення Київського облвиконкому № 806 1970 року вносить до памʼяток братську могилу воїнів Радянської армії, які загинули 1943 року за визволення села Осикове. Могилу описано так: залізобетонна побронзована скульптура воїна на гранітному постаменті[13]. Таблиця памʼяток 2006 року лічить у ній 27 воїнів і пише, що вони загинули в боях при визволенні села 17 листопада 1943 року[21].
Для пошуку. Осиківські акти 1920-1940-х років лежать у ДАКО, ф. Р-5634, оп. 1, у книгах актів цивільного стану: народження 1921-1922[3], 1924[4], 1927[7], 1928[5] і 1942-1943 років[11], шлюби 1921[6], 1927[8] і 1928 років[10], смерті 1928 року[9]. Шукати варто під усіма формами: Осикове, Осиково, Осикова, а для колоністів у лютеранських книгах ще й Ossikowo та Friedrichswalde[25].