Осикове: чи заснували хутір німецькі колоністи

Осикове - друге село Лишнянської сільради, за кілометри від Лишні й без власної історії в жодному довіднику. Восьмирядковий нарис 2006 року починається з речення, якого немає більше ніде: «Село Лишнянської сільської ради. Засноване німецькими колоністами».^[1]

Ні року, ні назви колонії, ні звідки приїхали ці люди нарис не подає, і виносок том не має взагалі.

Три сліди, які сходяться

Газетний рядок 1932 року. У зведенні про осінню сівбу по Бишівському району дописувач із сусідньої Богушівки перелічує, кому допомагали, і серед сусідів стоїть: «Допомагали богушівці німецькому національному колгоспові в Осикові».^[2] Це не переказ через сімдесят років, а рядок, набраний тоді ж: німецькі господарства в районі були окремою обліковою категорією, зі своєю назвою в документах.

Двоє репресованих німців. З одинадцяти уродженців і жителів Лишнянської сільради, чиї життя переламали репресії, двоє записані в книзі німцями, і обидва пройшли вже за війни: Рейнгольд Готфрідович Фрейліх (десять років, січень 1942) і Ольга Олександрівна Нейман, 1922 року, колгоспниця Осикового (десять років, жовтень 1944).^[3] Наймолодша в усьому переліку - саме вона.

Стара назва. На мапах початку XX століття хутір трапляється під формою «хутор Осиповья», пише той самий нарис.^[1] Хто шукатиме його в довідниках до 1917 року, за сучасним написанням не знайде нічого.

Чому це міняє напрям пошуку

Метрики лишнянців лежать у книгах пашківської церкви - це головний факт про Лишню, і для православної половини він чинний. Але німецькі колонії Київського повіту до пашківського причту не належали: їхні хрещення, шлюби й похорони вели власні лютеранські або римо-католицькі парафії, з окремими книгами й окремими фондами. Той, хто веде рід від Нейманів або Фрейліхів, у пашківських книгах не знайде нічого не тому, що записів немає, а тому, що вони в іншому місці.

Де це перевірити. Стаття про Осикове в «Списку населених місць Київської губернії» 1900 року по Бишівській волості - при німецьких колоніях там стоїть окрема позначка. Шукати доводиться за формою «Осиповья», а не за сучасною назвою.

Що з хутора видно сьогодні

Нарис подає те, чого немає в жодному державному переліку: у центрі Осикового стоїть памʼятник загиблим воїнам, з фронтів не повернулося 20 жителів, а в селі 207 дворів і 375 людей.^[1] Для порівняння: у самій Лишні за переписом 2001 року 584 особи.

У переліку памʼяток 2003 року Осикове стоїть окремим рядком одразу за Лишнею, під власним охоронним номером^[4], а в довіднику 1947 року воно ще записане хутором - «94 х Осикове».^[5]