Місток

Ксаверівка Друга

село, Білоцерківський район, Київська область

Сьомого липня 1992 року Київська обласна рада на десятій сесії ухвалила рішення з довгою сухою назвою: «Про часткові зміни в адміністративно-територіальному устрої окремих районів області».[4] У Васильківському районі воно повернуло на облік два місця. Селище Зелений Бір віддали Крушинській сільраді, а село Ксаверівка Друга Ксаверівській.[5] Тим самим рішенням зняли з обліку два інші села: Петрівське Кодаківської сільради і Черняхівку Саливонківської. У Васильківському районі того дня два пункти стали на папір, а два села з нього зійшли.

Ці пункти в переліку названо «відновленими».[5] Так кажуть про те, що колись уже було. Але що тут було раніше, під яким іменем і чиє?

Офіційне імʼя село дістало восени. 26 жовтня 1992 року Президія Верховної Ради дала відновленим пунктам найменування, і рядок про Васильківський район короткий: «село Ксаверівка Друга та селище Зелений Бір».[1][6]

У переліках до 1992 року Ксаверівська сільрада складалася з самої Ксаверівки: так у переліку, що його облвиконком затвердив 10 травня 1958 року, і так само на 1 січня 1987 року.[7][8]

Пʼять філій

Восени 1931 року у київській газеті громили керівництво Саливонківського цукрокомбінату. Людям дорікали, що не хочуть працювати на цукроварні й у радгоспах комбінату, а працюють десь на приватних будівництвах. Харчі ж беруть у комбінаті, і в дужках стояло: «(Ксаверівка, Лосятин)».[9] Котра Ксаверівка, з цих слів не розбереш.

Навесні 1933 року мова вже про Саливонківський радгосп: «Хоч у радгоспі є 5 філій, але до організації політвідділу фактично був тільки один партосередок».[10] Філія це окреме господарство радгоспу, зі своїми полями й людьми. Дві з пʼяти названо: ксаверівську і лосятинську.

Ксаверівську «недавно вважали за найгіршу покажчиками роботи». Тоді туди перекинули з лосятинської філії члена партії тов. Морга. «Тов. Морга виправдав покладені на нього завдання. Тепер ксаверівська філія передова».[10] Про агронома тієї самої філії, Шкляренка, газета писала, що він «в шкідливій роботі пішов ще далі»: «дав розпорядження сіяти по стерні».[10] Стерня це те, що лишається на полі після жнив; сіяти по ній означає, мабуть, сіяти без оранки. Це обвинувачення з газети, а не встановлена провина.

Звалася філія за Ксаверівкою. Чи стояла вона в самому селі, чи тут, де згодом виросла Друга, можна лише здогадуватися.[10]

Від 1941 року лишилися радянські військові мапи цієї місцевості. За ними американці 1953 року склали свою, і біля цього місця на ній підписано «Khutora Vinnitskiye Stavy», тобто хутори Винницьких Ставів, і поставлено два-три штрихи хат.[11]

Відділок під чужим іменем

1971 року про Лосятин писали: «В Лосятині розташований відділок Саливонківського дослідного господарства».[12] Мабуть, це те саме саливонківське господарство, про яке газета писала 1931 і 1933 року.[9][10]

На топографічній мапі Генштабу, зі станом місцевості на 1985 рік і виданій 1986-го, між Ксаверовкою і Винницькими Ставами стоїть група будівель. Підпис при ній: «…ех. Саливонковский».[2] На крупнішій мапі, зі станом місцевості на 1991 рік і виданій 1992-го, підпис повніший: «отд.» і далі «Саливонковский».[3] «Отд.» по-російськи відділок, а коротке слово за ним, мабуть, «радгосп».[3]

Поруч на тій самій мапі стоїть МТФ, тобто молочнотоварна ферма, і число «0,24».[3] Таким числом мапи показують, скільки тисяч людей живе в поселенні. Отже, за мапою тут жило близько двохсот сорока людей; це число з мапи, а не з перепису.

Тож коли влітку 1992 року обласна рада «відновлювала» Ксаверівку Другу, на цьому місці вже стояли хати й ферма. Мапи підписували їх іменем Саливонок, а не Ксаверівки.[3][2] Найпростіше пояснення таке: це та сама ксаверівська філія Саливонківського радгоспу, про яку газета писала 1933 року. Але поки що це лише здогадка.

Для пошуку. 1992 року село підпорядкували Ксаверівській сільраді.[5] До того шукати під Ксаверівкою, під Саливонківським радгоспом і під Саливонківським дослідним господарством;[12] документи радгоспу варто питати в Державному архіві Київської області. Покажчик метричних книг знає одну Ксаверівку, з Катерининською церквою, і Другої окремо не виділяє.[13] На мапах 1986 і 1992 років місце підписане «Саливонковский».[2][3]

Правка до тексту

Лист піде на адресу правок разом із цитатою й посиланням на цю сторінку.

Докладніше про правки

Дякуємо