Місток

Горобіївка

село, Фастівський район, Київська область. Стара назва Воробіївка, Worobijówka

Воробіївка входила до бишівського ключа маєтностей Харлінських; словник називає в ньому одинадцять сіл - Бишів, Воробіївку, Пашківку, Грузьке, Лишню, Леонівку, Соснівку, Вульшку, Юрівку, Ястребну і Козичанку[12]. 1843 року цей ключ пішов з громадських торгів через борги, і саме тоді Воробіївка від нього відділилася: її з торгів вилучили, і вона залишилася за Анною Михайлівною Харлінською[13][17]. Ще 1887 року Воробіївка значиться за нею. Грузьке з тих торгів вилучили з іншої причини: воно вже від 1840 року належало Харлінській-Фрейганг[13].

У Похилевича 1887 року Воробіївка описана як село біля Бишева, дорогою до Пашківки[17]. Через Горобіївку, Пашківку, Бишів і Лубське тече річка Лупа[33], ліва притока Ірпеня[34]. Село лежало в Київському повіті Київської губернії[3]; у XX столітті це Бишівський район, нині - Бишівська сільська громада Фастівського району[31].

Назва

У словнику 1880 року назва села стоїть як Worobijówka, українською Воробіївка[12].

Уперше село названо в метричній книзі бишівського костелу 1764 року - так датує його Євген Букет[10]. Друге число звідти ж - 32 двори 1772 року.

Кому належало

Селяни шляхтича Харлінського переписані в ревізьких казках 1795 року, і Горобіївці там відведено окремий розділ[1]. Селянські ділянки Горобіївки відмежовували від земель поміщиків, і плани цих ділянок датовано 1865-1899 роками[3]. На початку XX століття серед заможних селян села називають Василя Шевченка, який володів 200 гектарами[14].

Скільки людей

РікЛюдейЩо саме порахували
1885462у 60 дворах; за Вікіпедією[32]
1887516обох статей; за Похилевичем[17]
1897595297 чоловіків і 298 жінок, з них 570 православних; за Вікіпедією[32]
початок XX ст.782за районним нарисом[14]
1923816за довідником 1924 року: 394 чоловіки і 422 жінки у 187 дворах[21]
1926847у 208 дворах самого села; хутори Гончарівське та Озера сільрада рахувала окремо[22]

XX століття

1924 року село входило до Бишівської сільради[21]. Уже 1926-го воно має власну Горобіївську сільраду, і їй підпорядковано два хутори[22]. На початку 1933 року село записане за Брусилівським районом: у довідці про Нестора Івановича Капшука, заарештованого 3 січня 1933 року, місцем проживання стоїть «с. Горобіївка Брусилівського р-ну» Київської області, а сам Капшук названий головою сільради[26]. Про засуджених горобіївців є окрема сторінка[27].

Колгосп у селі 1937 року стояв у газеті як «ім. Затонського»[4], а 1939-го - вже як «Більшовик»[5]; про колгосп є окрема сторінка.

У роки війни в одному з будинків села стояв тимчасовий пересувний госпіталь для поранених бійців Червоної армії[14]; про решту воєнних років - на окремій сторінці.

Дві уродженки села, передовики сільського господарства Біліновська і Плясун, стали кавалерами орденів Леніна та Трудового Червоного Прапора[14]. Ордени трудові, за працю в сільському господарстві[15]. Серед орденоносців бишівського колгоспу стоять Софія Плясун, доярка, і Марія Біліновська, що йде в перших рядах трудівників тваринницьких ферм; при Біліновській названо ще орден «Знак Пошани» і медаль «За трудову доблесть»[15]. Тож, за нарисами, народилися вони в Горобіївці, а працювали в сусідньому Бишеві[14][15].

Манченки й Савченки

Найчастіші прізвища в актових книгах села за 1920-1935 роки - Манченки й Савченки, далі Гомелі, Мізьки, Кудименки, Шістки, Лісніченки, Сироватки, Макаренки, Погорілі[29][8]. Народження, шлюби й смерті цих родин - на сторінці актів.

Церква і школа

Католики Воробіївки 1822-1823 років належали до бишівського костелу[19].

Початкова школа почала діяти в селі з тридцятих років[14]. Після війни її відремонтували методом народної будови, а бишівську середню відбудували[16].

Що збереглося

Через село проходить Змієвий вал, місцями ще помітний, а на околиці лишився старовинний курган; поблизу знаходять уламки кераміки й знаряддя давньої епохи[14].

Від війни лишилася братська могила тих, хто загинув 1943 року за визволення села[6]. Памʼятник на ній поставили 1965 року[14], а через пʼять років могилу внесли до обласного списку памʼяток місцевого значення[6].

Для пошуку. Горобіївок у чинному кодифікаторі шість, чотири з них у Київській області, а ще сім сіл звуться Воробіївками[31]. Тому при кожному папері з цим іменем дивіться спершу на повіт або район. Записи радянських років шукати під Бишівською сільрадою (1924 і 1971 року село стояло в ній) і під власною Горобіївською (1926 і 1947 року)[21][22][23][25]; у довіднику місць FamilySearch село за 1932-1959 роки стоїть під Бишевом[28].

Правка до тексту

Лист піде на адресу правок разом із цитатою й посиланням на цю сторінку.

Докладніше про правки

Дякуємо