Гомель Іван Омелянович
1909 - ?, робітник майстерні військового училища
Іван Омелянович Гомель народився 1909 року в Горобіївці; на час арешту він жив уже в Києві й працював робітником майстерні військового училища. Том записує його українцем і малописьменним.[1]
12 травня 1949 року Військовий Трибунал військ МВС Київської області дав йому десять років позбавлення волі й пʼять років поразки в правах.[1] Це єдина горобіївська справа, яку вів військовий трибунал: решта вироків селу - від Трійки, Особливої Наради, обласного суду й наркома внутрішніх справ разом з прокурором СРСР, і зібрані вони на окремій сторінці.
Десять років, а відсидів шість
Строку він не досидів: 30 травня 1955 року його звільнили по амністії.[1] Від вироку до звільнення - шість років і вісімнадцять днів. Якої саме амністії, стаття не називає.
Реабілітували його 1992 року, через тридцять сім років після звільнення.[1]
У томі два Гомелі
Прізвище Гомель стоїть у книзі двічі, обидва рази в макарівському розділі й на тій самій сторінці. Другий - Мусій Герасимович Гомель, 1891 року народження, колгоспник із Юрівки: Особлива Нарада при НКВС СРСР дала йому 22 вересня 1938 року вісім років, реабілітований 1960-го.[2] Різні села, різні роки народження, різні органи. Чи були ці двоє рідня, том не каже.
Обвинувачення в статті немає, а без нього незрозуміло, за що судили малописьменного робітника майстерні через чотири роки після війни.[1] Немає в ній ні дати арешту, ні року смерті, ні жодного імені з родини. Після 30 травня 1955 року слід уривається: чи вернувся він до Києва, чи до Горобіївки, звідси не видно. Читати про це доведеться вже не довідник, а саму архівно-слідчу справу.