Текст подано таким, яким він став після цієї правки: пізніших правок тут не видно.
Вітрівка
село, Бучанський район, Київська область. Стара назва Вітровка
29 вересня 1925 року київська «Пролетарська правда» друкує розшук: тринадцятирічну Тетяну Шеменківну з Вітрівки взяв до себе за покоївку київський міліціонер Ємельян Шкулепа, дівчина зникла після того, як поверталася від його знайомої, і батьки просили повідомити Київський Розшук.[2] Вітрівка 1926 року була центром власної сільради: саме село мало 202 господарства й 918 жителів, а до сільради належали ще пʼять хуторів.[13]
Вітрівка стоїть поруч із Пашківкою, і сьогодні обидва села складають Пашківський старостинський округ Макарівської селищної громади Бучанського району.[25][24]
Назва
Звідки взялася сама назва, каже тільки переказ. Нарис 2006 року за підписом В. Обухівського виводить її від деревʼяних вітряків, які стояли за околицею «в місцевості, де часто віяли вітри».[8]
Євген Букет, зібравши перші згадки по всьому району, ставить при Вітрівці 1919 рік як першу письмову фіксацію імені.[7]
Своя сільрада і як вона зникла
Вітрівка була не приписаним хутором, а центром власної сільради. «Список поселень Київської округи» 1926 року подає у Вітрівській сільраді саме село і пʼять хуторів: Завалля, Камінь, Масів, Поруддя і Щурів.[13]
22 вересня 1928 року в газеті стоїть підпис: «Селянин с. Вітровки, Бишівського району, член партії, Ступак А. Я.».[4] Сам лист спростовує фейлетон про колектив «Ясна Поляна» в сусідній Лишні.[4]
Окремої ради не стало 1954 року: Вітрівську й Пашківську сільради обʼєднано в Пашківську з центром у селі Пашківка.[16]
Скільки людей
| Рік | Людей | Що саме порахували |
|---|---|---|
| 1926 | 918 | 202 господарства в самому селі; уся сільрада з пʼятьма хуторами - 347 господарств і 1667 жителів[13] |
| 2000 | 310 | 202 будинки й 205 господарств, станом на 15 грудня[9] |
Господарств у селі 1926 року було 202, 2000-го - 205, а людей поменшало з 918 до 310.[13][9]
Церква сусідньої Пашківки
26 вересня 1915 року в Троїцькій церкві Пашківки охрестили Іоанна, сина пашківського селянина Тимофія Цурпаленка і його жінки Варвари; тих самих батьків, Тимофія й Варвару Федосіївну, мав майбутній голова вітрівського колгоспу Данило Цурпаленко.[1][22] За Похилевичем 1864 року, церква деревʼяна, четвертого класу, збудована 1768 року парафіянами.[17]
XX століття
5 листопада 1925 року «Пролетарська правда» повідомляє, що у Вітрівці «вогонь знищив у Зуева Івана дві клуні з хлібом», а збитки досягли 1050 карбованців.[3] Прізвище й імʼя збігаються з одним із чотирьох одноосібників, яких 1930 року судила Особлива Нарада: двох із них позбавили волі на три роки, двох вислали на три роки за межі України.[20]
Голод 1932-1933 років у Вітрівці записано з памʼяті: мартиролог жителів села укладено зі свідчень семи людей, які 2006 року записав учитель історії Пашківської школи З. М. Тютенко.[23] Серед жертв голоду мартиролог називає Полозюка Павла Зінковича «і 6 дітей», а в рядку «Шаменко Марія» стоять «сестри Василина, 8 р., Марія, 9-10 р., Ганя - дитина» (мартиролог).
30 травня 1936 року «Пролетарська правда» друкує відгук колгоспниці «села Вітровки, колгоспу "Друга пʼятирічка"» тов. Цурпаленко на законопроєкт про заборону абортів; у самому відгуку вона каже: «у мене троє малих дітей».[5]
19 січня 1938 року співробітники Бишівського районного відділу НКВС заарештували голову вітрівського колгоспу імені 2-ї пʼятирічки Данила Тимофійовича Цурпаленка, 1908 року народження, члена ВКП(б); через три місяці, 24 квітня 1938 року, за чотири дні до вироку, узяли й меншого брата Федора.[22] За пʼять квітневих днів 1938 року трійка при УНКВС по Київській області засудила одинадцятьох мешканців Вітрівки, і десятьох із них - до розстрілу (терор 1938 року).[21]
У перші дні війни, 1941 року, у вітрівській школі обладнали німецький госпіталь, і туди тимчасово поклали кількох поранених радянських військовополонених, серед них льотчиків.[10] У перший місяць окупації 1941 року в селі склалася підпільно-молодіжна група, і очолив її 16-річний Петренко Іван Степанович.[11] Група допомогла полоненим із госпіталю втекти, у липні 1943 року доставила пакет зі штабу Київського зʼєднання в 4-й партизанський батальйон, а Петренко загинув, прикриваючи відхід товаришів, які потрапили в засідку німців під селом Новосілки (війна й підпілля).[12]
Імена вітрівців із районних алфавітних книг ЗАГСу 1924-1928 років зібрано на окремій сторінці.
Що збереглося
Біля сільради в Пашківці - гранітна стіна, і на центральній панелі написано: «Радянським воїнам, які полягли в боях за Вітрівку і Пашківку».[6] Памʼятник спільний для двох сіл однієї колишньої сільради. Памʼятник, за описом знімка, - на честь 214 воїнів-односельців, що не повернулися з фронтів війни.
Не плутати. «Вѣтровка» в покажчиках Похилевича 1864 року й губернського списку 1900 року - це Чигиринський повіт, а не наше село.[18][19]
Для пошуку. Дореволюційні записи вітрівців варто шукати в метричних книгах Троїцької церкви Пашківки: родину Цурпаленків, з якої вийшов голова вітрівського колгоспу, книга 1915 року записує пашківськими селянами, і ця книга є на FamilySearch.[1][22] Історична адреса, за якою шукати документи: спершу Бишівський район, згодом Макарівський.[14][15] Радянські записи щонайменше з 1926 до 1954 року йдуть під Вітрівською сільрадою Бишівського району, далі під Пашківською.[13][14][16]