Вітрівка
село, Бучанський район, Київська область. Стара назва Вітровка
Вітрівка мала те, чого не мали сусідні хутори, - власну сільраду з 202 дворами й 918 жителями 1926 року, у якій не значилося жодного іншого пункту, крім неї самої.[10] Ця сільрада зникла, а разом із нею поменшало й людей: до 200 осіб на 19 вересня 2022 року.[21] Між цими двома числами - вироки 1930 і 1938 років, голод, окупація і зникнення тієї самої сільради.
Вітрівка стоїть поруч із Пашківкою, і сьогодні обидва села складають Пашківський старостинський округ Макарівської селищної громади Бучанського району.[21][20] Історична адреса, за якою шукати документи, інша: спершу це Бишівський район, згодом Макарівський.[11][20] А в паперах свого часу цієї адреси до 1919 року не було: назви ще не було. Пізніше її почали вживати й до давніших років - за «Реабілітованими історією» Вітрівка значиться місцем народження мешканців уже з 1877 року, тобто раніше за першу письмову згадку самого імені.[7]
Назва
Похилевич не називає нашої Вітрівки ні 1864 року, коли докладно описує пашківську парафію[16], ні у виданні 1887-го[18]. Немає її й у губернському «Списку населених місць» 1900 року серед сіл Бишівської волості[19]. Річ не в тому, що поселення не існувало. Річ у тому, що назви ще не існувало: Євген Букет, зібравши перші згадки по всьому району, ставить при Вітрівці 1919 рік як першу письмову фіксацію імені й окремо зазначає, що документи адміністративної реформи 1923 року цієї назви за хутором ще не закріплюють.[7] Як розкладаються ці дати між собою, розібрано на сторінці про першу згадку.
Звідки взялася сама назва, каже тільки переказ. Нарис 2006 року за підписом В. Обухівського виводить її від деревʼяних вітряків, які стояли за околицею «в місцевості, де часто віяли вітри», і чесно додає: час походження не встановлений.[8]
Українська Вікіпедія ставить у картці «засновано 1924», а в тексті тієї самої статті - «згадується 1919 року»; покликання під датою 1924 немає.[22]
Кому належало
Жодне з перевірених видань не називає власника Вітрівки. У тому самому збірнику 2006 року нарис про сусіднє Вільне подає своїх поміщиків поіменно - Крижжанівського й Кашньова, - а вітрівська стаття не має ні власника, ні церкви, ні дати.[8] Це узгоджується з датуванням назви: поки поселення лишалося хутором без власного імені в паперах, окремого гасла в довіднику воно й не діставало.[7]
Скільки людей
| Рік | Людей | Що саме порахували |
|---|---|---|
| 1926 | 918 | 202 двори; Вітрівська сільрада, у якій одне село[10] |
| 2000 | 310 | 202 будинки й 205 господарств, станом на 15 грудня[9] |
| 2022 | 200 | на 19 вересня, за сайтом громади[21] |
Дворів 1926 року й будинків 2000-го однаково 202, а людей за ці сімдесят чотири роки поменшало втричі.[10][9] Тобто садиби здебільшого лишилися на місці, а сімʼї в них стали малі.
Четверте число ходить по мережі без року: у картці Вікіпедії стоїть населення 254, у вікітексті під ним немає ні дати, ні покликання, і поставити його в ряд нема куди - року немає.[22] Площу ті самі два джерела подають із розбіжністю рівно вдесятеро: 0,12 км² Вікіпедія проти 1,2 км² на сайті громади[21]. Котре з двох правильне, з переліків не видно.
Своя сільрада і як вона зникла
Вітрівка була не приписаним хутором, а центром власної сільради, і в цьому вона відрізнялася від сусідів. «Список поселень Київської округи» 1926 року подає Вітрівську сільраду з одним-єдиним населеним пунктом, без приписаних хуторів, які є в сусідніх рад того самого Бишівського району.[10]
Так лишалося щонайменше двадцять років. Довідник адміністративного поділу на 1 вересня 1946 року знає село Вітрівка під номером 88, а при ньому - окрему Вітрівську сільську Раду - і знову без жодного приписаного пункту, крім самої Вітрівки; Пашківська сільрада на тій самій сторінці тримає Соснівку й хутір Конопельки, а не Вітрівку.[11]
До 1 січня 1962 року ради вже немає. У списку сільських Рад Макарівського району на цю дату Вітрівської немає жодного разу, а Пашківська стоїть під номером 26.[14] За девʼять років по тому «Історія міст і сіл» у статті про Пашківку пише коротко: «Сільраді підпорядковане село Вітрівка», - і власного опису Вітрівки том не дає взагалі, ні населення, ні дворів.[15]
До січня 1962 року окремої Вітрівської сільради вже немає; що її приєднали саме до Пашківської, том не каже - це видно лише з ІМіС 1971 року. Точнішого нам не дають ні ці томи, ні укази про ліквідацію Бишівського району: складу рад вони не перелічують.
XX століття
Кожен вузол розібрано окремо: чотирьох одноосібників у 1930 році, мартиролог голоду 1932-1933, пʼять квітневих днів 1938 року і окупацію з підпільною групою. Ще одна сторінка тримає імена, які не складаються в біографії, - районні алфавітні книги ЗАГСу за 1924-1928 роки.
Назву вітрівського колгоспу середини 1930-х дає газета. 30 травня 1936 року «Пролетарська правда» друкує відгук колгоспниці «села Вітровки, колгоспу "Друга пʼятирічка"» тов. Пурпаленко на законопроєкт про заборону абортів; у самому відгуку вона каже: «у мене троє малих дітей».[5]
Церква, якої не було
Церкви у Вітрівці не називає жодне з перевірених видань. Нарис 2006 року, який сусіднє Вільне описує з храмом докладно, у вітрівській статті такого абзацу не має зовсім[8], а «Історія міст і сіл» окремої статті про село не дає взагалі[15].
Для пошуку. Метричні записи вітрівських родин, найімовірніше, лежать у книгах Троїцької церкви сусідньої Пашківки: хутір без власної назви в паперах мав би потрапляти під найближчу парафію, хоча прямого підтвердження цьому немає. У пашківській метричній книзі за 1915 рік батька новонародженого записано як «Села Пашковки крестьянинъ»; слова «Вітрівка» на аркуші немає жодного разу - тільки Пашковка й Лишня в усіх семи прочитаних вересневих актах.[1] Церква, у книгах якої шукати, - деревʼяна, четвертого класу, збудована 1768 року парафіянами.[16] Тому шукати в дореволюційних метриках слово «Вітрівка» марно за самою побудовою книг: тутешні люди записані там під Пашківкою, і на аркуші стоїть назва парафії, а не хутора.
Що збереглося від щоденного життя
Власного паперу село майже не лишило, і буденні 1920-ті видно з трьох заміток київської газети.
5 листопада 1925 року «Пролетарська правда» повідомляє, що у Вітрівці «вогонь знищив у Зуева Івана дві клуні з хлібом», а збитки досягли 1050 карбованців.[3] Прізвище й імʼя збігаються з одним із чотирьох одноосібників, яких судила Особлива Нарада. По батькові в замітці немає, і що це та сама людина, звідси не випливає.
За пʼять тижнів до пожежі, 29 вересня, та сама газета друкує розшук: тринадцятирічну Тетяну Шеменківну з Вітрівки взяв до себе за покоївку київський міліціонер Ємельян Шкулепа, дівчина зникла після того, як поверталася від його знайомої, і батьки просили повідомити Київський Розшук.[2]
22 вересня 1928 року в газеті стоїть підпис: «Селянин с. Вітровки, Бишівського району, член партії, Ступак А. Я.».[4] Сам лист спростовує фейлетон про колектив «Ясна Поляна» в сусідній Ліпні, і до Вітрівки той спір стосунку не має.[4] Для села з нього лишається людина: партієць, який 1928 року підписався назвою свого села в київській газеті.
Крім заміток, у Вітрівки є ще одне, і стоїть воно не у Вітрівці. Біля сільради в Пашківці - гранітна стіна, і на центральній панелі написано: «Радянським воїнам, які полягли в боях за Вітрівку і Пашківку».[6] Памʼятник спільний для двох сіл однієї колишньої сільради, і це єдина відома нам памʼятка, яку має Вітрівка. На бічних плитах - 214 імен воїнів, що не повернулися з фронтів. Прізвища на плитах видно, ініціали біля них - ні, тому поіменного списку з цього памʼятника поки не існує: щоб він зʼявився, написи доведеться переписати на місці.
Пʼять Вітрівок тоді, пʼять і тепер - але не ті самі
Не плутати. У чинному кодифікаторі 2021 року сіл із назвою Вітрівка пʼять: кримське в Євпаторійському районі, вінницьке в Могилів-Подільському, дніпропетровське в Камʼянському, харківське в Ізюмському і наше в Бучанському.[20] Довідник за 1946 рік дає в покажчику теж пʼять адрес - наша значиться як «Кв 88», харківська того року ще хутором.[13] Число те саме, а переліки різні: у довіднику стоїть кіровоградська Вітрівка Ново-Георгіївського району, якої в кодифікаторі 2021 року вже немає, а кримської, навпаки, немає в довіднику.[20] Тобто збіг числа тут випадковий, і перевіряти доводиться не «скільки їх», а котра саме.
Саме «88» при цьому не номер села в якомусь реєстрі й не номер району. За власною передмовою тому, в алфавітному покажчику біля кожного населеного пункту стоїть «його номер в списку і скорочене найменування області», а список однієї області йде наскрізь, через межі районів: 81-й номер закриває сусідній Баришівський район, 82-м починається Бишівський - із самого Бишева, - 86-м іде Вільне, а 88-ю в цьому ряду стоїть Вітрівка.[12][11] Тому число говорить лише про місце в переліку своєї області, і в кожній із пʼятьох Вітрівок воно своє.[12][13]
Одна тезка старша за всі ці переліки. В алфавітному покажчику Похилевича 1864 року слово «Вѣтровка» є - з відсилкою на сторінку 669, а це вже Чигиринський повіт: містечко Крилов на Тясмині, «жителей обоего пола, съ предмѣстьемъ вѣтровскою», поруч із посадом Ново-Георгіївськом.[17] Нашого села в Похилевича немає, а слово - є, і в старих покажчиках воно знайдеться саме таким: знайоме написання при чужому повіті.[16] Чи те це предмістя, з якого згодом вийшла кіровоградська Вітрівка Ново-Георгіївського району, з самих томів не випливає - географія збігається, але прямо їх не зʼєднує ні Похилевич, ні довідник 1946 року.[17][13]
Довідник, у якому Вітрівка стоїть без району, розрізнити пʼять сіл не дасть.